Справа: № 2-а-158/09 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"22" грудня 2009 р.
Справа № 2-а-158/09
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Василенка Я.С.,
Мамчура Я.С.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та забов'язання провести перерахунок пенсії, -
Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2009 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду у Святошинському районі м.Києва здійснити перерахунок ОСОБА_3 пенсії - інваліду другої групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком , а також провести перерахунок додаткової пенсії з шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком відповідно до встановленого Законом України мінімального розміру пенсії в сумі -332 грн. згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат. Зобов'язано Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України у м.Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії - інваліду другої групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком , а також провести перерахунок додаткової пенсії з шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком відповідно до встановленого Законом України мінімального розміру пенсії в сумі -332 грн. згідно ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахування проведених виплат
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити позивачу у задоволені позовних вимог відповідно.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 (далі - позивач) є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом 2 гр.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) , пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 50 Закону, особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 54 Закону визначено, що розміри пенсій для інвалідів 2-ї групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими ніж 8 мінімальних пенсій за віком.
Однак, в подальшому до ст. 54 були внесені зміни Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI .
Так, ст. 54 Закону була викладена у такій редакції, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками.
До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, норма про те, що розмір пенсії не має бути менше 8 мінімальних пенсій за віком була виключена, а тому у Відповідача були відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії Позивачу на момент його звернення до нього - 11.08.2008 року.
Однак, колегія суддів зазначає, що норма ст. 54 Закону щодо мінімального розміру пенсії інваліда 2-ї групи діяла до 01.01.2008 року.
Однак, у відповідності до ч.1 та 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було пропущено річний строк звернення до суду та не наведено поважних причин його пропуску, а тому у силу вимог ч.1 ст. 100 КАС України, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у частині позовних вимог за 2005, 2006, а за 2007 до 15. 09.2007 року.
Тому колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог у цій частині з 15.09.2007 року по 31.12.2007 рік.
На думку колегії суддів, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розмірі пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було застосовано законодавство, яке втратило чинність на момент виникнення спірних правовідносин.
А тому позовні вимоги щодо перерахунку пенсії та додаткової пернсії у іншій частині не підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог щодо індексації втрачених доходів, то згідно з п.3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму; тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; мінімальний розмір допомоги по безробіттю; державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам; державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд; щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним; компенсаційна виплата, що призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами).
Таким чином, на виплати, які є предметом даного судового розгляду не розповсюджуються положення вказаного Порядку, а тому і підстав для задоволення позову у цій частині не має.
Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди.
Так, згідно з ч.2 та 3 ст. 23 ЦК України, Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів вважає, що Позивачем не було надано доказів душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, більше того не було доведено причинно-правового зв'язку між діями Відповідача та погіршеннями здоров'я позивача, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва щодо перерахунку пенсії ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком за період з 15.09.2007 року по 31.12.2007 року протиправними.
Зобов*язати Управління Пенсійного фонду у Святошинському районі м.Києва здійснити перерахунок ОСОБА_3 пенсії - інваліду другої групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 15.09.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов'язати Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України у м.Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії - інваліду другої групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахування проведених виплат за період 15.09.2007 року по 31.12.2007 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 25.12.2009 року