25 квітня 2018 року Справа № 804/1428/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
22 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 про:
- визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 щодо не включення до переліку вкладників, за якими вкладними Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”, мають право на відшкодування коштів в сумі 80246,61 грн. по поточному рахунку № 26204520345501;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 включити інформацію про ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, яка має право на відшкодування коштів в розмірі 80246,61 грн. по поточному рахунку № 26204520345501, для внесення даних до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що позивачем було укладено договір банківського рахунку з ПАТ "Банк Михайлівський", відповідно до якого на ім'я позивача було відкрито поточний рахунок № 26204520345501. На вказаний рахунок позивачем внесено готівкові кошти у розмірі 80246,61 грн. 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський", а 15 липня 2016 року - почались виплати гарантованої суми вкладникам через банки-агенти. Позивач зазначає, що за вказаним вкладом нею за заявою кошти залишають невиплаченими. З 31.03.2017 року було поновлено виплати через Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський", проте позивач дізналася, що не була включена до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", у зв'язку з чим зверталась до відповідача з заявою про включення відомостей до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте відповіді на звернення не отримала, вказана бездіяльність відповідача є протиправною, такою, що суперечить вимогам закону.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 р. відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що 17.12.2015 р. між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” укладено договір позики( з виплатою процентів щомісячно), за якими позивачем передано у власність грошові кошти в розмірі 80000,00 грн.. 19.05.2016 р. з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” було здійснено переказ грошових коштів в сумі 80000,00 грн. на поточний рахунок позивача № 26204520345501. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було проведено перевірку вкладників банку, за результатами якої встановлено, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» є нікчемним, оскільки укладені в період дії Постанови Національного банку України № 917/БТ від 22.12.2015 р. “Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних”. Зазначає, що 18.05.2016 року та 19.05.2016 року банком укладено з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» договори відступлення права вимоги, за яким банк здійснив розрахунок (кредитну операцію) з юридичною особою на суму 870000000,00 грн. та 561585182,51 грн. Вказані дії свідчать про порушення банком обмеження, що накладені постановою № 917/БТ від 22.12.2015 р. в частині проведення кредитних операцій на суму 1431585182,51 грн. на підставі укладених з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» договорів відступлення права вимоги. Внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів на рахунки позивача та на рахунки інших фізичних осіб всупереч вимогам чинного законодавства було зараховано 1298015973,74 грн. Вказує, що оскільки договори позики, укладені з фінансовою компанією ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», за своєю правовою природою не є договорами банківського вкладу, у розумінні Закону України «Про банки та банківську діяльність», тому гарантії, визначені Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” не поширюються на ситуацію з позивачем, а кошти в сумі 80000,00 грн., зараховані 19.05.2016 р. на рахунок позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті, у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів позивачу не мають жодного відношення до банківського вкладу.
Третьою особою надано до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не допускалася протиправна бездіяльність відносно позивача, оскільки виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” переліку вкладників. Вказує, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було надано до банка-агента інформацію для виконання зобов'язань в частині 86119,77 грн. щодо виплати грошових коштів позивачу, отже предмету спору відсутній з огляду на добровільне виконання зобов'язання перед позивачем.
У судове засідання 25.04.2018 року сторони не прибули.
25.04.2018 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про здійснення розгляду справи без участі.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.
Третя особа до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином; надано письмові пояснення, згідно яких проти позову заперечував, зазначивши, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не допускалася протиправна бездіяльність відносно позивача, оскільки виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” переліку вкладників. Також, вказує, що суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти будь-яке рішення.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що 17.06.2015 року між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ "Банк Михайлівський" (банк) укладено договір банківського рахунку № 980-027-000001723 “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)”, за яким банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок 26204520345501 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
Згідно умов вказаного договору, грошові кошти перераховуються на рахунок клієнта № 26204520345501 у ПАТ "Банк Михайлівський", відкритий на її ім'я, зокрема перераховано 80000 грн.
17.12.2015 р. між ОСОБА_1 (сторона-1) та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (сторона-2) укладено договір № 980-027-000163884, за яким сторона 1 передає стороні 2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона 2 зобов'язується повернути кошти стороні 1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, а саме: сума коштів 80000 грн., строк користування 367 днів.
На виконання договору № 980-027-000163884 було внесено на поточний рахунок ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” в банку суму грошових коштів у розмірі 80000,00 грн. із призначенням платежу “Перерахування коштів згідно договору № 980-027-000163884 від 17.12.2015 р.”.
19.05.2016 року з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (ЄДРПОУ 39140702) було здійснено переказ грошових коштів в загальній сумі 80247,09 з призначенням платежу “Повернення коштів згідно договору № 980-027-000163884 від 17.12.2015 р.” на поточний рахунок позивача № 26204520345501.
Отже, в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач є вкладником банку - ПАТ “Банк Михайлівський”.
