Справа: № 22-а-35535/08 Головуючий у 1-й інстанції: Островська О.О.,
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
"24" грудня 2009 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Костюк Л.О..,
суддів Горяйнова А.М.,
Швед Е.Ю.,
при секретарі БундуковуС.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, -
У травні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС за 2006 роки в розмірі 1125,00грн., посилаючись на те, що вона є особою, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інвалідом 2-ї групи, але зазначені виплати отримані ним в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2008 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням у нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги за 2006 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, з таким висновком суду не можна погодитись.
Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії та інвалідом 2-ї групи, що підтверджується даними відповідного посвідчення (а. с. 5).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується інвалідам 2-ї групи в розмірі 5-х мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2006-й рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з чим позовні вимоги за цей період є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2008 року скасувати та прийняти нову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 28 грудня 2009 року.
Головуючий суддя Л. Костюк
Судді: А. Горяйнов
Е.Швед Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Костюк Л.О..,
суддів Горяйнова А.М.,
Швед Е.Ю.,
при секретарі БундуковуС.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, -
У травні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС за 2006 роки в розмірі 1125,00грн., посилаючись на те, що вона є особою, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інвалідом 2-ї групи, але зазначені виплати отримані ним в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2008 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням у нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги за 2006 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, з таким висновком суду не можна погодитись.
Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії та інвалідом 2-ї групи, що підтверджується даними відповідного посвідчення (а. с. 5).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується інвалідам 2-ї групи в розмірі 5-х мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2006-й рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з чим позовні вимоги за цей період є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2008 року скасувати та прийняти нову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 28 грудня 2009 року.
Головуючий суддя Л. Костюк
Судді: А. Горяйнов
Е.Швед