25 травня 2018 року м. Ужгород№ 807/1827/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Павловій О.В.
за участю представників
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 18.12.2017 року № 1317/10/10-013)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 травня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 31 травня 2018 року.
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2М.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області ( далі - ДПІ у м. Ужгороді, ухвалою суду від 26.01.2017р., протокольно, внесеною до журналу судового засідання, замінено неналежного відповідача (ДПІ у м. Ужгороді) на належного - Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області, далі - відповідач, Ужгородська ОДПІ), яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 25.04.2016р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 100479,54 грн. (за податковими зобов'язаннями - 80383,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20095,91 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено за результатами неправомірно проведеної перевірки, оскільки, документальна позапланова перевірка проведена без участі позивача та про її проведення позивача не повідомлено. Крім того, при проведенні перевірки, позивач був позбавлений можливості надати пояснення, що база оподаткування вказана у акті № 181/07-01-13-03/НОМЕР_2 від 16.03.2016р. є невірною, оскільки, на думку позивача, додаткове благо в даній ситуації відсутнє, а сума нарахована до сплати податковою інспекцією бралась з бази оподаткування - відсотки, штрафу та пені, а тому невірно вказано об'єкт оподаткування, що призвело до неправильного застосування податкового законодавства.
В судове засідання представник позивача не з'явився, натомість подав заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 25.04.2016р. № НОМЕР_1.
В судовому засіданні представник відповідач проти позову заперечив, посилаючись на правомірність як дій при проведені перевірки, так і правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, просить суд відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 16.03.2016р. ДПІ у м. Ужгороді проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. В результаті проведено перевірки встановлено порушення позивачем: п.177.11 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013р. з порушенням порядку декларування доходів; пп.164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164 ПК України, в зв'язку з чим, донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб за 2013р. в сумі 80383,63 грн.
За наслідками перевірки складено акт за № 181/07-01-13-03/НОМЕР_2 та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 100479,54 грн. (за податковими зобов'язаннями - 80383,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20095,91 грн.).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту перевірки, підставою для її проведення стала інформація отримана з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ГУ ДФС України про суми виплачених доходів протягом 2013р. у вигляді додаткового блага за ознакою "126". Інформація про суму отриманих доходів у вигляді додаткового блага підтверджена листом Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2015р. № 3423/7/1006-17-01/1328, повідомленням ТОВ "Кредитні ініціативи" про анулювання боргу гр. ОСОБА_2 б/н від 17.10.2013р. Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до органів ДФС податкових декларацій встановлено, що фізичною особою - платником податку ОСОБА_2 за 2013р. податкову декларацію до ДПІ у м. Ужгороді подано з порушенням порядку декларування доходів, чим порушено п. 177.1 ст. 177 ПК України, а саме: відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податків ОСОБА_2 протягом 2013р. отримав доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального річного оподатковуваного доходу та відображено платником податку в річній декларації про майновий стан та доходи. Так, згідно з відомостями з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ГУ ДФС України про суми виплачених доходів та отриманих відомостей від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2015р. № 3423/7/1006-17-01/1328 в період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. фізична особа платник податків ОСОБА_2, отримав дохід, у вигляді додаткового блага, з якого не сплачено податок на доходи фізичних осіб. Фізична особа - платник податків ОСОБА_2 в 2013р. відповідно до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ГУ ДФС України про суми виплачених доходів мав взаємовідносини з ТОВ "Кредитні ініціативи" та отримав доходи, що включаються до загального оподатковуваного доходу. 17.12.2012р. ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено з ПАТ "Акціонерний Комерційний ОСОБА_3" договір про відступлення прав вимоги до гр. ОСОБА_2 за кредитним договором № 138/8-07 від 23.11.2007р. Станом на 17.10.2013р. ТОВ "Кредитні ініціативи" було прийнято рішення про анулювання (прощення) залишку боргу гр. ОСОБА_2 у сумі 474194,30 грн. та надано повідомлення про анулювання боргу. Повідомлення про анулювання боргу від 17.10.2013р. (без номера) вручено під підпис особисто гр. ОСОБА_2
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу неправомірного, на думку позивача, винесення податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 100479,54 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Згідно пп. 14.1.54. п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
За правилами абзацу "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно абзацу другого пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Згідно п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, 23.11.2007р. між позивачем та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком укладено Договір про іпотечний кредит № 138/8-07, згідно якого банк надає позичальнику кредит у сумі 99000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків за ним - не пізніше 22.11.2027р.
