24.05.2018 Справа № 920/224/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/224/18 в порядку загального позовного провадження
за позовом: фізичної особи-підприємця Козуба Юрія Григоровича (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),
до відповідача: фізичної особи-підприємця Безрукова Юрія Олександровича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2),
про стягнення 39601,60 грн. на підставі договору поставки від 18.07.2013 № 721/13, укладеного між сторонами.
представники сторін:
позивача - Сухостат Т.Г. за довіреністю б/н від 13.04.2017 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 44408,32 грн. на підставі договору поставки продукції від 18.07.2013 № 721/13, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Відповідно до заяви № 883 від 24.04.2018 про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 39601,60 грн. на підставі договору поставки продукції від 18.07.2013 № 721/13, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.04.2018 у справі № 920/224/18 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 24.05.2018 об 11 год. 40 хв.
24.05.2018 від представника позивача до суду надійшла заява № 1071 від 24.05.2018 (вх. № 1118к від 24.05.2018) про зменшення розміру позовних вимог, в якій він, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу в розмірі 25352,86 грн., просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 14249,74 грн. на підставі договору поставки продукції від 18.07.2013 № 721/13, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.
Оскільки заява представника позивача № 1071 від 24.05.2018 про зменшення розміру позовних вимог подана суду з порушенням вимог пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяву представника позивача № 1071 від 24.05.2018 (вх. № 1118к від 24.05.2018) про зменшення розміру позовних вимог, але приймає її до відома.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, які повернуті на адресу господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
У зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 24.05.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
24.05.2018 представник позивача Сухостат Т.Г. за довіреністю б/н від 13.04.2017 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у відповідності до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
18.07.2013 року між сторонами у справі укладено договір поставки № 721/13 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти для подальшого продажу продукти харчування, товари першої потреби, господарчі товари тощо (далі - товар), ціна, кількість та асортимент якого вказаний у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, та оплатити товар на умовах цього договору.
Відповідно до пунктів 2.1-2.7 договору, поставка товару відповідачеві здійснюється автомобільним транспортом позивача, або за узгодженням сторін шляхом самовивозу відповідачем, на підставі замовлення відповідача. товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем по кількості та якості після підписання відповідних накладних на товар. Датою поставки тавру вважається виконання умов, зазначених в пунктах 2.1-2.5 договору. Датою відвантаження товару є дата зазначена в накладній на товар. Прийом товару по кількості та якості проводиться згідно вимог Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу від 15.06.1965 № П-6 та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.1966 № П-7.
За умовами пункту 2.8 договору, відповідач здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з дня підписання супровідних документів на прийнятий товар. Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі, у готівковій формі чи в будь-який інший спосіб, не заборонений діючим законодавством України.
Укладений між сторонами договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня календарного року, у якому він укладений. Якщо сторони протягом терміну дії договору не повідомлять письмово одна-одну про припинення договору, то дія даного договору автоматично продовжується (пролонгується) на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 8 договору).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він на виконання умов договору поставки № 721/13 від 18.07.2013, поставив у власність відповідача товар на загальну суму 44408,32 грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв?язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 24.04.2018 складає 39601,60 грн.
24.05.2018 представником позивача повідомлено суд про часткове погашенням відповідачем суми боргу в розмірі 25352,86 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 18.07.2013 № 721/13 станом на 24.05.2018 складає 14249,74 грн.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов?язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 44408,32 грн. підтверджується видатковою накладною № 9132 від 21.02.2018, копію якої долучено судом до матеріалів справи. Зазначений первинний документ містить відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписаний представниками сторін.
Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, в порушення умов договору поставки від 18.07.2013 № 721/13 та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що відповідачем частково погашено суму боргу в розмірі 25352,86 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 18.07.2013 № 721/13 станом на 24.05.2018 складає 14249,74 грн., а також те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 14249,74 грн. не заперечується відповідачем (буд-яких заперечень щодо позову до суду не подано), тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 14249,74 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, в задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 633,97 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву представника позивача - фізичної особи-підприємця Козуба Юрія Григоровича (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) № 1071 від 24.05.2018 (вх. № 1118к від 24.05.2018) про зменшення розміру позовних вимог залишити без розгляду.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Безрукова Юрія Олександровича ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця Козуба Юрія Григоровича ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 14249,74 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 633,97 грн.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 31 травня 2018 року.
Суддя Н.О. Спиридонова