Справа № 127/7606/17
Провадження № 22-ц/772/860/2018
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач:ОСОБА_2
21 травня 2018 рокуСправа № 127/7606/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого : Копаничук С.Г.
Суддів: Оніщука В.В., Медвецького С.К.
при секретарі: Агеєвій Г.В.,
за участю представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду від 02.02.2018 року ,ухваленого об 11 годині 10 хвилин в приміщенні Вінницького міського суду суддею Вохміновою О.С. у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним,-
07.04.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ОСОБА_5(далі-Банк) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н від 11.09.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов'язання позичальника, внаслідок чого станом на 28.02.2017 року виникла заборгованість .Підписавши анкету - заяву, позивач підтвердила, що вказана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг (Умовами), Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року (Правилами ) та Тарифами банку, що викладені на сайті ОСОБА_5 в мережі Інтернет, складають між нею та Банком договір ,а також погодилась прийняти будь-який розмір кредитного ліміту, встановленого Банком. ОСОБА_3 отримала кредитні кошти, проте умови договору не виконувала, заборгованість не погашала ,а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номера від 11.09.2013 року станом на 28.02.2017 року в загальному розмірі 15 969,25 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 8 003 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 6 229,62 грн.; заборгованість за пенею та комісією 500 грн., а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 736,63 грн. - штраф (процентна складова).
16.11.2017 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним ,який мотивувала тим, що укладення договору на отримання споживчого кредиту регулюється Законом України «Про захист прав споживачів» ,а укладення кредитного договору шляхом приєднання йому суперечить. Посилається на порушення Банком ст.ст.11,18,21 вказаного Закону ,недотримання ним вимог щодо надання позичальнику об'єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредитування ,що є істотними умовами договору ,передбачення договором умов, які є несправедливими і протиправними щодо клієнта в частині оплати за послуги у вигляді комісії, подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж порушення .В зв'язку з цим та на підставі ч. 1, 3 ст. 203, ст. 215 ЦК України ОСОБА_3 просила визнати недійсним кредитний договір № б/н від 11.09.2013 року укладений у формі анкети-заяви, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 16.11.2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та об'єднано в одне провадження № 127/7606/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а. с. 125)
Рішенням Вінницького міського суду від 02.02.2018 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 11.09.2013 року станом на 28.02.2017 року в сумі 15444,25 грн. В решті позову відмовлено .В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено ,стягнуто з останньої на користь держави 640 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог банку відмовити, а її позовні вимоги задовольнити. Зазначила, що висновок суду щодо досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору , укладення кредитного договору у письмовій формі та укладення нею договору у формі приєднання ,а також відсутність вибору позичальником виду картки , не відповідає вимогам закону,зокрема,ст.ст.207 ч. ч. 1, 2 ст. 626,634,638,1055 ЦК України. Також вказала на неправильне застосування судом норм ст.1056-1 ЦК щодо правомірності підвищення процентної ставки за кредитом та зазначила що суд безпідставно не звернув увагу на відсутність обгрунтованого розрахунку в матеріалах справи, оскільки у ньому відсутній сам механізм нарахування заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, рішення суду цим вимогам відповідає не повністю, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду - зміні в мотивувальній і резолютивній частинах .
З такими висновками суду повністю погодитись не можна , оскільки суд неповно встановив обставини справи ,вважав встановленими обставини, які є недоведеними, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
За правилами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином ,в даній справі підлягають доведенню банком - наявність юридичних підстав для стягнення та суму заборгованості ,а ОСОБА_3 - недійсність укладеного нею договору з зазначених нею підстав.
Суд першої інстанції встановив ,що підписавши заяву - анкету від 08.11.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ОСОБА_5 ,а також ОСОБА_5 , ОСОБА_3 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір ,що передбачає встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підставі заяви - анкети ОСОБА_3 було відкрито картковий рахунок % 5168755327212664 від 11.09.2013 року та видано картку «Універсальна 55 днів» строком дії до січня 2020 року із встановленим кредитним лімітом 8100 грн. .
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що підстав, передбачених ст.ст.203,215 ЦК України для визнання договору про надання банківських послуг недійсним не встановлено, між сторонами у письмовій формі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки підписавши заяву- анкету ОСОБА_3, відповідно до ст. ст. 207,626 ч.1,627,634 ч.1 ЦК , уклала договір з Банком шляхом приєднання до запропонованого публічного договору ,тим самим погодилась з його Умовами ,Правилами і Тарифами і взяла зобов'язання їх виконувати .
