Справа № 163/531/18
Провадження № 2/163/217/18
(з а о ч н е)
29 травня 2018 року м.Любомль
Любомльський районний суд Волинської області у складі:
головуючої - судді Гайдук А.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Костюк Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
У позовній заяві ОСОБА_1 просив ухвалити рішення про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться по вул.Миру, 20, в м.Любомль.
Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що 04.04.2015 року він зареєстрував своє право власності на вказаний житловий будинок по договору дарування. 01.04.1991 року відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою вказаного житла та раніше у ньому проживав, однак три роки тому покинув будинок без поважних причин, залишившись бути у ньому зареєстрованим. На його письмове попередження про зняття з реєстраційного обліку за цією адресою відповідач не реагує, тому вирішення даного питання можливе лише в судовому порядку. Посилаючись на положення ч.ч.1, 2 ст.405 ЦК України, ч.1 ст.156 ЖК України та відсутність ОСОБА_2 в даному будинку протягом останніх трьох років без поважних причин, вважає, що останній втратив право користування житлом, за яким на даний час він залишається зареєстрованим.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Позивач подав в канцелярію суду заяву про підтримання позовних вимог, розгляд справи без його участі та відсутність заперечень проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи по суті повідомлявся у встановленому порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань та відзиву по суті позову чи процедури розгляду справи не подав.
За таких обставин, зі згоди позивача суд провів заочний розгляд справи в порядку ст.280 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідженими у справі доказами судом встановлено наступне.
З копії договору дарування житлового будинку від 04.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за №570, встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняв у дар від батька - ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними спорудами і будівлями за №20 по вулиці Миру в місті Любомль Волинської області, загальною площею 118 кв.м. (а.с.6).
Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2018 року №112204324, ОСОБА_3 з 04.04.2015 року є зареєстрованим власником вище вказаного житлового будинку з надвірними спорудами і будівлями (а.с.5).
Копією будинкової книги та інформацією Любомльської міської ради від 27.03.2018 року за вих.№54 стверджено, що ОСОБА_2 з 02.04.1991 року по даний час зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто у спірному житлі (а.с.7-9, 13).
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 150 ЖК України визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, що містяться в ухвалах у справах: N 6-10723св08, N 6-2778св08, N 6-55662св10, право члена сім'ї власника будинку(квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а, отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком. Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
У справі встановлено, що єдиним власником спірного житла є позивач ОСОБА_1, при цьому відповідач ОСОБА_2 не є членом його сім'ї та був зареєстрований у даному будинку, як член сім'ї попереднього власника. Окрім цього, судом не встановлено поважності причин не проживання відповідача в спірному житлі упродовж останніх трьох років, а також чинення перешкод відповідачу зі сторони позивача в користуванні цим житлом.
На підставі наведених норм чинного законодавства України та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність усунення перешкод позивачу в користуванні приналежним йому на праві власності житлом шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим по вул.Миру, 20, в м.Любомль Волинської області.
Таким чином, за наведених обставин позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
У відповідності до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі у виді сплаченого судового збору в сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141 259, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, на підставі ст.ст.16, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст.150, 156 ЖК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: м.Любомль, вул.Миру, буд. 20, Волинської області.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати по справі в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Любомльський районний суд.
Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, місце реєстрації: м.Любомль, вул.Миру, буд. 20, Волинської області.
Головуюча : суддя А.Л. Гайдук