79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" травня 2018 р. Справа № 914/2503/17
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
ОСОБА_1,
секретар судового засідання Кострик К.І.,
явка учасників процесу:
від органу ДВС - не з'явився;
від особи, що подала скаргу на дії ДВС (позивач) - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» за №12/03-01 від 12.03.2018
на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.02.2018 про відмову в визнанні неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов'язання вчинити дії, суддя - Іванчук С.В., м. Львів,
за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» №12/02-01 від 12.02.2018
у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина», м. Львів,
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 19.09.2017 у справі №16-01/0817
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина», м. Львів,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий віз», смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл.,
про стягнення коштів,
суб'єкт оскарження ОСОБА_2 -Державний виконавець Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Київській області,
12.02.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» звернулось до господарського суду Львівської області зі скаргою за №12/02-01 про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, яка полягає в не проведенні перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні №55587401 та зобов'язання державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в десятиденний строк з дня набрання ухвалою суду законної сили провести перевірку майнового стану боржника у виконавчому провадженні №55587401 шляхом подання запитів до відповідних органів, установ, проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базах даних і реєстрах.
Зазначену скаргу заявник обґрунтовує тим, що виконавче провадження №55587401 було відкрито 23.01.2018, а тому перевірка майнового стану боржника повинна була бути проведена не пізніше 02.02.2018. Відомості про здійснення державним виконавцем цих заходів відсутні.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.02.2018 товариству з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» відмовлено в задоволенні вищезазначеної скарги, з тих підстав, що дії виконавцем були вчинені відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця, а тому права скаржника не порушені. З врахуванням дати відкриття виконавчого провадження та дати накладення арештів на рухоме майно та грошові кошти, державним виконавцем станом на час звернення скаржника із даною скаргою дотримано періодичність перевірки виявлення рахунків та періодичність перевірки виявлення майна боржника відповідно до ч.ч. 1, 4, 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
За коротким змістом вимог апеляційної скарги відповідач просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 27.02.2018 та прийняти нове судове рішення, яким задоволити скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» №12/02-01 від 12.02.2018, з тих підстав, що державний виконавець під час примусового виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 19.09.2017 у справі №16-01/0817 та здійснення передбачених ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення суду, в частині перевірки майнового стану боржника відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» обмежився здійсненням одного запиту, що є недостатніми та неповними заходами, та не відповідає ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також засадам, які визначені в ст. 2 цього ж Закону.
Наявність постанов державного виконавця від 23.01.2018 про арешт майна боржника та від 15.02.2018 про арешт коштів боржника не спростовують висновку про бездіяльність державного виконавця, оскільки відсутня ідентифікація арештованого майна та його наявність, що свідчить про формальне виконання вимог закону без додержання основної мети виконавчого провадження.
На думку апелянта для повної перевірки майнового стану боржника відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю необхідно було здійснити запити щодо виявлення майна боржника: до Регіонального територіального сервісного центру МВС в м. Київській області (про надання інформації щодо реєстрації за боржником транспортних засобів); до Управління праці у Київській області (про надання інформації щодо реєстрації за боржником великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, іншого устаткування підвищеної небезпеки); до Державної служби інтелектуальної власності України (щодо надання інформації про те, чи звертався боржник із заявами про одержання контрольних марок до ДСІВ, повідомити про видачу контрольних марок згідно даних Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок); до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (щодо отримання інформації про наявність та/або відсутність боржника серед власників, які володіють 10% і більше патентів акцій емітентів); до Головного управління Держпродспоживслужби України (щодо отримання інформації щодо боржника, яка міститься в автоматизованій електронно-обліковій системі-реєстрі Держпродспоживслужби України); до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (з метою отримання інформації про наявність у електронному реєстрі інспекції інформації про видачу і реєстрацію боржником документів та ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури); до Відділення патентно-інформаційних послуг ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (щодо отримання відомостей про наявність та/або відсутність боржника серед власників об'єктів промислової власності). Крім того, як зазначає скаржник, державним виконавцем не проведено перевірки наявності майна боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, не здійснено вихід за місцем знаходженням боржника.
Відповідно до узагальнених доводів апеляційної скарги підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі згідно зі ч. 1 ст. 263 ГПК України.
В судове засідання 22.05.2018 учасники справи не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому апеляційний господарський суд у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України розглядає справу за відсутності учасників справи, які не з'явились.
Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апелянта, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» за №12/03-01 від 12.03.2018 та скасування ухвали господарського суду Львівської області від 27.02.2018, з огляду на наступне.