Частково задовольняючи позовні вимоги Банку , суд виходив з того, що отримавши на банківську карточку у вигляді кредитного ліміту 8100 грн. та користуючись кредитними коштами, ОСОБА_3 , в порушення Умов та Правил надання банківських послуг , зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 28.02.2017 року допустила заборгованість в сумі 15444,25 грн., яка і підлягала стягненню з неї на користь Банку. При цьому суд виходив з того, що розмір заборгованості повністю підтверджений матеріалами справи, за виключенням не доведеної банком і безпідставно нарахованої пені(комісії) в розмірі 500 грн. ,в стягненні якої відмовив.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що договір був укладений належним чином , зазначених позивачкою підстав для визнання його недійсним не вбачається ,а тому доводи скарги щодо їх наявності з мотивів недотримання письмової форми кредитного договору, відсутності згоди сторін з усіх істотних його умов , зокрема, щодо розміру кредиту, розміру відсотків, строків дії та повернення та неправильне застосування норм матеріального права, що регулюють договори приєднання, безпідставні.
Відповідно до ст.ст.203, 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст.207 ч.1 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 ЦК України).
За положеннями ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1 ст. 641 ЦК України).
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Згідно ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Повністю погоджуючись з висновком суду щодо відсутності підстав для визнання договору з Банком недійсним, апеляційний суд вважає, що позивачкою дійсно було укладено з Банком договір, проте не кредитний власне, а банківського рахунку (карткового) з кредитуванням , шляхом письмового прийняття в анкеті-заяві пропозиції Банку щодо приєднання до публічного договору про надання банківських послуг , його Умов ,Правил і ОСОБА_5 банку порядок укладення якого передбачено ч.1 ст.634 ЦК України .
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 11.09.2013 року, звернувшись з письмовою анкетою-заявою до ПАТ КБ "ПриватБанк" про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ОСОБА_5 ,а також ознайомившись з Тарифами послуг банку , уклала з останнім договір на надання банківських послуг у вигляді відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування кредитної картки і тим самим погодилась на умову встановлення банком будь-якого кредитного ліміту на платіжну картку, який був встановлений Банком в розмірі 8100 грн, з якого позивачкою отримано 8003 грн.
Своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання позичальник визнала та письмово погодилась з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта ,Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг та письмово посвідчила ,що ознайомилась зі вказаними документами до його укладення та згодна з його умовами ,а також дала згоду отримати екземпляр договору шляхом розпечатки з сайту Приват Банку. Вказала що вона зобов'язується виконувати Умови та Правила надання банківських послуг ,а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами, розміщеними на офіційному сайті ОСОБА_5 .
Разом з тим, ЦК України не містить окремого поняття «Банківська послуга» та його окреме регулювання .
Банківські послуги є досить широким поняттям і включають в себе цілий спектр послуг, які надаються Банком, та регулюються окремими параграфами глави 71 ЦК України, зокрема, Кредит, Банківський вклад та главою 72 ЦК - Банківський рахунок зі своєю специфікою укладення ,характеру виконання. Умови та правила надання банківських послуг в ОСОБА_5 передбачають, зокрема , надання таких послуг для фізичних осіб, як кредит та банківський рахунок ,при цьому останній може бути з кредитуванням.
Відповідно до п.1.1.1.76. Умов платіжна картка не може бути предметом договору банківської послуги, оскільки, згідно термінам ,що застосовуються в Умовах і правилах надання банківських послуг, є засобом для ініціалізації переказу коштів з рахунка платника або відповідного рахунка банку з метою оплати ,тобто , є лише ідентифікаційним засобом та інструментом для здійснення операцій, які проводяться за обов'язкового відкриття банком рахунку .
Крім того, Умови та правила надання банківських послуг передбачають, зокрема ,що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку ; клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт, змінити відсоткову ставку. Зазначені Умови встановлені банком для всіх клієнтів і передбачають укладення договору рахунку лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого в цілому.
Одним із різновидів договорів банківських послуг ,який укладається шляхом приєднання , є договір банківського рахунку з кредитуванням ,який має місце в даному випадку, оскільки кредитна картка є лише інструментом користування відкритим картковим банківським рахунком.
Вказане підтверджує те, що даний договір є договором банківського карткового рахунку з кредитуванням (ст.1069 ЦК України) ,який укладається шляхом приєднання, тобто клієнт погоджується з пропозицією банку відкрити картковий рахунок з кредитним лімітом на оголошених банком умовах ,що відповідають закону та банківським правилам.
