Справа: № 22-а-35690/08 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"22" грудня 2009 р. м. Київ
Справа № 22-а-35690/08
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,
Зайцева М.П.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2008 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок додаткової пенсії та доплат, -
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2008 року позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахуванні доплати до пенсії в розмірі однієї заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розрахунку 15 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік , починаючи з 01.10.2007 року з розрахунку однієї заробітної плати, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік , починаючи з 01.10.2007 року з розрахунку 15 % від мінімальної пенсії за віком, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити позивачам у задоволені позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити прерахунок сум відповідно до вимог ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2005- 2007 років.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є пенсіонеркою і проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а також є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до ст. 39 Закону, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
У продовж 2005-2006 років, жодних обмежень щодо її дії не було, іншими законами її дія не призупинялась, а тому у Відповідача були відсутні підстави для невиконання вимог вказаних статті щодо розміру виплат.
Однак, у відповідності до ч.1 та 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було пропущено річний строк звернення до суду та не наведено поважних причин його пропуску, а тому у силу вимог ч.1 ст. 100 КАС України, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у частині позовних вимог за 2005, 2006, а за 2007 до 01.10.2007 року.
Дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допомоги в розмірі відповідно до мінімального заробітку на 2007 рік зупинено пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір пенсії потерпілим від наслідків ЧАЕС та щомісячної допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як встановлено колегією суддів, пенсія були виплачені позивачу у 2007 році у розмірі, передбаченому постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допомог в розмірі відповідно до мінімального заробітку, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Таким чином, відповідач після 09.07.2007 року мав керуватися нормами ст. 39 Закону та положеннями ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 52 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Отже, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, при визначенні розміру додаткової пенсії позивачу у 2007 році відповідач керувався встановленим постановою КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року № 1 розміром, у супереч положенню вищезазначеної статті Закону, причому ці суми не відповідали розмірам мінімальної пенсії за віком.
На думку колегії суддів, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розмірі пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 25.12.2009 року