24.05.2018 року м.Дніпро Справа № 904/9899/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 11994 від 27.04.2017, адвокат;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1841 від 26.10.2017;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1805 від 26.10.2017;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року, ухвалене суддею Кеся Н.Б., повний текст якого складено 23.02.2018 року, у справі № 904/9899/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 39 224,40 грн.,
До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі Позивач) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі Відповідач), в якому просить стягнути з Відповідача на свою користь безпідставно отримані кошти в сумі 39 224,40 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що різниця (добір) тарифу за перевезення порожніх вагонів в розмірі 39224,40 грн. списано Відповідачем з особового рахунку Позивача безпідставно, оскільки Позивач не замовляв у Відповідача послуг щодо перевезення саме вантажу; платником тарифу є інше підприємство, а не Позивач; провізна плата неправомірно перерахована Відповідачу та безпідставно списано добір (різницю) тарифу; добір провізної плати можливий виключно до видачі вагону (вантажу) отримувачу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року у справі №904/9899/17 (суддя Кеся Н.Б.) в позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що нарахування плати за перевезення у власних вагонах інших власників додаткового обладнання, яке не входить до тари вагону, здійснюється на загальних підставах за розрахункову масу вантажу, яка визначена згідно з пунктом 4.6 розділу II Збірника за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 (для інших вагонів).
Не погодившись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" - позивач, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 13.02.2018 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скаржник вважає рішення незаконним, оскільки суд першої інстанції керувався обставинами, які він помилково визнав встановленими, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого зробив висновки, що не відповідають обставинам справи.
Так, судом неправильно застосовано п.14.1 та п.24.1 розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 (надалі - Збірник тарифів) і не застосовано п.1.1.5 розділу ІІ цього Збірника тарифів.
У скарзі заявник надає аналіз застосування відповідних пунктів Збірнику тарифів з урахуванням п.1.1.5 цього Збірника.
Крім того, на думку заявника, судом першої інстанції неправильно застосовано п.1.3 та п.2.7 Правил розрахунку за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу №644 від 12.11.2000 року (надалі - Правила розрахунку) - суд застосував п.2.7, який не підлягав застосуванню і не застосував п.1.3, який підлягав застосуванню.
Судом першої інстанції застосовано п. 3.10. Інструкції з порядку ведення обліку навантаження і вивантаження вагонів, затвердженої наказом Укрзалізниці від 31.03.2014 року № 101-Ц/од (далі Інструкція), яка не підлягає застосуванню.
23.05.2018 року до апеляційного господарського суду від Позивача надійшла відповідь на відзив в порядку ст.166 ГПК України, у якому позивач наполягає на своїх доводах, викладених у позовній заяві і апеляційній скарзі та надає додаткові пояснення щодо застосування зазначених вище нормативних актів.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" - відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що судом першої інстанції було повно і всебічно встановлені та розглянуті обставини справи, і прийняте рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідач надає пояснення застосування пунктів 14.1 і 24.1 Збірника тарифів до правовідносин сторін, з урахуванням укладеного між сторонами договору про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів №03ТЕО/15/ДН-2-15311/Нюдг, і вважає, що висновок суду щодо порядку застосування цих норм повністю відповідає вимогам законодавства і обставинам справи. Аналогічні доводи навів відповідач і відносно застосування п.1.3 і п.2.7 Правил розрахунків.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 року відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.04.2018 року у порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року задоволено клопотання ТОВ "Металургтранс" про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 17.05.2018 року.
У судовому засіданні 17.05.2018 року оголошено перерву до 24.05.2018 року.
В судовому засіданні 24.05.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Статтею 55 Статуту залізниць України встановлено, що у складі залізниць можуть створюватися експедиторські та транспортно-експедиційні організації.
Згідно з Положенням про структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", затвердженим наказом начальника філії від 01.12.2015 №2/Н, структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" здійснює розрахунки за виконані роботи та транспортні послуги, організовує роботу щодо отримання додаткових доходів за рахунок надання клієнту повного комплексу транспортно-експедиційних послуг (п.3.4.8, 3.4.11).
Між ПАТ "Українська залізниця" (Експедитор) в особі структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" і ТОВ "Металургтранс" (Клієнт) укладено Договір про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів №03ТЕО/15 ПР/ДН-2 - 15312/НЮдч від 27.02.2015.
На підставі пункту 3.1 Договору про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів Клієнт (ТОВ "Металургтранс") зобов'язаний відшкодувати витрати Експедитора (ПАТ "Укрзалізниця" в особі структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця"), що включають в себе вартість перевезення та додаткові збори, пов'язані з цим перевезенням.
