Справа № 201/1397/17
Провадження № 2/201/291/2018
17 травня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Карнаух І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про зобов'язання відновити операції по картковим рахункам, які відкриті на ім'я ОСОБА_1, стягнення моральної шкоди, стягнення сплаченої комісії за перерахування коштів, стягнення збитків ,
27.01.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про зобов'язання відновити операції по картковому рахунку та стягнення грошових коштів в розмірі 8274,92 грн., а також моральної шкоди в розмірі 1 5000 грн. (а.с. №2-5).
27.06.2017р. до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1, в якій позивачем позовні вимоги з урахуванням уточнень були викладені в новій редакції, а саме позивач просив суд зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити операції по картковим рахункам, які відкриті на його ім'я, стягнути з відповідача 15 000 грн. моральної шкоди, стягнути на його користь 2275,90 грн. сплаченої комісії за перерахування коштів та 19551,90 грн. понесених збитків (а.с. № 68-73).
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач у позовній заяві в редакції від 27.06.2017р., посилалася на те, що в ПАТ КБ «ПриватБанк» він мав відкритий рахунок НОМЕР_2, який використовувався для зарахування заробітної плати. 12.11.2016р. з невідомих причин рахунок було заблоковано, що унеможливило позивачу здійснювати операції по розпорядженню коштами, які находилися на рахунку. 14.11.2016р. та 15.12.2016р. позивач звертався до банку з заявою, в якій просив повідомити причини та підстави з яких було здійснено блокування його рахунку, проте належної відповіді від банка не отримав. Грошові кошти ПАТ КБ «ПриватБанк» повернув лише 16.03.2017р., тобто з листопада 2016р. позивач не мав можливості користуватися своїми коштами без законних на те підстав, а тому невиконання банком розрахункової операції клієнта за його розпорядженням, при наявності коштів на його рахунку, є порушенням прав клієнта. Відповідними діями банка позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягала у психологічних переживаннях, порушенні звичайного стану життя, яку позивач оцінює в 15 000 грн.
Також, в уточненій в позовній заяві позивач посилався на те, що в ПАТ КБ «ПриватБанк» у нього був відкритий картковий рахунок НОМЕР_4, 03.11.2016р. відповідно до платіжного доручення №3 ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» перерахувало зі свого рахунку НОМЕР_5 відкритого в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на рахунок НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 303 460,00 грн. Рахунок НОМЕР_3 є розподільчим рахунком, проте в призначенні платежу ініціатором переказу було вказано реквізити отримувача ОСОБА_1, - ідентифікаційний код НОМЕР_1. Дані кошти на карткові рахунки ОСОБА_1 НОМЕР_4 та НОМЕР_2 не зараховані, а були направлені на технологічний рахунок НОМЕР_6 яким ОСОБА_1 не мав можливості користуватися до з'ясування. Оскільки даний платіж було зроблено помилково, ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» 07.11.2016р. звернулося із заявою до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в якій просило повернути грошові кошти на рахунок НОМЕР_5 та позивач 07.11.2016р. направив заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в яких зазначив, що платіж є помилковим, просив не зараховувати грошові кошти на його рахунок, а направити кошти платнику. 09.11.2016р. із заявою про повернення коштів ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» звернулося і до ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» були проігноровані. Тільки після написання позивачем 16.03.2017р., на вимогу банку, заяви про закриття всіх рахунків і припинення договірних відносин з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти відповідачем були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1, відкритий у ПАТ «ВТБ Банк», після чого позивач повернув ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» 301 181грн., але загальна сума помилково перерахованих коштів складала 303 460грн., з яких при зарахуванні на розрахунковий рахунок ОСОБА_1, відкритий у ПАТ «ВТБ Банк» при переказі коштів з ПАТ КБ «ПриватБанк» банком отримувача була нарахована комісія у розмірі 0,75 % від суми зарахування на рахунок, а саме 2 275,90 грн. 14.04.2017р. ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» звернулося до ОСОБА_1 з претензією, в якій просило повернути 2275,90 грн. (недоотримана сума переказу), а також відшкодувати збитки, що складаються із витрат, які понесло товариство при розгляді в господарському суді справи за позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 19551,90 грн. (4551,90 сплачений судовий збір та 15 000 грн. витрати на послуги адвоката) та 18.04.2017р. відповідно при прибуткового касового ордеру №1 позивачем в касу ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» було сплачено 21827,80 грн. Позивач вважає, що саме з вини ПАТ КБ «ПриватБанк», яким були порушені строки для здійснення переказу коштів, йому довелося відшкодувати ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» недоотриману суму 2275,90 грн. та понесені судові витрати в розмірі 19551,90 грн. Крім того, позивач вважає дії ПАТ КБ «ПриватБанка», які виразилися в обмежені для нього можливості користуватися його картковими рахунками та згодом їх закриття є незаконними, оскільки, остаточну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» про закриття всіх рахунків і припинення договірних відносин з банком позивач написав під примусом, який виражався в тому, що банк висунув умову, що розблокування та повернення помилкового переказу коштів можливо лише у разі написання відповідної заяви.
Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
За клопотанням представника позивача від 22.03.2017р. ухвалою суду від 03.10.2017р. були витребувані у відповідача певні документи, на цю ухвалу надійшла відповідь з певними доказами (а.с. № 27, 99, 103).
Підготовче засідання у справі проведено відповідно до ст. 197 ЦПК України 19.02.2018р. (а.с. № 109).
Представник позивача - ОСОБА_2 (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 26.02.2017р. та ордеру від 20.12.2017р. - а.с. № 28-30, 126) в судовому засіданні 17.05.2018р. позовні вимоги ОСОБА_1 в редакції від 27.06.2017р. підтримав з підстав та обґрунтувань викладених в позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Гринь К.А. (діє за дорученням від 29.12.2016р. а.с. № 63) в судове засідання 17.05.2018р. не з'явився, в раніше наданих до суду письмових запереченнях та поясненнях (а.с. № 52-54, 103, 114) представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив справу розглядати без його участі. Так, в обґрунтування заперечень банка, представник посилався на те, що призупинення банком операцій з використанням платіжних карток держателем яких є ОСОБА_1, було здійснено з метою недопущення використання клієнтом послуг банка для легалізації кримінальних доходів та залучення банку до здійснення ризикової діяльності. На підставі аналізу фінансових операцій, що здійснювалися клієнтом раніше до зарахування на рахунок відповідача коштів 303 460грн., банк витребував у позивача інформацію та документи, що є підставою для здійснення спірної операції, а саме, договір позики б/н від 25.10.2016р. В телефонній розмові з представником банка ОСОБА_1 підтвердив, що він має отримати відповідну суму коштів за вказаним договором, проте сам договір так і не надав. В подальшому, після призупинення операцій з використанням платіжної картки НОМЕР_7, ОСОБА_1 та ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» зверталися до банка з вимогами повернути кошти, які були перераховані нібито за помилковим переказом. Згодом банком було направлено ОСОБА_1 листи з вимогою надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на карту з 01.03.2015р. та документи підтверджуючи використання коштів, проте відповідні відомості та документи позивачем надані не були та банком було прийнято рішення про відмову від ділових стосунків з позивачем. 15.03.2017р. ОСОБА_1 після отриманні від банка повідомлення про розірвання відносини між сторонами, подав заяву, в якій просив перерахувати всі кошти зі своїх рахунків на його рахунок НОМЕР_8 в ПАТ «ВТБ Банк». 16.03.2017р. відповідач здійснив перерахунок всіх коштів, які знаходилися на рахунку позивача на вказаний ним рахунок в іншому банку та з 16.03.2017р., всі стосунки між сторонами було розірвано, рахунки позивача закрито. Щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з банка недоотриманої суму при переказі коштів у розмірі 2275,90 грн. та понесених збитків у розмірі 19551,90 грн., представник відповідача зазначив, що позивач за своїм волевиявленням надав розпорядження про перерахунок всіх своїх коштів на його рахунок в ПАТ «ВТБ Банк», що і було виконано ПАТ КБ «ПриватБанк», який в свою чергу не зобов'язаний сплачувати за клієнта комісії за обслуговування його рахунків в інших банківських установах. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/223/17 ТОВ «ДНІПРО АГРОСРВІС» було відмовлено у задоволені позову до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 303 460грн., рішення набрало законної сили. Встановлені судом у даній справі обставини свідчать про відсутність в діях ПАТ КБ "ПриватБанк", який обслуговував рахунки ОСОБА_1, ознак, які стали наслідком помилкового переказу грошей, оскільки переказ коштів відбувся згідно реквізитів, що були зазначені платником і ці реквізити є вірними та саме отримувач за переказом був зобов'язальною особою перед ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» щодо повернення коштів. ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» у даній справі невірно було визначено відповідача та спосіб захисту, а отже, внаслідок своєї недбалості товариством були понесені судові витрати. Дії позивача щодо компенсування зазначених витрат є його волевиявленням та не можуть вважатися шкодою або збитками завданих йому банком.
