Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
31 травня 2018 року Справа № 643/3976/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління патрульної поліції м. Харкова Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) про визнання дій протиправними, відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 05.04.2018 року звернулася до Московського районного суду м. Харкова із позовом, в якому просила суд визнати незаконними дії співробітників Управління патрульної поліції м. Харкова Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо внесення до аналітичної бази «НАІС ДДАІ МВС України» та системи відео контроль «Рубіж» інформації про автомобіль ВАЗ 210994-20 д.н. НОМЕР_1, затримання та евакуювання автомобіля ВАЗ 210994-20 д.н. НОМЕР_1 на штрафмайданчик; стягнути з відповідача на її користь відшкодування витрат, пов'язаних з поверненням незаконно затриманого автомобіля в розмірі 2076 грн..
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Харкова Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними, відшкодування шкоди передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Зі змісту ухвали Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2018 року вбачається, що передання адміністративної справи № 643/3976/18 на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду здійснено на підставі п.2 ч.1 ст. 29 КАС України, за правилами територіальної підсудності
Вирішуючи питання про прийняття адміністративної справи до розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?о;…&?р; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?о;…&?о;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження".
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Згідно з положеннями п.14 ч.1 ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури.
Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (ст. 19 КАС України).
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч. 5 ст. 5 КАС України).
Правила розмежування предметної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ встановлено ст. 20 КАС України. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 20 КАС України).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано ст. 286 КАС України. Так, ч. 1 цієї статті передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, загальне правило, яке встановлено наведеними нормами КАС України полягає в тому, що предметна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів не може бути змінена. Відтак, спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати незаконними дії суб'єкту владних повноважень щодо внесення до аналітичної бази «НАІС ДДАІ МВС України» та системи відео контроль «Рубіж» інформації про автомобіль ВАЗ 210994-20 д.н. НОМЕР_1 на підставі протоколів у справі про адміністративне правопорушення №073318, №073319 від 26.03.2018 року.
Отже, у даному випадку спір виник з приводу дій суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, та враховуючи приписи п.1 ч.1 ст.20 КАС України, даний спір підсудний місцевому загальному суду, як адміністративному, а не окружному адміністративному суду.
Крім того, відповідно до п.1 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Передачу справ з одного суду до іншого суду визначають положення ст.29 КАС України.
Однак, вказаною нормою законодавець не врегулював питання передачі справ за правилами предметної підсудності. Відтак, виходячи із приписів ч.6 ст.7 КАС України щодо застосування судом закону за аналогією, правила щодо передачі адміністративного позову з одного суду до іншого суду в даному випадку мають визначатись з урахуванням норм, які визначають передачу справ за територіальною підсудністю.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (ч. 1, 2 ст. 30 КАС України).
Статтею 25 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З наявних матеріалів справи вбачається, що місцем проживання ОСОБА_1 відносяться до підсудності Московського районного суду міста Харкова.
Враховуючи, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, суд приходить до висновку про необхідність передати даний адміністративний спір за підсудністю до Московського районного суду міста Харкова за місцем проживання позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 20, 25, 29, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -
Справу № 643/3976/18 за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління патрульної поліції м. Харкова Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) про визнання дій протиправними, відшкодування шкоди передати на розгляд до Московського районного суду міста Харкова.
Копії ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу складено 31.05.2018 року.
Суддя Супрун Ю.О.