За встановленими судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній біржі від 19.09.2017 у справі №16-01/0817 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» про стягнення 10 241,40 грн., з яких: 5 949,28 грн. заборгованості за поставлений товар, 477,47 грн. п'ятнадцяти процентів річних, 484,09 грн. інфляційних втрат, 1784,78 грн. штрафу, 795,78грн. пені та 750,00 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі №914/2503/17 задоволено заяву ТОВ «Молочна компанія «Галичина» за №01/12-01 від 01.12.2017 про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальні товарній біржі від 19.09.2017 у справі №16-01/0817 та 13.12.2017 видано відповідний наказ (а.с.112) про примусове виконання цього рішення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України (в редакції Закону № 835-VIII від 26.11.2015, яка була чинна на момент видачі наказу від 13.12.2017), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною першою статті 116 ГПК України (в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016, яка була чинна на момент видачі наказу від 13.12.2017) передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
В силу п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судовий наказ підлягає примусовому виконанню відповідно до цього Закону.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону №1798-VIII від 21.12.2016) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
15.01.2018 ТОВ «Молочна компанія «Галичина» подала до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області заяву №03/-01-01 від 03.01.2018 (а.с.111) про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області від 13.12.2017 у справі №914/2503/17.
За вказаною заявою, державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 винесено постанову ВП №55587401 від 23.01.2018 (а.с.115) про відкриття виконавчого провадження, яка в порядку ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» надіслана сторонам виконавчого провадження, що підтверджується супровідним листом №1127 від 23.01.2018 (а.с.114) та не заперечується учасниками справи.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на це, державний виконавець, відкривши виконавче провадження, з метою примусового виконання рішення суду вчиняє відповідні заходи, які передбачені ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Правовий аналіз Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що з метою неупередженого, ефективного, своєчасного вчинення виконавчих дій виконавець наділений відповідними повноваженнями.
Так, відповідно до п. 3, 6, 7, 8, 21, 22 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Таким чином, застосування державним виконавцем наданого йому широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов'язків, визначених частинами 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття передбачених цим Законом заходів, неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування в такий спосіб цих норм права викладений в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 в справі №12/57.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, державний виконавець був уповноважений здійснити запити щодо виявлення майна боржника, зокрема: до Регіонального територіального сервісного центру МВС в м. Київській області (про надання інформації щодо реєстрації за боржником транспортних засобів); до Управління праці у Київській області (про надання інформації щодо реєстрації за боржником великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, іншого устаткування підвищеної небезпеки); до Державної служби інтелектуальної власності України (щодо надання інформації про те, чи звертався боржник із заявами про одержання контрольних марок до ДСІВ, повідомити про видачу контрольних марок згідно даних Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок); до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (щодо отримання інформації про наявність та/або відсутність боржника серед власників, які володіють 10% і більше патентів акцій емітентів); до Головного управління Держпродспоживслужби України (щодо отримання інформації щодо боржника, яка міститься в автоматизованій електронно-обліковій системі-реєстрі Держпродспоживслужби України); до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (з метою отримання інформації про наявність у електронному реєстрі інспекції інформації про видачу і реєстрацію боржником документів та ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури); до Відділення патентно-інформаційних послуг ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (щодо отримання відомостей про наявність та/або відсутність боржника серед власників об'єктів промислової власності). Крім того, як зазначає скаржник, державним виконавцем не проведено перевірки наявності майна боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, не здійснено вихід за місцезнаходженням боржника. З цих підставі, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта в цій частині.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» №1730-VIII від 03.11.2016, відповідно до частин 1, 2, 4, 5 якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.
Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Отже, зі змісту наведеної норми, вбачається, що перевірка майнового стану боржника як обов'язок державного виконавця, полягає в систематичному здійсненні ним необхідних заходів, з метою повного виявлення його рахунків, рухомого чи нерухомого майна, майнових прав, інформації про його доходи за вказаним виконавчим провадженням.
Тому, з системного аналізу ч. 1-3 ст. 18 та ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», вбачається, що для здійснення повного, всебічного виявлення рахунків, рухомого чи нерухомого майна, майнових прав, інформації про доходи боржника державний виконавець зобов'язаний був здійснити запити щодо виявлення майна боржника, зокрема: до Регіонального територіального сервісного центру МВС в м. Київській області (про надання інформації щодо реєстрації за боржником транспортних засобів); до Управління праці у Київській області (про надання інформації щодо реєстрації за боржником великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, іншого устаткування підвищеної небезпеки); до Державної служби інтелектуальної власності України (щодо надання інформації про те, чи звертався боржник із заявами про одержання контрольних марок до ДСІВ, повідомити про видачу контрольних марок згідно даних Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок); до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (щодо отримання інформації про наявність та/або відсутність боржника серед власників, які володіють 10% і більше патентів акцій емітентів); до Головного управління Держпродспоживслужби України (щодо отримання інформації щодо боржника, яка міститься в автоматизованій електронно-обліковій системі-реєстрі Держпродспоживслужби України); до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (з метою отримання інформації про наявність у електронному реєстрі інспекції інформації про видачу і реєстрацію боржником документів та ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури); до Відділення патентно-інформаційних послуг ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (щодо отримання відомостей про наявність та/або відсутність боржника серед власників об'єктів промислової власності). Крім того, як зазначає скаржник, державним виконавцем не проведено перевірки наявності майна боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, не здійснено вихід за місцезнаходженням боржника.