Таким чином, розмір коштів ,що надаються Банком, строки дії договору, що відповідають строку дії картки та порядок повернення коштів визначені Умовами ,Правилами і Тарифами банку, а відтак доводи апеляційної скарги про відсутність узгодження сторонами договору його істотних умов, безпідставні.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли у відповідності до договору про надання банківських послуг у вигляді їх різновиду - договору банківського рахунку з кредитуванням (карткового кредитного рахунку), правовідносини щодо якого регулюються ст.ст.1067-1069 ЦК , параграфом 1,2 глави 71 ЦК України (що регулюють кредит ) ,ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постановою Національного банку України від 30.04.2010 року №223 "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» та загальними нормами цивільного кодексу щодо зобов'язань.
ОСОБА_3 встановлювався на її рахунок по платіжній карті кредитний ліміт, тобто можливість скористатись коштами банку у визначеному ним лімітованому розмірі за потреби , а розмір отриманих нею коштів ,час отримання та відповідно оплата процентів за ним ,залежали виключно від волі та дій самої позичальниці. Тому Банк при укладенні даного договору шляхом приєднання Банк позбавлений можливості вказати сукупну вартість кредиту ,детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача та інші.
В зв'язку з викладеним , а також тим, що даний договір карткового кредитного рахунку укладено шляхом письмового приєднання до оголошених банком умов для такого виду договорів , суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що Умови ,Правила і ОСОБА_5 не містять підпису позивачки ,не погоджені істотні умови договору та до даного договору підлягають застосуванню ст.ст.11 ч.4,18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є необгрунтованими.
ОСОБА_3 зазначені обставини письмового приєднання 11.09.2013 року до договору про надання банківських послуг не спростовувала, свій підпис під заявою - анкетою та користування кредитною карткою не заперечувала. Крім того, позивачка, достовірно знаючи про банківські послуги, з 2013 року не ставила питання про визнання його недійсним , користувалась кредитними коштами .
Колегія вважає, що ОСОБА_3 не довела того, що її договір приєднання є недійсним за ст.ст.203,215 ЦК України ,ст.11,18 ЗУ« Про захист прав споживачів».
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині того, що у заяві - анкеті відсутній вибір позичальником певного виду картки ,залежно від якого змінюються умови кредитування ,хоча і заслуговують на увагу, проте як вбачається з тексту, ОСОБА_3 згодна з Умовами і Правилами надання послуги накопичення «Копилка» і згодна на оформлення даної послуги.
В той же час згідно даних банку (а.с.75) вона отримала картку «Універсальна 55 днів», проте чорно-біла світлокопія неідентифікованої жінки з карткою в руках з нечитабельним текстом також не може являтись допустимим доказом цих обставин.
На підтвердження своїх вимог щодо розміру заборгованості Банк надав суду лише розрахунок заборгованості (а.с.4-6) , первинних документів, зокрема, виписок про рух коштів за період з 11.09.2013 року по 28.02.2017 року по картковому рахунку , відкритого на прізвище ОСОБА_3, не надав.
Враховуючи суперечливі докази щодо виду отриманої картки та наданої банківської послуги ,від якої залежать певні умови кредитування, розмір відсотків за користування коштами ,строки повернення кредитних коштів та відповідно розмір неустойки за неналежне виконання, колегія суддів вважає, що наданий Банком розрахунок не може бути прийнятий судом в якості належного ,допустимого , достовірного та достатнього доказу заявленого розміру заборгованості за договором про надання банківських послуг , крім неоспорюваної відповідачкою суми отриманого кредиту в 8003 грн.
За таких обставин стягненню з відповідачки на користь ПАТ «Приват Банк» підлягає лише встановлений судом безспірний розмір заборгованості у вигляді наданих в кредит коштів в сумі 8003 грн. , в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за недоведеністю . Пропорційно підлягає відшкодуванню судовий збір.
Оскільки вбачається недоведеність обставин справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та допущена невідповідність висновків викладених у рішенні обставинам справи, рішення суду в частині стягнення коштів в силу ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає в мотивувальній та резолютивній частині зміні.
В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України ,апеляцйний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду від 02.02.2018 року в мотивувальній та резолютивній частині змінити.
Замість слів «15 444,25 грн.» вказати «8003 грн.», замість «1536 грн.» вказати - «800 грн.»
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Копаничук С.Г.
Судді: Оніщук В.В.
ОСОБА_6
Згідно з оригіналом:
Суддя: Копаничук С.Г.