З урахуванням заяви від 14.03.2018р. про розгляд справи за відсутності представника відповідача та його неявки в судове засідання 17.05.2018р. при належному повідомленні (а.с. № 114, 127) суд розглянув справу 17.05.2018р. за відсутності представника відповідача.
Суд розглянув справу відповідно до глави 6 розділу III ЦПК України. Підстав для винесення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України у справі не було, оскільки відповідач надав свої письмові заперечення проти позову, яким буде дана належна оцінка при розгляді справи.
Під час розгляду справи згідно положень ч.1 ст.247 ЦПК України судом здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вислухав представника позивача, вивчивши матеріали справи, позицію обох сторін, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих сторонами письмових доказів, надавши оцінку доводам та запереченнях сторін, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача відновити операції по картковим рахункам, які відкриті на ім'я ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., суд виходив з наступного.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, письмових пояснень та заперечень по справі, сторонами були визнані обставини, що позивач будучи клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» мав карткові рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_2, а тому керуючись ч.1 ст.82 ЦПК України, суд вважає відповідні обставини такими, що не підлягають доказуванню.
Як зазначає позивач, банком з відомих причин було призупинено платіжні операції по його картрахункам, у зв'язку з чим, для з'ясування причини блокування 14.11.2016р. та 15.12.2016р. Він звертався до банку з заявою, в якій просив повідомити причини та підстави, з яких було здійснено блокування його рахунку (а.с.№ 8,9), проте належної відповіді від банка не отримав.
В матеріалах справи наявна копія письмової відповіді банка від 18.01.2017р., в якій зазначено проте, що банк для проведення первинного фінансового моніторингу просить позивача надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на карту НОМЕР_4 з 01.03.2015р., та документи, підтверджуючи використання грошових коштів, довідку з місця роботи та декларацію про доходи (а.с.№ 55-56).
Також і представник відповідача в своїх запереченнях проти позову зазначав, що призупинення банком здійснення операцій з використанням платіжних карток позивача було здійснено з метою недопущення використання клієнтом послуг банка для легалізації кримінальних доходів та залучення банку до здійснення ризикової діяльності та на підставі аналізу фінансових операцій, що здійснювалися клієнтом раніше, до надходження платіжного доручення про зарахування на рахунок відповідача коштів 303 460грн. з реквізитами ОСОБА_1 в призначенні платежу, банк витребував у позивача інформацію та документи, що є підставою для здійснення спірної операції, а саме договір позики б/н від 25.10.2016р.
Судом встановлено, що 03.11.2016р. відповідно до платіжного доручення №3 ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» здійснило перерахунок зі свого рахунку НОМЕР_5 відкритого в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» грошових коштів у розмірі 303 460грн. на рахунок НОМЕР_3 в ПАКТ КБ "ПриватБанк", в призначені платежу зазначено: " НОМЕР_4/НОМЕР_1 повернення боргу за договором позики б/н від 25.10.2016".
Згідно ч.7 ст.9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізація (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" №1702-VІІ, суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Згідно ч.2 ст.10 Закону №1702-VІІ суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб'єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).
Частина 1 ст. 82 ГПК України визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Представником позивача ОСОБА_2 в наданих в судовому засідання 17.05.2018р. поясненнях по справі була підтверджена обставина, що зупинення операцій по рахункам позивача відбулося після перерахування 03.11.2016р. ТОВ "ДНІПРО АГРОСЕРВІС" коштів в сумі 303 460грн. Виходячи з чого, суд приходить до висновку, що після отримання позивачем відповіді банка від 18.01.2017р. щодо необхідності надання інформації та документів по здійсненню спірної операції, які стали підставою для відповідача здійснити зупинення операцій з використанням платіжної картки позивача з метою проведення моніторингу фінансової операції, позивач мав можливість для врегулювання даного питання надати відомості, чим не скористався.