17.12.2012р. ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено з ПАТ "Акціонерний Комерційний ОСОБА_3" договір про відступлення прав вимоги до гр. ОСОБА_2 за кредитним договором № 138/8-07 від 23.11.2007р.
17.10.2013р. ТОВ "Кредитні ініціативи" прийнято рішення про анулювання (прощення) залишку боргу гр. ОСОБА_2 у сумі 474194,30 грн. та надано повідомлення про анулювання боргу.
Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку п. 167.1 ст. 167 та п. 176.1 ст. 176 ПК України, лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.
Разом із тим, положення пункту "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції від 19.04.2014р., чинній на момент прощення боргу позивача), згідно з якими до оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не давали чіткого визначення складу боргу. Таким чином, положеннями вищевказаного пункту додаткове благо було визначено без конкретизації того, які суми можуть входити до його складу (основний борг, нараховані проценти, неустойка (штраф, пеня).
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, неустойка (пеня), яка нараховується банком за несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання, є засобом забезпечення виконання такого зобов'язання, вона боржнику не виплачується, тобто, не збільшує показники фінансового та/або майнового стану боржника, а отже, не є його доходом.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що прощення кредитної заборгованості, що може включати в себе заборгованість за штрафними санкціями, не є фактичним отриманням доходу в розумінні положень податкового законодавства України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням. Разом з тим, сума прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Судом встановлено, що відповідачем під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача не було встановлено правовий статус суми прощеної заборгованості, не було враховано той факт, що вона включає як тіло кредиту, так і суму процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), що в свою чергу може зумовлювати настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. п. 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджений наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013р.), за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Таким чином, відповідачем був порушений обов'язок щодо викладення в Акті перевірки встановлених під час перевірки фактів чітко, об'єктивно та повною мірою. Разом з тим, суд позбавлений можливості встановити правовий статус усієї суми прощеної заборгованості в розрізі залишку тіла кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, нарахованої неустойки за порушення виконання умов договору кредиту та інших зарахованих платежів, який повинен був бути встановлений відповідачем під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Європейський суд з прав людини висловив позицію у справі "Щокін проти України" (рішення від 14.10.2010р.), у якій дійшов висновку, що "…перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним".
Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки» (&lP;…&gP;), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Положення пункту "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не давали чіткого визначення поняття додаткового блага, на вартість якого збільшується оподатковуваний доход платника податку.
Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
З огляду на встановлені обставини та наведені вимоги податкового законодавства, суд доходить висновку про передчасність висновків відповідача в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 100479,54 грн., а отже податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 25 квітня 2016 року № НОМЕР_1 року є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому судом відхиляються доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України, виходячи з наступного.
Згідно ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст. ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Судом було встановлено, що у відповідності до вимог ст. ст. 42, 79 ПК України відповідачем наказ № 51 від 09.02.2016 року та повідомлення № 479/Н/07-01-17-01/23 від 09.02.2016 року було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд України у постанові № 21-425а14 від 27.01.2015 року дійшов висновків, що аналізованими нормами Податкового кодексу, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Судом не було встановлено порушень відповідачем вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та/або п. 79.2 ст. 79 ПК України під час призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Згідно вимог п. 86.7 ст. 87 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Відповідно, Позивач не був позбавлений можливості оскарження Акта перевірки в адміністративному порядку, мав можливість надати наявні у нього додаткові угоди та квитанції на підтвердження своєї позиції.
Таким чином, судом було встановлено, що посилання позивача на порушення відповідачем вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність оскарженого податкового повідомлення - рішення, доводи позову про його скасування відповідають вимогам закону та обставинам справи, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення та податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 25.04. 2016 року № НОМЕР_1 - підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_2 (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Можайського, 30/64, код НОМЕР_2) до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 10, код 39595916) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 25 квітня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 100479,54 грн. (за податковими зобов'язаннями - 80383,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20095,91 грн.).
3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_4