Згідно витягу з додатку № 2 до акту № 2 від 01.06.2016 р. Комісії по перевірці правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, ОСОБА_1 включена до переліку осіб, на рахунки яких 19.05.2016 р. здійсненні перерахування коштів з поточного рахунку № 26509300055802 ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на суму 80246,61 грн.
Отже такий правочин ОСОБА_1 визнано нікчемним.
Наказом тимчасової адміністрації ПАТ “Банк Михайлівський” №42/2 від 01.06.2016 року на виконання вимог ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України наказано застосувати наслідки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 р. платіжних документів ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” по перерахуванню коштів на рухну 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 гривень.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”. Розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк Михайлівський” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року по 22 червня 2016 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”.
Судом встановлено, що укладення договорів банківського рахунку та внесення коштів на рахунок позивача, а також повернення грошових коштів з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на поточний рахунок позивача № 26204520345501, відбулось до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1213 від 12 липня 2016 року “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень ліквідатора банку”, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.
14 липня 2016 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення наступного змісту: “У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 12 липня 2016 р. № 1213, “Про початок процедури ліквідації ПАТ “БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ” та делегування повноважень ліквідатора банку”, Фонд з 15 липня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам зазначеного банку.
Для отримання коштів вкладники ПАТ “БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ” з 15 липня 2016 року до 26 серпня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: ПАТ “АЛЬФА БАНК”; ПАТ “ОСОБА_3 ДНІПРО”; ПАТ “КРЕДОБАНК”; ПАТ “ПУМБ”; ПАТ КБ “ПРАВЕКС-БАНК”; АТ “ТАСКОМБАК» тощо. Виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень”.
Водночас, звернувшись до відповідача щодо включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач дізнався про те, що його не включено до реєстру вкладників, у зв'язку з нікчемністю правочину.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Згідно з положеннями частини 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Положеннями статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Згідно вказаного порядку, уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Наведеним нормам кореспондують приписи пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення №14), згідно з якими уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу ІІІ Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду.
Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Разом із тим, судом встановлено, що позивача не включено до перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, з підстав віднесення правочину щодо переказу коштів на рахунок позивача до нікчемних відповідно до ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За змістом частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Отже, уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у даному випадку, нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
При цьому, за відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.
Вирішуючи спір, судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду направлено позивачу повідомлення про нікчемність правочину, однак, без зазначення будь-яких конкретних підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України “Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб”, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку вважаються нікчемними.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” роз'яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В ході судового розгляду не встановлено доказів існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору, за яким на ім'я позивача відкрито банківський рахунок № 26204520345501, на який останній вніс готівкові кошти у розмірі 80000 грн., що сторонами не спростовано.
Тобто, грошові кошти, відповідно до укладеного договору, внесені на рахунок позивача.
З матеріалів справи вбачається, що договір банківського рахунку № 980-027-000001723 “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)” було укладено між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ "Банк Михайлівський" (банк) 17.06.2015 року, кошти з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” повернені 19.05.2016 року згідно з договором № 980-027-000163884 від 17.12.2015 р., а ПАТ “Банк Михайлівський” віднесено до категорії неплатоспроможних 23 травня 2016 року.
На підставі наведеного, враховуючи той факт, що в уповноваженої особи були відсутні підстави для визнання нікчемності переказу коштів (транзакцій), здійснених ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на поточний рахунок позивача, суд приходить до висновку, що рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" про визнання нікчемним правочину зарахування 19.05.2016 року грошових коштів в загальній сумі 80246,61 грн. з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” з призначенням платежу “Повернення коштів згідно договору № 980-027-000163884 від 17.12.2015 р.” на поточний рахунок позивача № 26204520345501, який належить позивачу - ОСОБА_1, є протиправним.
Таким чином, уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ “Банк Михайлівський”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Отже, вказаний договір є дійсним, оскільки був укладений до початку процедури ліквідації Банку, а також його нікчемність в судовому засіданні не встановлено та не доведено відповідачем.
Судом враховано, що незважаючи на прийняте рішення про ліквідацію банку, жодного рішення щодо подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ “Банк Михайлівський” згідно договору банківського вкладу, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою не приймалося.
За таких обставин, уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 слід зобов'язати подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ “Банк Михайлівський” згідно договору банківського рахунку.
Таким чином вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 щодо включення до переліку вкладників, за якими вкладники Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”, мають право на відшкодування коштів в сумі 80246,61 грн. по поточному рахунку № 26204520345501, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вище викладене, оскільки доводи позивача знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1409,60 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1/144 від 22.02.2018 р.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1409,60 грн. підлягає стягненню з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.9, 77, 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 49040; рнокпп НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 (вул.Прорізна, буд.8, м.Київ, 01601), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул.Січових Стрільців, буд.17, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016), про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" щодо включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 980-027-000001723 від 17.06.2015 року в сумі 80246,61 грн.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з надання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4