15.03.2017р. позивачем було подано заяву до ПАТ КБ "ПриватБанк", в якій позивач в зв'язку з отримання повідомлення від ПАТ КБ "ПриватБанк" про розірвання з ініціативи банку ділових відносин та закриття відкритих в банку рахунків, просив погасити невиконані ним кредитні чи інші зобов'язання перед банком, а залишки коштів на рахунках перерахувати на його рахунок НОМЕР_8, відкритий в ПАТ "ВТБ Банк" (а.с. № 58).
Відповідно до вимог п. 20.5 "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003р., закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку. складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.
Вимоги п. 20.6. Інструкції № 492 визначають, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо]. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.
16.03.2017р. згідно платіжного доручення 16.03.2017р. відповідач здійснив перерахунок всіх коштів, які знаходилися на рахунку позивача на вказаний ним в заяві рахунок в іншому банку, а отже, згідно п. 20.6 Інструкції №492 з 16.03.2017р. договірні стосунки між сторонами припинено, рахунки позивача закрито.
Обставини закриття ПАТ КБ "ПриватБанк" рахунків позивача та перерахування коштів на вказаний позивачем рахунок в ПАТ "ВТБ Банк" та ті обставини, що це відбулося на підставі заяви ОСОБА_1, були визнані його представником в судовому засіданні під час розгляду справи, згідно до ст.89 ЦПК України не підлягають доказуванню, виходячи з чого суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах положень Інструкції №492.
При винесенні рішення суд критично оцінює твердження позивача, що заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» від 15.03.2017р. про закриття рахунків та припинення договірних відносин з банком позивач написав під примусом відповідача, оскільки згідно ч.6ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а стороною позивача суду не було надано належних доказів на підтвердження даних обставин.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ПАТ КБ "ПриватБанк" відновити операції по картковим рахункам, які відкриті на ім'я ОСОБА_1, не підлягають задоволенню, оскільки на день винесення рішення рахунки позивача закриті на підставі його заяви, а отже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути виконаний в натурі.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь 15 000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.
В обґрунтування даної вимоги позивач посилається на те, що неправомірними діями (блокуванням рахунку) йому завдано моральну шкоду, яка полягає у психологічних переживаннях, порушенні звичайного стану життя, яку позивач оцінює в 15 000 грн.
Відповідно до п. п. 3,4 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.1995р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Згідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992р.№ 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Також, у відповідності до Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».
Суд зазначає, що при розгляді справи, позивачем окрім посилань в позовній заяві на завдання моральної шкоди, не надано доказів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру погіршення стану здоров'я, а також з яких міркувань позивач виходив при визначенні розміру моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.
За таких обставин, враховуючи, що суд дійшов до висновку про те, що в діях ПАТ КБ "ПриватБанк" не було порушення при зупиненні операції по рахункам та закритті рахунків, суд вважає, що позивач під час судового розгляду не надав належних доказів на підтвердження факту заподіяння відповідачем моральних страждань, та не довів вину відповідача, не надав доказів причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідача та начебто завданою шкодою.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягненням з ПАТ КБ «ПриватБанк» сплаченої комісії за перерахування коштів в розмірі 2275,90 грн. та понесених збитків в сумі 19551,90 грн., суд зазначає наступне.
Згідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від у справі №904/223/17 (рішення набрало законної сили) за позовом ТОВ "ДНІПРО АГРОСЕРВІС" до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 303 460грн. відмовлено в задоволенні позову ТОВ "ДНІПРО АГРОСЕРВІС" та стягнуто судові витрати (а.с. № 115-121).
Встановлені судом у даній справі обставини свідчать про відсутність в діях ПАТ КБ "ПриватБанк", який обслуговував рахунки ОСОБА_1 ознак, які стали наслідком помилкового переказу грошей, оскільки переказ коштів відбувся згідно реквізитів, що були зазначені платником і ці реквізити є вірними та саме отримувач за переказом був зобов'язальною особою перед ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» щодо повернення коштів. Крім того, ПАТ КБ "ПриватБанк" не має права самостійно без належним чином оформленого розпорядження (розрахункового документа) свого клієнта ОСОБА_1, який визначений отримувачем спірних грошових коштів, здійснити перерахунок цих коштів на рахунок ТОВ "ДНІПРО АГРОСЕРВІС".
