31 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1252/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки №2, орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 10.01.2018 №К-3060/0-238/0/6-18, та зобов'язати відповідача надати їй такий дозвіл.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона 23.02.2017 р. року звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, додавши, як на її думку, усі необхідні документи. Проте, відповідачем 23.03.2017 р. надано відповідь, якою було відмовлено у наданні вище значеного дозволу. Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю, наполягаючи на тому, що нею виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу, звернулась до суду. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 р. по справі №П/811/1123/17 позовні вимоги позивача задоволено частково - визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладену в листі від 23.03.2017 р. №К-3060/0-3586/0/6-17 та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2017 р. (вхідний від 23.02.2017 р.). Так, відповідачем на підставі вищевказаної постанови суду повторно розглянуто її заяву та листом від 10.01.2018 р. повторно відмовлено у її задоволенні вже з інших підстав, а саме: за результатами розгляду дана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які зарезервовані для забезпечення учасників антитерористичної операції та членів родин загиблих учасників антитерористичної операції. Позивач зазначає, що в листі від 10.01.2018 року № К-3060/0-238/0/6-18 не наведено жодної підстави для відмови, визначеної ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, також наголошує, що зазначені дії відповідача є протиправними, тому просить суд зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Згідно наданого до суду відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки відсутні будь-які порушення прав та інтересів позивача. На думку відповідача, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність (а.с.20-23).
У відповідності до ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 23.02.2017 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.
В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області листом від 23.03.2017 року № К-3060/0-3586/0/6-17 повідомило позивача, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме масштаб та якість доданих до графічних матеріалів не дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно - територіальних утворень, що унеможливлює встановлення відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, землевпорядної та містобудівної документації (а.с.12).
Позивач не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся із даним позовом до суду.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 р. по справі №П/811/1123/17 позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 23 березня 2017 року № К-3060/0-3586/0/6-17 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 лютого 2017 року (вхідний від 23 лютого 2017 року) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с.13-16).
Судом встановлено, що на підставі вищевказаної постанови суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача.
Листом від 10.01.2018 №К-3060/0-238/0/6-18 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за результатами розгляду поданої заяви, проінформовано позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Пославшись на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надано статус учасника бойових дій усім військовослужбовцям, а також членам інших силових структур, які беруть участь в АТО на Сході України. Вказаним законом встановлено першочергове забезпечення земельними ділянками учасників АТО (членів їх сімей). Також вказано, що на виконання розпорядження КМУ від 19.08.2015 р. №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області наказом «Про внесення змін до наказу від 16.02.2016 р. №77 щодо переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції» визначило на території Кіровоградської області земельної ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції. Отже, за результатами розгляду дана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які зарезервовані для забезпечення учасників антитерористичної операції (а.с.11).
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом “в” ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане є Головне управління Держгеокадастру в області.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.
Із аналізу положень Земельного кодексу України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, отримавши 23.02.2017 року заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
Однак, відповідач повторно листом від 10.01.2018 №К-3060/0-238/0/6-18 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вказавши при цьому жодної з обставин, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України. При цьому вказано про сформований перелік земельних ділянок, які зарезервовані для забезпечення учасників антитерористичної операції (а.с.11).
Частиною 1 статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Підпунктом 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ встановлені пільги учасникам бойових дій, зокрема, пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Норми про першочергове відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства відсутні.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що спірна земельна ділянка віднесена до переліку земельних ділянок, що призначаються для учасників АТО, також не надано доказів того, що на час розгляду справи та виникнення спірних правовідносин щодо спірної земельної ділянки розташованої на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області існує черга, та особи, які мають статус учасника АТО, що на неї претендують.
До того ж, чинне земельне законодавство не передбачає такої умови відмови у отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності, як включення бажаної до відведення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які зарезервовані для забезпечення учасників антитерористичної операції.
Тому, посилання відповідача в листі від 10.01.2018 №К-3060/0-238/0/6-18 на відповідний перелік, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, на переконання суду, є безпідставним, оскільки це суперечить частині 7 статті 118 ЗК України. Передбачених цієї нормою підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у вказаному листі не наведено.
Крім того, положення Земельного кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо надання таких дозволів, крім випадків визначених положенням ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи повторно заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Крім того, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд визнає таку відмову відповідача протиправною.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про землеустрій", землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої.
Суб'єктами землеустрою відповідно до статті 4 цього Закону є органи державної влади, Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
Так, за змістом частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, територіальний орган Держгеокадастру на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розглядаючи відповідне клопотання громадянина, повинен перевірити відповідність місця розташування обраної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, бажане місце розташування земельної ділянки зазначається у викопіюванні з кадастрової карти (плану) або в інших графічних матеріалах, які подаються до клопотання та повинні ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки. Ці графічні матеріали є частиною документації із землеустрою, відповідно до статей 29, 50 Закону України "Про землеустрій".
Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.7 ст.118 ЗК України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку - відмовляє у наданні такого дозволу.
У матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяв позивача на відповідність їх вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому у задоволенні позову про зобов'язання відповідача надати позивачу такий дозвіл слід відмовити.
Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі від 10.01.2018 №К-3060/0-238/0/6-18, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.
При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.
Згідно ч.1, 3 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (а.с.8) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (27013, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с.Тишківка, вул.Шевченко, 20, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м.Кропивницький, вул.Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ: 39767636) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі №К-3060/0-238/0/6-18 від 10.01.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2017 р. (вхідний від 23.02.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 39767636).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_3