Між структурним підрозділом "Служба вагонного господарства" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (Виконавець) і ТОВ "Металургтранс" (Замовник) укладений Договір на деповський та капітальний ремонт № ПР/В-16767/НЮдч від 28.12.2016.
Відповідно до пункту 4.7 вказаного Договору відправка вагонів Замовника в ремонт і повернення з ремонту проводиться за рахунок Замовника. Вартість залізничного тарифу на відправлення вагонів в ремонт і повернення з ремонту, Замовник сплачує через Єдиний технологічний центр з оброблення перевізних документів (ЄТеПД) шляхом списання з особового рахунку Замовника.
В період з 31.01.2017 року по 19.05.2017 року ТОВ "Металургтранс" було відправлено зі станцій Миколаїв-Вантажний, Жовтнева регіональної філії "Одеська залізниця" призначенням на станцію П'ятихатки регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" в ремонт порожні власні напіввагони в кількості 14 вагонів з додатковим обладнанням, маса якого не включена до маси тари вагона.
Поняття "додаткове обладнання" включає дах знімний масою 1,650 т, який являє собою металеву каркасну конструкцію з покриттям з листового металу. Дах знімний призначений для встановлення на напіввагон з метою захисту вантажу від впливу атмосферних опадів під час перевезення залізницею.
Відповідно до накладних в графі 13, платником тарифу зазначено ТОВ "Укрметалургтранс".
Відправником ТОВ "Металургтранс" у графі 20 накладної "Найменування вантажу" зазначено:
- "Вагони железнодорожные, перевозимые на своих осях, пересылаемые в ремонт или из ремонта. Обладнання 1650 кг. Крыша съемная металлическая. Льготный габарит. Следует под погрузку. Приватная собственность. Оператор ТОВ " Металлургтранс".
Багаторазове обладнання розміщене й закріплене відповідно до схеми від 30.10.2015 № 108-Н-Прид/2015....".
Код вантажу у графі 23 накладної відправником зазначений - 421195.
При відправленні за спірними накладними станціями відправлення провізна плата розрахована за тарифною схемою 14.1 Збірника, як за перевезення у порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками).
Працівниками регіональної філії "Одеська залізниця" при відправленні вагонів з особового рахунку експедитора - ТОВ "Укрметалургтранс" списано провізну плату в розмірах, передбачених п. 14.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 року (далі - Збірник тарифів), на загальну суму 43 069,20 грн. з ПДВ, що підтверджується накладними №№41295635, 41501370, 41650656, 41954520, 42399766, 42408286, 40246225, 40269490, 40366510, 40366536, 40624488, 40691222, 40741035, 41190588 (арк.с. 41-54).
Розмір провізної плати, оплачений платником при відправленні вказаних вагонів, зазначено в кожній накладній в графі 34.
На станції призначення П'ятихатки регіональної філії "Придніпровська залізниця" усі вагони були видані одержувачу - вагонне депо П'ятихатки.
Однак, після видачі вагонів одержувачу провізна плата була перерахована самостійно Відповідачем, як за перевезення вантажу "обладнання знімне" і сума добору (різниці) тарифу в розмірі 39 224,40 грн. з ПДВ була списана 04.08.2017 року самостійно Відповідачем з особового рахунку Позивача, при тому, що платником тарифу було інше підприємство - ТОВ "Укрметалургтранс".
Так, не погодившись із сумою додатково списаного добору тарифу, Позивач направив Відповідачу претензію №26554 від 13.09.2017 року, на яку отримав лист вих. №08/17-287 від 27.10.2017 року про відхилення претензії (арк.с. 56-59).
Вважаючи, що грошові кошти у розмірі 39 224,40 грн. (з ПДВ) списані Відповідачем з особового рахунку Позивача неправомірно та без достатні правових підстав, Позивач звернуся до суду з позов про стягнення з Відповідача безпідставно отриманих коштів у зазначеному розмірі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів, які були списані з особового рахунку у якості різниці тарифу, суд прийняв до уваги доводи Відповідача і зазначив, що згідно з пунктом 14.1 (абзац 1) Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.
При перевезенні порожніх власних або орендованих вагонів з додатковим обладнанням, крім плати за перевезення цих вагонів, нараховується плата за масу додаткового обладнання відповідно до пункту 24 цього розділу (абзац 2 п. 14.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги).
Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 26.04.2016 № 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 664/28794, з 0 годин 30.04.2016 внесено зміни до Збірника, у т.ч. у пункт 24.1, який викладено в наступній редакції: "При перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування)".
Тобто, положення пункту 24 розділу II Збірника тарифів застосовуються лише для вагонів перевізника.
Крім цього, місцевий господарський суд погодився з аргументами відповідача, що:
- за всіма спірними перевізними документами у власних вагонах здійснено перевезення вантажу - багаторазове обладнання - дах, про що зазначено у графі 20 накладних "Найменування вантажу", за перевезення якого розрахунок плати здійснюється на загальних підставах за розрахункову масу вантажу, яка визначена згідно з пунктом 4.6 розділу ІІ Збірника за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів);
- відправником - ТОВ "Металлургтранс" у перевізних документах неправильно зазначено при відправленні код вантажу: 421195 (вагони залізничні, що умови перевозяться на своїх осях, що пересилаються до ремонту або із ремонту) замість коду 693176 (з'ємне обладнання), внаслідок чого виник недобір тарифу;
- умови договору про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів між ПАТ "Укрзалізниця" і ТОВ "Металургтранс" встановлюють обов'язок останнього з відшкодування витрат ПАТ "Укрзалізниця", що включає до себе вартість перевезення;
- умови договору на деповський та капітальний ремонт №ПР/В-16767/НЮдч від 28.12.2016 встановлюють обов'язок щодо сплати вартості залізничного тарифу за перевезення власних вагонів до ремонту та з ремонту за рахунок Замовника - ТОВ "Металургтранс".
Дніпропетровський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами місцевого господарського суду і вважає, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
На підставі пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 (із змінами і доповненнями) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
На підставі статті 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено перелік граф накладної, які заповнює відправник, у т.ч. графу 23 - Код вантажу.
Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Частиною 1 статті 57 Статуту залізниць України встановлено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, та визначаються відповідно до положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції 15.04.2009 за № 340/16356, із змінами і доповненнями.
Відповідно до пункту 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, із змінами і доповненнями, Плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.
Пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору, згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Згідно зі статтею 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Предметом позову є стягнення безпідставно списаних відповідачем з рахунку позивача грошових коштів в якості добору тарифу на перевезення порожніх вагонів з додатковим обладнанням (знімний дах), а спір виник у зв'язку з тим, що за перевезення порожніх вагонів з додатковим обладнанням, на думку відповідача, провізна плата повинна розраховуватися, як за завантажені вагони. Свої мотиви відповідач аргументував внесенням змін до п. 24 розділу II Збірника тарифів, який з 30.04.2016 року, на думку відповідача, застосовується виключно до вагонів перевізника. Також, оскільки в абзаці другому п.14.1 розділу II Збірника тарифів міститься посилання на п. 24 розділу II Збірника тарифів, тому, на думку Відповідача, і абзац другий п.14.1 розділу II Збірника тарифів також застосовується виключно до вагонів перевізника. Ці аргументи відповідача підтримав і господарський суд.
Відповідно до п.14.1 розділу ІІ Збірника тарифів:
"14.1. Плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.
При перевезенні порожніх власних або орендованих вагонів з додатковим обладнанням, крім плати за перевезення цих вагонів, нараховується плата за масу додаткового обладнання відповідно до пункту 24 цього розділу.
Плата за перевезення у порожньому стані власних напіввагонів перевізника з нумерацією інвентарного парку не нараховується, крім перевезень у ремонт і на промивання".
Згідно п.24.1 цього розділу "При перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування). Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшується на 20 %".
Отже, за перевезення вагону в порожньому стані плата визначається за тарифною схемою 14 (абзац перший п. 14.1); якщо порожній вагон з додатковим обладнанням, то крім провізної плати за цей вагон, розрахованої за схемою 14, додатково оплачується плата за масу такого додаткового обладнання, розрахована за схемою 1 відповідно до п. 24.1 (другий абзац п. 14.1); в першому та другому абзаці п. 14.1 міститься посилання на порожні вагони "власні або орендовані" і лише в абзаці третьому п. 14.1 згадується про вагон "перевізника".
За таких обставин є помилковими доводи відповідача та висновки суду першої інстанції, що абзац другий п.14.1 Збірника тарифів застосовується тільки до вагонів перевізника.