Апеляційним господарським судом встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було направлено запит до Державної фіскальної служби України та отримано 25.01.2018 відповідь (а.с.118) з зазначенням відкритих у банках та інших фінансових установах рахунків.
У зв'язку з цим, державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 винесено постанову ВП №55587401 від 15.02.2018 (а.с.120) про арешт коштів боржника, яка в порядку ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» надіслана сторонам виконавчого провадження, що підтверджується супровідним листом №3388 від 15.02.2018 (а.с.119) та не заперечується учасниками справи.
Водночас, окрім вищенаведеного, судом апеляційної інстанції не встановлено, а сторонами не подано доказів, які б підтверджували здійснення державним виконавцем інших дій з приводу отримання інформації про майновий стан боржника, перевірки цієї інформації та в наступному відповідного реагування шляхом реалізації наданих державному виконавцю широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень.
Під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки, у даному випадку посадової особи державної виконавчої служби, пов'язана з невиконанням такою особою дій, які вона була зобов'язана вчинити в силу покладених на неї обов'язків та згідно з чинним законодавством України. Ухилення суб'єкта владних повноважень від вчинення дій, які він зобов'язаний вчинити у певних випадках, є бездіяльністю, протиправність її може мати місце лише у тому випадку, якщо внаслідок неї порушуються права, інтереси чи свободи інших осіб.
Отже, державним виконавцем, всупереч вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не в повному обсязі вчинено обов'язкові, в силу закону, виконавчі дії враховуючи надані йому повноваження спрямовані на повне виявлення реального майнового стану боржника.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про дотримання державним виконавцем періодичності перевірки виявлення рахунків та майна боржника не підтверджуються обставинами по справі, які встановлені апеляційним господарським судом, а відтак не свідчать про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків та відсутність в його діях бездіяльності.
З цих ж підстав, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про те, що наявність постанов державного виконавця від 23.01.2018 про арешт майна боржника та від 15.02.2018 про арешт коштів боржника не спростовують бездіяльність щодо перевірки майнового стану, оскільки не містять ідентифікації арештованого майна та його наявність, а тому свідчать про формальне виконання вимог закону без додержання основної мети виконавчого провадження.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі «ОСОБА_1 проти України» зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява N 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява N 71186/01, п. 84). Також Європейський суд з прав людини в цьому рішенні зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що державний виконавець скористався не усім обсягом наданих йому прав з широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів для здійснення виконавчого провадження, зокрема, тих які передбачені п. 3, 6, 7, 8, 21, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому ним не вчинено всіх передбачених законом дій, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене виконання судового рішення, внаслідок чого цією бездіяльністю державного виконавця порушено права стягувача на повне виявлення майна боржника.
Із зазначених підстав, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про невчинення державним виконавцем необхідних дій для повного виявлення у боржника рахунків, рухомого чи нерухомого майна, майнових прав, інформації про його доходи за вказаним виконавчим провадженням, що не узгоджується з метою перевірки майнового стану боржника, яка регламентована ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги позивача, що свідчить про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
З цих підстав, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» за №12/03-01 від 12.03.2018 підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Львівської області від 27.02.2018 скасуванню з відповідним задоволенням скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» №12/02-01 від 12.02.2018 та визнанням неправомірною бездіяльністі державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, яка полягає у не проведенні перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні №55587401 та зобов'язаням цього державного виконавця в десятиденний строк з дня набрання цією постановою законної сили провести перевірку майнового стану боржника у виконавчому провадженні №55587401 шляхом подання запитів до відповідних органів, установ, проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, апеляційний господарський суд задовольняє апеляційну скаргу, тому судовий збір в розмірі 1762,00 грн. за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» за №12/03-01 від 12.03.2018 - задоволити.
Ухвалу господарського суду Львівської області від 27.02.2018 у справі №914/2503/17 - скасувати.
Задоволити скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» №12/02-01 від 12.02.2018.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, яка полягає у не проведенні перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні №55587401.
Зобов'язати державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головногог територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 в десятиденний строк з дня набрання цією постановою законної сили провести перевірку майнового стану боржника у виконавчому провадженні №55587401 шляхом подання запитів до відповідних органів, установ, проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно з ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
ОСОБА_1
Повний текст постанови підписано 29.05.2018.