Справа № 185/8628/17
Провадження № 1-кп/185/144/18
31 травня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040370004633 від 16.10.2013 року відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
06 листопада 2017 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040370004633 від 16.10.2013 року відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останнього разу продовжувався Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області і закінчується 08 червня 2018 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , який спливає 08 червня 2018 року, відповідно до ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року, на 60 днів.
ОСОБА_5 заперечував проти продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 також заперечувала проти продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , просила застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала проти продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судовий розгляд по вказаному кримінальному провадженню ще не закінчено.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є запобіжний захід, як тримання під вартою.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятком запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При застосуванні менш суворого запобіжного заходу, судом дотримується принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції», «Мамедова проти Росії» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 р. у справі «Єлоєв проти України» від 6 листопада 2008 року про те, що «навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину, тяжкість обвинувачення не можуть бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого».
Зазначені вище обставини свідчать про можливість застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід більш м'який, ніж тримання під вартою.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, враховуючи його вік, стан здоров'я, а саме те, що ОСОБА_5 перебуває на диспансерному обліку м. Павлоград з діагнозом ВІЛ-інфекція (1 клінічна стадія) та потребує АРВ-терапію, міцність соціальних зв'язків, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, однак має постійне зареєстроване місце проживання, суд вважає, що достатнім тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків у суді.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
Керуючись ст. ст. 291, 315-316, 331 КПК України, суддя -
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, звільнивши його з-під варти негайно у залі суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- не покидати місце проживання, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , цілодобово, крім випадків необхідності прибуття за викликом до службової особи на визначений нею час.
Зобов'язати орган Національної поліції негайно поставити на облік ОСОБА_5 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_5 домашнього арешту покласти на прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.
Строк дії ухвали до 29 липня 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1