В судовому засіданні при розгляді справи представник позивача наполягав на тому, що саме з вини ПАТ КБ «ПриватБанк», яким було здійснено блокування рахунку та порушені строки для здійснення повернення ТОВ "ДНІПРО АГРОСЕРВІС" помилково переказу коштів, ОСОБА_1 довелося відшкодувати ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» недоотриману суму 2 275,90грн., яка була утримана банком отримувачем ПАТ "ВБТ Банк" при зарахуванні на його рахунок 303 460грн. Також представник позивача не заперечував, що відповідне нарахування комісії передбачено договірними умовами банка отримувача.
До спеціального законодавства, що регулює безготівкові розрахунки в України відноситься
"Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. N22, де визначено терміни: неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів; помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
Згідно до п.1.4 Інструкції N22 (в редакція яка діяла на час проведення грошового переказу) розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Пунктом 1.7 Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції)
Згідно ч. 1.19 Інструкції, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів); відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.
Як було встановлено судом, на підставі заяви позивача від 15.03.2017р., яка згідно до вимог п.1.4 Інструкції N22 вважається розрахунковим документом, ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно платіжного доручення №HO316G4EYU від 16.03.2017р. грошові кошти в сумі 303 460грн., за дорученням позивача були перераховані на його рахунок НОМЕР_8 у ПАТ "ВТБ Банк" у м. Київ, а отже згідно до п. 1.24 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні" та п.1.7 Інструкції №22 відповідач належним чином виконав переказ коштів за розпорядженням позивача згідно зазначених ним реквізитів.
Відповідно до п. 1.15. Інструкції №22, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.
Платник несе відповідальність перед банком, що його обслуговує, згідно з укладеним між ними договором.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 2275,90грн. (сплаченої позивачем комісії за перерахування коштів 303 460грн.), оскільки саме позивач як платник повинен нести витрати перед банком, що його обслуговує по сплаті комісії, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи 14.04.2017р., тобто після ухвалення Господарським судом рішення у справі №904/223/17 про відмову в позові ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення коштів, останнє звернулося до ОСОБА_1 з претензією, в якій просило відшкодувати збитки, які були понесені товариством при розгляді даної справи в розмірі 19551,90грн., з яких: 4551,90 грн., сплачений судовий збір та 15 000грн., витрати понесені за послуги адвоката (а.с. № 81).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 18.04.2017р. позивач вніс в касу ТОВ «ДНІПРО АГРОСЕРВІС» 21827,80грн. (повернення 2275,90грн., відшкодування збитків у розмірі 19551,90грн). Відповідні дії позивача щодо компенсування зазначених витрат є його волевиявленням та не можуть вважатися шкодою або збитками завданими ПАТ КБ «ПриватБанк» виходячи з того, що в судовому рішенні у справі 904/223/17, а також при розгляді даної справи судом не встановлено порушень в діях ПАТ КБ "ПриватБанк" при поверненні переказу коштів 303 460грн. за вимогою ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДНІПРО АГРОСЕРВІС", що було предметом розгляду у справах.
Підводячи підсумок викладеному, суд перевіривши доводи сторін, надавши їм правову оцінку в сукупності з наданими доказами, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» сплаченої комісії за перерахування коштів в розмірі 2275,90 грн. та понесених збитків в сумі 19551,90грн., не знайшли своє підтвердження при розгляді справи, а отже є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9,10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізація (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму", п.п. 20.5,20.6. "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" №492, п.п. 1.4, 1.7, 1.15, 1.19, "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004р. N22, ст.23 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 128-131, 141, 223, ст.ст. 259, 263-265, п. 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про зобов'язання відновити операції по картковим рахункам, які відкриті на ім'я ОСОБА_1, стягнення моральної шкоди, стягнення сплаченої комісії за перерахування коштів, стягнення збитків - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.
Суддя : Ткаченко Н.В.