Отже, слід вважати правильними висновки позивача, викладені як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі щодо того, що "наявність в абзаці другому п. 14.1 посилання на п.24 (в якому міститься посилання на вагони перевізника), не є наслідком того, що абзац другий п. 14.1 в цілому застосовується тільки до вагонів перевізника. В даному випадку п. 24 застосовується до випадків, визначених в абзаці другому п.14.1, за аналогією (застосовується не весь текст пункту 24 дослівно, а передбачений в ньому принцип (формула) визначення провізної плати для додаткового обладнання)".
Різниця у застосуванні визначень також підтверджується п.1.1.5 розділу ІІ Збірнику тарифів, який встановлює належність вагонів відповідно до обставин - власний, перевізника або орендований.
В той же час, господарський суд у своєму рішенні зовсім не наводить заперечень проти доводів позивача про застосування до спірних правовідносин положення п. 1.1.5 розділу II Збірника тарифів.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що для врегулювання спору підлягає застосуванню п. 1.1.5 розділу II Збірника тарифів, який не був застосований судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Так, в абзаці четвертому п. 1.1.5 розділу II Збірника тарифів (в редакції, яка діяла на день сплати тарифу) передбачено, що "при перевезенні вантажів у власних вагонах перевізника, крім напіввагонів з нумерацією інвентарного парку, плата визначається як для власних вагонів".
На теперішній час вказаний пункт дещо змінився за змістом, але суть його залишилася незмінною: "Під час перевезення вантажів у власних вагонах перевізника* плата визначається так само, як для власних вагонів**."
- власний вагон перевізника - вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або іншій правовій підставі, має загальномережеву нумерацію та ознаку в АБД ПВ "власний вагон" (п. 1 розділу І Збірника тарифів).
- власний вагон - вантажний вагон, яким юридична особа (крім перевізника) або фізична особа - підприємець володіє на праві власності або іншій правовій підставі, що має загальномережеву нумерацію та ознаку в АБДПВ "власний вагон" (п. 1 розділу І Збірника тарифів).
Тобто, вказаний пункт 1.1.5 (абзац четвертий) розділу II Збірника тарифів чітко закріпив застосування однакового підходу для визначення перевізної плати, як для вагонів перевізника, так і для вагонів інших власників.
Крім того, додаткове обладнання (дах), яке було прикріплено на вагон, не вважається вантажем.
Так, в період з 31.01.2017 року по 19.05.2017 року Позивачем було відправлено в ремонт порожні власні напіввагони (загальна кількість 14 вагон) з додатковим обладнанням (маса обладнання 1,650 т), яке не входить до тари вагона.
Поняття "додаткове обладнання" включає дах знімний масою 1,650 т, який являє собою металеву каркасну конструкцію з покриттям з листового металу. Дах знімний призначений для встановлення на напіввагон з метою захисту вантажу від впливу атмосферних опадів під час перевезення залізницею.
Тобто, вказане додаткове обладнання не перевозилось як окремий вантаж, а було невід'ємною частиною вагону.
Твердження Відповідача про те, що зазначене додаткове обладнання є вантажем, і тому за його перевезення необхідно сплачувати тариф за перевезення спірних вагонів, як завантажених, а не порожніх, є хибне у зв'язку з наступним.
Особливості визначення плати за перевезення додаткового обладнання передбачені в п.24 розділу II Збірника тарифів, в якому розрізняється плата:
а) при перевезенні порожніх вагонів з додатковим обладнанням (п. 24.1 Збірника тарифів):
б) за перевезення у вагонах додаткового обладнання (п. 24.2 Збірника тарифів).
При цьому, у випадку "б" додаткове обладнання дійсно вважається вантажем, оскільки таке обладнання всередині вагону (вагон завантажений додатковим обладнанням) і в цьому випадку плата за перевезення такого вагону розраховується як за завантажений вагон за схемою 1 (п. 24.2 розділ II Збірника тарифів).
А у випадку "а", що тотожне спірній ситуації, вагон перевозиться порожнім з додатковим обладнанням, тобто, таке додаткове обладнання прикріплено до вагону, а не завантажено в нього. Тому, в цьому випадку, тариф сплачується за схемою 14, а за масу додаткового обладнання стягується додаткова плата за схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (п. 24.1 розділ II Збірника тарифів).
Єдиним обґрунтуванням Відповідача стосовно того, чому він вважає додаткове обладнання в спірній ситуації вантажем, є його посилання на п. 3.10 Інструкції з порядку ведення обліку навантаження і вивантаження вантажних вагонів, затвердженої наказом Укрзалізниці від 31.03.2014 № 101-Ц/од (далі - Інструкція), з чим погодився і суд першої інстанції.
Проте, положення наведеної Інструкції не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у зв'язку з наступним.
