31.05.2018 Справа № 920/264/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
суддя Заєць С.В.
секретар судового засідання Гордієнко Ж.М.,
розглянувши матеріали справи № 920/264/18 в порядку спрощеного позовного провадження:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»
(вул. Є. Харченка, 42, м. Київ, 02088),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дуброва Дмитра Олександровича
(АДРЕСА_1,
42000),
про стягнення 11 809,10 грн. на підставі договору поставки №1657 від 11.09.2017,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Дуброва Дмитра Олександровича 11 809 грн. 10 коп., з яких: 10 935 грн. 96 коп. - основний борг, 707 грн. 94 коп. - інфляційні збитки, 165 грн. 20 коп. - 3% річних на підставі договору поставки № 1657 від 11.09.2017. Також, просить суд стягнути з відповідача 1 762 грн. 00 коп. судового збору.
Ухвалою суду від 12.04.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання, в якому просить розглядати справу без його участі та зазначає що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений господарським судом про дату, час і місце засідання суду, про причини неявки господарський суд не повідомив.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарський процесуальний кодекс України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне:
11 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (постачальник - позивач) та фізичною особою - підприємцем Добровим Дмитром Олександровичем (покупець - відповідач) укладено договір постачання № 1657 (далі Договір).
Предметом договору була поставка алкогольних напоїв узгодженими партіями, які відповідач мав приймати і оплачувати згідно умов договору.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язувався передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався приймати і оплачувати товар на умовах договору.
Згідно розділу 3 договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар. Постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру. Постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку.
Відповідно до п. 4.1. договору найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 12.09.2017 по 12.10.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 34119 грн. 22 коп. за наступними видатковими накладними:
- видаткова накладна від 12.09.2017 № 26991 на суму 4993 грн. 26 коп.;
- видаткова накладна від 30.09.2017 № 29283 на суму 14981 грн. 08 коп.;
- видаткова накладна від 12.10.2017 № 30471 на суму 14144 грн. 88 коп.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач частково сплатив за поставлений товар, зокрема в повному обсязі за видатковою накладною від 12.09.2017 № 26991, за видатковою накладною від 30.09.2017 № 29283 та частково за видатковою накладною від 12.10.2017 № 30471 в сумі3 208 грн. 92 коп.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач не в повному обсязі розрахувався за товар, в зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 10 935 грн. 96 коп.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт отримання товару та його вартість підтверджується видатковою накладною видатковою накладною від 12.10.2017 № 30471 на суму 14144 грн. 88 коп. Товар отриманий уповноваженою на те особою відповідача, будь-яких претензій щодо кількості та якості поставленого товару з дотриманням вимог п. 3.4. договору відповідачем не пред'явлено.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10935 грн. 96 коп. заборгованості за поставлений товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Приписами статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 165 грн. 20 коп. та 707 грн. 94 коп. інфляційних нарахувань.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних передбачене діючим законодавством України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 165 грн. 20 коп. та 707 грн. 94 коп. інфляційних нарахувань є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, несвоєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 241, 247, 248, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізчиної особи - підприємця Дуброва Дмитра Олександровича (42000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (02088, м. Київ, вул. Є.Харченка, 42, код ЄДРПОУ 35871504) 10 935 грн. 96 коп. основного боргу за договором поставки від 11.09.2017 № 1657, 707 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 165 грн. 20 коп. 3% річних, а також 1762 грн. 00 коп. судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 31.05.2018.
Суддя С.В. Заєць