справа № 208/2297/18
№ провадження 2/208/1750/18
Іменем України
27 квітня 2018 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.
При секретарі - Корнієнко К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про розірвання шлюбу», -
24.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою «про розірвання шлюбу», якою просив: розірвати шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований 26 вересня 2009 року Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 652.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що з 01.01.2018 року вони із відповідачкою за обоюдною згодою припинили спільне проживання, ведення спільного господарства, не мають спільного сімейного бюджету та не піклуються один про одного, так як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з ни.
Від шлюбу мають дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серія І-КИ № 382999 виданим Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 416, місцем постійного проживання якого є місце проживання матері - ОСОБА_2. Спору щодо місця проживання дитини не має. Також не має майнового спору. Питання щодо утримання дитини вирішено між сторонами самостійно.
Позивач подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує, позов просить задовольнити, справу розглянути за його відсутності, термін на примирення просить не надавати.
Відповідачка подала до суду заяву про визнання позовний вимог у повному обсязі, просила справу розглянути за її відсутності, термін для примирення не надавати. Після розірвання шлюбу бажає залишити прізвище ОСОБА_2.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 89 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Як встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26 вересня 2009 року, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії 1-КИ 155765, виданого Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, відповідний актовий запис № 652.(а.с.6).
Сторони від шлюбу мають спільну дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серія І-КИ № 382999 виданим Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідний актовий запис № 416.(а.с.7).
Як встановлено судом, місцем постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є місце проживання матері - ОСОБА_2, що підтверджено сторонами.
Сторони спору про місце проживання дитини не мають.
Як встановлено, сторони припинили спільне проживання з 01.01.2018 року, припинили ведення спільного господарства, не мають спільного сімейного бюджету та не піклуються один про одного, прийшли до обоюдної згоди що перебування у зареєстрованому шлюбі шкодить їх інтересам та інтересах їх дитини, а тому зберегти шлюб не є можливим.
Обставини спору сторонами визнаються, а тому доказуванню у відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають.
Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України).
Відповідно до положень ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як вбачається із встановлених обставин спору, примирення між сторонами не є доцільним.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Як встановлено судом, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 104, 105 СК України шлюб може бути припинений шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу і що має місце у даному випадку.
На підставі ст.112 СК України, суд постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які визнані відповідачем у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Заява позивачки про залишення шлюбного прізвища після розірвання шлюбу, узгоджується із вимогами ст. 113 СК України, а тому також підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо понесених позивачем витрат на оплату судового збору, суд виходить із вимог ч.1 ст.142 ЦПК України, якими визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що при зверненні із позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 704,80 гривень, а відповідачкою визнано позовні вимоги, то 302,40 гривень підлягає поверненню позивачці з державного бюджету, з підстав ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб», 1,3,24,104-105,112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст.2,4,13, 81-82, 89,142,200,206, 263-268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про розірвання шлюбу», - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 26 вересня 2009 року, свідоцтво серія 1-КИ 155765, Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області , відповідний актовий запис № 652, - розірвати.
Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, за квитанцією 0.0.1020493689.1від 24.04.2018 року, стягнув з Державного бюджету України на її користь - 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Прізвище ОСОБА_2, після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 115 СК України, розірвання шлюбу, здійснене в порядку, передбаченому статтями 106 і 107 цього Кодексу, повинно бути зареєстроване в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
Суддя Івченко Т. П.