Справа: № 22-а-35733/08 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"22" грудня 2009 р. м. Київ
Справа № 22-а-35733/08
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Зайцева М.П.,
Усенка В.Г.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2008 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управлінння праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2008 року позов задоволено частково: визнано незаконною бездіяльність Управлінння праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області у відмові проведення перерахунку та виплати недоотриманих коштів щорічної разової допомоги на оздоровлення ОСОБА_3.Стягнуто з Управлінння праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на користь ОСОБА_3 недоотриману у 2007 році суму коштів щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі 2110 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управлінння праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідм 2-ї групи, а тому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право отримувати щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, одноразова допомога на оздоровлення позивачу за 2005-2007 роки виплачена відповідачем у розмірі, передбаченому постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562, тобто у меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів відзначає вірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності обмежень щодо застосування ч.4 ст. 48 Закону при здійснення виплат у 2005 році. Дія вказаної статті не призупинялась, а тому Відповідача при здійсненні виплат мав керуватись вказаною нормою Закону , а не Постановою КМ України.
Однак, у відповідності до ч.1 та 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було пропущено річний строк звернення до суду та не наведено поважних причин його пропуску, а тому у силу вимог ч.1 ст. 100 КАС України, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у частині позовних вимог за 2005 рік.
Дію абзацу другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допомоги в розмірі відповідно до мінімального заробітку на 2006 рік зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України на 2006 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у 2006 році у розмірі, передбаченому постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за 2006 рік.
Крім того, у відповідності до ч.1 та 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було пропущено річний строк звернення до суду та не наведено поважних причин його пропуску, а тому у силу вимог ч.1 ст. 100 КАС України, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у частині позовних вимог за 2006 рік.
Щодо вимог позивача про стягнення щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, колегія суддів виходить з наступного.
Дію абзацу другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допомоги в розмірі відповідно до мінімального заробітку на 2007 рік зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допомог в розмірі відповідно до мінімального заробітку, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у травні 2007 року, тобто до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управлінння праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 25.12. 2009 року.