Як вже вище зазначалося (наводився вище по тексту приклад "б" у відповідності до п. 24.2 розділу 11 Збірника тарифів), додаткове обладнання може вважатися вантажем тільки, якщо таке додаткове обладнання у вагоні, тобто, вагон завантажений додатковим обладнанням.
Зі змісту зазначеного п. 3.10 Інструкції вбачається, що в ньому також зазначено, що вагони вважаються завантаженим, якщо "вагони завантажені знімним обладнанням".
Проте, спірна ситуація діаметрально протилежна, оскільки перевозилися вагони порожні з додатковим обладнанням, яке не було завантажено у вагони, а було прикріплено до нього зверху, як дах.
Крім того, слід враховувати, що вказана Інструкція не зареєстрована в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий документ, а тому не може застосовуватися для вирішення господарської справи.
Так, в п.п. б) п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.1992 року, передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
В той же час, Інструкція не зареєстрована у відповідності до Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 493/92 від 03.10.1992 року та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.1992 року.
Відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.1992 року, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Таким чином, враховуючи, що Інструкція не пройшла державну реєстрацію, тому вона не підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду, що нарахування плати за перевезення у власних вагонах інших власників додаткового обладнання, яке не входить до тари вагону, здійснюється на загальних підставах за розрахункову масу вантажу, яка визначена згідно з пунктом 4.6 розділу ІІ Збірника за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 (для інших вагонів), оскільки зі змісту пункту 4.6 розділу ІІ Збірника тарифів не вбачається посилань на будь-які схеми, так як наведений пункт пояснює виключно порядок розрахунку маси додаткового обладнання за таблицею 1.
Тому є хибний висновок суду, що саме п. 4.6 розділу II Збірника тарифів передбачає застосування схеми 1 або 2 до вагонів інших власників (не перевізника) із додатковим обладнанням.
Місцевим господарським судом також неправильно застосовано п. 1.3 та п. 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу № 644 від 12.11.2000 року (далі - Правила розрахунку). Судова колегія погоджується із тим, що суд помилково застосував положення п. 2.7 Правил розрахунків, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не застосував положення п. 1.3 Правил розрахунків, які підлягали застосуванню в силу наступного:
Пунктом 1.3 Правил розрахунку передбачено, що "остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення". Тобто, добір тарифу можливий виключно до "оформлення видачі вантажу одержувачу", а не в будь-який час після видачі вантажу (вагону) одержувачу.
Як вбачається із матеріалів справи, добір було зроблено значно пізніше, тобто з порушенням зазначеної норми. Щодо посилання на п.2.7 Правил розрахунку ("сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому самому порядку через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією"), то у даному пункті мова йде виключно про додаткові платежі, збори і штрафи, а не добір тарифу, який не може бути здійснено у вказаному в даному пункті порядку.
У цьому випадку, якщо відповідач вважав, що необхідно було здійснити добір тарифу, він міг це зробити тільки шляхом звернення до суду (у випадку відмови погодження позивача на здійснення цих дій). Цей висновок кореспондується із положеннями п. 62 Статуту залізниць і п. 1.3 Правил розрахунків, якими передбачено, що на станції призначення здійснюються остаточні розрахунки за перевезення вантажів і надання додаткових послуг між залізницями і одержувачами.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими заявлені позивачем підстави позову, оскільки укладений між сторонами договір про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів стосується надання послуг з транспортного експедирування внутрішніх та експортно-імпортних перевезень вантажів у власних, орендованих або залучених на інших підставах вагонах клієнта. У даному випадку спір виник внаслідок застосування безпосередньо Збірника тарифів без урахування умов укладеного договору і не стосується надання відповідачем послуг з перевезення вантажів.
Статтею 1212 Цивільного кодексу передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, сума грошових коштів у розмірі 39 224,40 грн. з ПДВ була списана регіональною філією "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" з особового рахунку Позивача неправомірно та без достатніх правових підстав, а тому підлягає поверненню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є таким, що не в повній мірі відповідає нормам матеріального законодавства, в зв'язку з чим апеляційна скарга на підставі ст. 277 ГПК України підлягає задоволенню, рішення господарського суду через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального законодавства, підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281, 282 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпро - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року у справі №904/9899/17 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081237, 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (код ЄДРПОУ 33074226, 49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1) безпідставно отримані кошти у сумі 39 224,40 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять чотири гривні сорок копійок), 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень) витрат по сплаті судового збору за подання позову і 2 400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.
Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.05.2018 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін