Справа: № 22-а-40481/08 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
Іменем України
"17" грудня 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Умнової О.В., Шостака О.О.
при секретарі Тарадайко Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління соціального захисту населення в м. Києві, Управління праці та соціальної захисту населення у Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління соціального захисту населення в м. Києві, Управління праці та соціальної захисту населення у Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2008 року позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та забезпечити виплату недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку за 2007 рік відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Окружним адміністративним судом м. Києва, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження. Позивачка не працювала і не є застрахованою особою на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір'ю.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Позивачка вважає, що вона отримувала доплату значно нижчу, ніж це передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в частині визначення дати виплати, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. Конституції України).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були призупинені в частині щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено прожитковий мінімум….для дітей віком до шести років з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня 470 грн.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 7 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в частині, щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік, якими було призупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», втратили свою чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, а саме з 09.07.2007 року, і з цього час діє норма основного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція зазначає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності у позивача прав на отримання грошової допомоги по догляду за дитиною за період з липня по грудень 2007 року з урахуванням розмірів передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Разом з тим, суд не вірно визначив момент, з якого часу слід вираховувати таку допомогу у вищевказаному розмірі. Даний період становить з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління соціального захисту населення в м. Києві, Управління праці та соціальної захисту населення у Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації - задовольнити частково.
Змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління соціального захисту населення в м. Києві, Управління праці та соціальної захисту населення у Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином:
«Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, щодо невиплати ОСОБА_5 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році у розмірі меншому, ніж це визначено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_5 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», встановивши зазначену доплату в розмірі прожиткового мінімуму на відповідний період для дітей віком до шести років, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.12.2009 року.