14 травня 2018 року Справа № 808/640/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (69013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),
до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25 а, код ЄДРПОУ 41248959)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 лютого 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині відмови включення до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 підвищення передбаченого частиною 1 статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1, пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене частиною 1 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 60 %, починаючи з 01 липня 2016 року.
Ухвалою від 22 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
22 лютого 2018 року ухвалою судді відмовлено в задоволені клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору.
Ухвалою судді від 13 березня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 29 березня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до 2016 року перебував на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та урядового складу органів внутрішніх справ». З 01 липня 2016 року призначено пенсію за віком яку розраховано із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік. 22 червня 2017 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за більш пізніший вихід на пенсію. Однак отримав відповідь, в якій вказано про відсутність права позивача на підвищення пенсії передбачене статтею 29 Закон, оскільки до призначення пенсій за віком виплачувалась пенсія за вислугою років. Постановою ДААС від 21 листопада 2017 року по справі №336/4108/17 визнано протиправними дії Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Зобов'язано Шевченківський ОУПФУ м. Запоріжжя повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду. 11 січня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання постанови ДААС, а саме розглянути заяву про перерахунок пенсії за віком від 22 червня 2017 року. На що відповідачем надано відповідь від 29 січня 2018 року з посиланням, що підстав для перерахунку немає. Вважає, що відповідачем було протиправно та необґрунтовано відмовлено у проведенні перерахунку. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що однією із обов'язкових умов для проведення підвищення розміру пенсії за віком, відповідно до статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є не одержання пенсіонером жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 зазначеного Закону. Разом з тим, ОСОБА_1І у період з 01 серпня 1991 року по 17 червня 2016 року отримував пенсію за вислугу років. Вказує, що позивач набув право на призначення пенсії за віком 17 травня 2010 року, проте за призначенням пенсії за віком не звертався, а продовжував отримувати пенсію за вислугою років, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Також, відповідач вказував, що заява подана позивачем була подана за невстановленою формою, у зв'язку з чим була розглянута в порядку звернення громадян. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що з 01 січня 1991 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
В подальшому 17 червня 2016 року позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та прийнято на облік до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.
Після досягнення пенсійного віку, 01 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка про перехід з пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Відповідно розрахунку управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, позивачу було перераховано пенсію, але застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік - 1197,91 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №327.
У зв'язку із переходом на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та поданої заяви, до розрахунку пенсії позивача взято середню заробітну плату за 2007 р. (1197,91 грн.).
22 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з перерахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
На що 03 липня 2017 року отримано відповідь в якій зазначає про відсутність права на підвищення пенсії передбачене вищевказаною статтею, оскільки до призначення пенсії за віком позивачу виплачувалась пенсія за вислугою років.
Не погоджуючись з відповіддю позивач звернувся до суду, та постановою ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року по справі № 336/4108/17 визнано протиправними дії Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу з урахуванням положень частини статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та зобов'язано повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.
11 січня 2018 року звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 60%, починаючи з 01 липня 2017 року.
Листом від 45/В-1 від 29 січня 2018 року відповідачем було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за більш пізній вихід на пенсію.
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до приписів статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно статті 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” було призначено з 01 липня 2016 року.
При цьому, сторонами не заперечується та обставина, що право на отримання пенсії за віком, відповідно до умов Закону №1058, ОСОБА_1 набув з 16 жовтня 2009 року.
При цьому, судом встановлено, що після призначення пенсії за вислугу років 01 січня 1991 року до часу призначення пенсії за віком 16 жовтня 2009 року позивач продовжував працювати та сплачувати страхові внески, що не заперечується сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:
на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач набув права на вихід на пенсію за віком з 16 жовтня 2009 року, а фактично скористався таким правом лише з 01 липня 2016 року, при цьому продовжував працювати та сплачувати страхові внески, то відповідно має право на отримання пенсії з підвищенням розміру на 0,75% за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Так, суд зазначає, що пенсію за віком відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивачу призначено з 01 липня 2016 року, при цьому з 01 січня 1991 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Отже, доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 у 1991 році скористався правом виходу на пенсію за вислугу років та на час призначення пенсії за віком мав статус пенсіонера, підвищення розміру пенсії не застосовується, є необґрунтованими.
Слід зазначити щодо тверджень відповідача про те, що заява була подана позивачем не за формою встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, суд зазначає наступне.
В прохальній частині заяви позивач просив Шевченківське ОУПФУ м. Запоріжжя здійснити йому перерахунок пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону №1058 за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 60%, починаючи з 01 липня 2017 року.
У відповіді від 29 січня 2018 року №45/К-1 позивача було повідомлено про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку, у зв'язку з тим, що позивач на момент призначення пенсії за віком вже перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугою років.
При цьому, жодних посилань на те, що заява позивача про здійснення перерахунку пенсії не відповідає встановленій формі, відповідь Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя не містить, у зв'язку з чим суд вважає, що зазначена обставина не була підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії.
Більш того, відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд не бере до уваги посилання представника відповідача, що заява позивача не відповідала вимогам встановленим чинним законодавством України.
Твердження відповідача про те, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду суд не бере до уваги, оскільки відповідно до приписів частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач фактично звернувся з даним позовом до суду 20 лютого 2018 року, що підтверджується штампом відділення поштового зв'язку на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява.
В свою чергу представник відповідача у відзиві самостійно зазначає, що позивачу стало відомо про порушення його прав 03 липня 2017 року, з чим погоджується суд.
Однак позивач дізнавшись про порушення його прав звернувся до суду. ОСОБА_2 апеляційним адміністративним судом постановою від 21 листопада 2017 року у справі 336/4108/17, зобов'язано Шевченківське ОУПФУ м. Запоріжжя повторно розглянути заяву позивача від 22 червня 2017 року та прийняти рішення.
На виконання цього позивач 11 січня 2018 року звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про проведення перерахунку пенсії.
Листом від 45/В-1 від 29 січня 2018 року відповідачем було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За таких обставин, позовна заява позивачем подана до суду у встановлені строки, а доводи відповідача про пропущення строків звернення до суду спростовуються матеріалами справи.
Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV, якою встановлено, що перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.
Оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою 11 січня 2018 року, перерахунок призначеної йому пенсії за віком необхідно здійснити з 01 грудня 2017 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача включити до розрахунку пенсії підвищення, передбачене частини 1 статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 60%, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону №1058 при цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.
Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем відповідний розрахунок не проводився, доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині підвищення пенсії саме на 60 відсотків та відсутність підстав для їх задоволення у вказаній частині.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (69013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25 а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині відмови включення до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 підвищення передбаченого частиною 1 статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію починаючи з 01 грудня 2017 року.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 243 КАС України, протягом десяти днів.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 14 травня 2018 року.
Суддя Д. В. Татаринов