Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" травня 2018 р.Справа № Б-19/207-09
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши заяву ліквідатора ФОП Кравченка А.І. арбітражного керуючого Докашенка Д.В. про витребування майна банкрута та визнання права власності по справі
за заявою фізичної особи - підприємця Кравченка Андрія Івановича, м. Харків,
до фізичної особи - підприємця Кравченка Андрія Івановича, м. Харків,
про визнання банкрутом
за участю :
ліквідатора - Докашенка Д.В.,
представника Рудаєвої Я.С. - Дробчак Л.В. (дов.),
Ліквідатор ФО П Кравченка А.І. арбітражний керуючий Докашенко Д.В. звернувся до суду з заявою про витребування майна банкрута однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 35,9 кв.м., житлової площею 15,8 кв.м. з володіння гр. Рудаєвої Я.С. та визнання права власності на квартиру за банкрутом ФОП Кравченко А.І.
Після скасування постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2017 судових рішень щодо розгляду вказаної заяви, справу № Б-19/207-09 в частині розгляду заяви ліквідатора про витребування майна та визнання права власності передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
Ухвалою суду від 10.11.2017 заяву ліквідатора про витребування майна та визнання права власності призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2017.
Розгляд заяви неодноразово відкладався та в розгляді заяви оголошувались перерви.
У судове засідання 24.05.2018 з'явився ліквідатор та представник залученої особи Рудаєвої Я.С., інші учасники судового процесу не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Нез'явлення учасників судового процесу, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, не є перешкодою для розгляду заяви.
Ліквідатор підтримав подану заяву, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спірне майно вибуло з володіння власник поза його волею, а отже можу бути витребувано в добросовісного набувача.
Представник Рудаєвої Я.С. зазначає, що боржник самостійно звернувся до суду з заявою про визнання його банкрутом, отже, повинен був знати, що його майно буде реалізовано, мав всі права щодо ознайомлення з матеріалами справи та ходом ліквідаційної процедури, а отже в даному випадку не може бути факту вибуття майна з володіння поза волею власника.
Представник Рудаєвої Я.С. просить також застосувати строки позовної давності та відмовити в заяві ліквідатора.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, які присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали заяви та справи в їх сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора, керуючись наступним.
Постановою господарського суду Харківської області по справі №Б-19/207-09 від 12.05.2010 р. ФОП Кравченко А.І. було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Фоміна Г.В.
Ухвалою суду від 14.10.14 р. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Кравченко А.І. Фоміна Г.В., призначено нового ліквідатора арбітражного керуючого Докашенка Д.В., зобов'язавши його вжити заходів щодо завершення ліквідаційної процедури та відкладено розгляд звіту ліквідатора.
Ухвалою суду від 22.08.16 р., яка набрала законної сили, було визнано недійсними результати проведення аукціону від 26.04.13 р. з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_1 згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013р., яка є предметом забезпечення (договір іпотеки нерухомого майна від 15.04.2008р.) з ПАТ "ВТБ Банк" (правонаступник ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" - ухвала суду від 13.05.2014р.).
Ухвалою суду від 28.09.16 р., яка набрала законної сили, було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.13 р. квартири № 202, яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, будинок 68-Б, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. за реєстраційним № 440.
Згідно представленої ліквідатором інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 9642003 від 13.05.2016 р. власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 35,9 кв.м., житлової площею 15,8 кв.м. є гр. Рудаєва Я.С. на підставі договору купівлі-продажу № 1300 від 13.05.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред. від 30.06.1999 р.) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: з підстав, передбачених ч. 10 ст.17 Закону подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, а також вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника, витребування майна тощо.
Отже, у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню спори стосовно майна боржника, що увійшло або вибуло зі складу ліквідаційної маси, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, оскільки такі спори стосуються питань формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство, а тому безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9, "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", передбачено, що норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених першою статті 388 ЦК України.
Під захистом права власності, за приписами ст. 386 Цивільного кодексу України, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності.
Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин. Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.
Частиною 1 статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.
Суд встановив, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Кравченко А.І. звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство у порядку ст. 47-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на час звернення), в обґрунтування своєї заяви послався на неможливість у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, які пов'язані з його підприємницькою діяльністю. ФОП Кравченко А.І. зазначав, що погашення боргів перед кредиторами неможливо в зв'язку з відсутністю у боржника в достатності майнових активів для задоволення вимог його кредиторів, відсутність доходів від підприємницької діяльності.
Згідно положень ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Суд зазначає, що вказана норма надає право громадянину - підприємцю звернутись до суду з заявою про визнання його банкрутом, а не зобов'язує на звернення з відповідною заявою, що спростовує позицію ліквідатора.
Таким чином, громадянин-підприємець самостійно обирає шлях погашення своїх боргів перед кредиторами, при цьому, ФО П Кравченко А.І. скористався своїм правом та вирішив подати заяву про визнання його банкрутом.
Суд вважає обґрунтованою позицію Рудаєвої Я.С. про те, що ФОП Кравченко А.І. при зверненні до суду з заявою про визнання його банкрутом повністю розумів та усвідомлював значення своїх дій, а саме те, що процедура визнання його банкрутом передбачає здійснення заходів щодо задоволення судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна, яке він самостійно зазначив в своїй заяві.
Згідно положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013):
боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;
банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;
- ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Суд також не приймає посилання ліквідатора на те, що боржник не знав і не міг знати про хід ліквідаційної процедури, оскільки з моменту винесення постанови про визнання боржника банкрутом всі подальші дії від імені боржника вчиняє ліквідатор, оскільки, згідно положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом, при цьому, згідно положень даної статті боржник (банкрут) є стороною у справі про банкрутство та учасником провадження у справі про банкрутство, а отже фізична особа - банкрут має право на ознайомлення з матеріалами справи, має право на отримання від ліквідатора інформації про хід ліквідаційної процедури.
Отже, той факт, що Кравченко А.І. не скористався наданими йому правами, не цікавився ходом ліквідаційної процедури та процедурою продажу майна ще не свідчить про те, що майно вибуло з його володіння поза його волею.
Як встановлено судом при розгляді питання щодо визнання недійсними результатів проведення аукціону від 26.04.13 та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.05.13, реалізація на аукціоні вищевказаної квартири була здійснена без проведення розрахунку та сплати ціни, однак, це не свідчить про те, що був укладений безоплатний договір, оскільки покупець бувзобов'язанийй сплатити певну ціну за придбане майно, а в разі нездійснення такої сплати ліквідатор має право звернутись до суду з заявою про стягнення коштів. Суд також звертає увагу на те, що в пункті 3.1 Договору купівлі-продажу спірної квартири від 17.05.2013, який був укладений між ліквідатором ФО П Кравченка А.І. арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та Тат"янченком К.В., зазначено про те, що сума договору складає 64300,00 грн., ці гроші отримані ліквідатором від покупця після узгодження цього договору ще до його підписання. Вказані умови договору свідчать про те, що гроші не були перераховані заставному кредитору саме ліквідатором ФО П Кравченка А.І. арбітражним керуючим Фоміним Г.В., а не покупцем квартири, а вказаний договір не є безоплатним, як вважає ліквідатор.
Таким чином, господарський суд вважає, що нерухоме майно банкрута ФОП Кравченко А.І., а саме: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 35,9 кв.м., житлової площею 15,8 кв.м., вибуло з володіння за наявності волі власника.
Суд вважає, що ліквідатором не доведено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння банкрута незаконно та не з його волі, а отже таке майно згідно ст. 388 ЦК України не може бути витребувано від добросовісного набувача.
Суд зазначає, що згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи, що суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині витребування майна, то, відповідно, суд відмовляє і в вимозі про визнання за банкрутом права власності на спірне майно, оскільки така вимога є похідною від вимоги про витребування майна.
Крім того, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора, то не розглядає заяву Рудаєвої Я.С. про застосування строків позовної давності.
Керуючись ст. ст. 1, 3-1, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013), ст. ст. 16, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 233-235 ГПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ФОП Кравченка А.І. арбітражного керуючого Докашенка Д.В. про витребування майна банкрута та визнання права власності на квартиру № 202 по проспекту Перемоги, 68-Б, у м. Харкові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 29.05.2018
Суддя Яризько В.О.