ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2018Справа № 910/22968/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75А/1)
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі В" (61057, м. Харків, вул. Римарська 14)
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: Раскевич Є.Л. за дов.
від відповідача: Малярчук Т.В за дов.
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором № 4М15101И від 18.12.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки №4М15101И/П до кредитного договору №4М15101И від 18.12.2015 щодо виконання ТОВ "Максі В" своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором на загальну суму 1 124 986 094,44 грн. Як зазначає позивач, за платіжним дорученням № 2280 від 28.10.2016 шляхом оплати коштів у вказаному розмірі він виконав свої зобов'язання перед банком по договору поруки, у зв'язку з чим він став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі В" по кредитному договору №4М15101И від 18.12.2015, однак відповідач відмовляється надати документи на підтвердження виникнення, забезпечення та виконання даних зобов'язань.
15.01.2018 до суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.
Ухвалою суду від 17.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2018, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" у задоволенні клопотання про залученні до участі у справі Національного банку України та Національного антикорупційного бюро України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у зв'язку із необґрунтованістю підстав.
12.02.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 13.02.2018 відкладено підготовче засідання на 27.03.2018.
26.02.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 27.03.2018 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі В" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 24.04.2018.
28.03.2018 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2018.
Ухвалою суду від 22.05.2018 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 29.05.2018.
У судовому засіданні 29.05.2018 представник позивачів позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував. Третя особа свого представника у засідання суду не направила, про дату та час судового розгляду повідомлялась належним чином.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
26.10.2016 між ТОВ "Стандарт-Н" (позивач, поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк" (відповідач, кредитор) було укладено договір поруки № 4М15101И/П (далі - договір поруки), відповідно до п. 1 якого, предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Максі В" (код за ЄДРПОУ 39755856) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором № 4М15101И від 18.12.2015 (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Позивач перерахував за платіжними дорученнями № 2280 від 28.10.2016 на рахунок банку кошти на загальну суму 1 124 986 094,44 грн. по кредитному договору відповідно до договору поруки № 4М15101И від 18.12.2015, тому вважає, що у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України відповідач повинен надати йому оригінали документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю у зв'язку з їх та необґрунтованістю та недоведеністю, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Докази порушення боржником ТОВ «Максі В» своїх зобов'язань за кредитними договорами, у тому числі станом на час перерахування банку коштів, у матеріалах справи відсутні.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Судом встановлено, що договір поруки № 4М1510И/П від 26.10.2016 було укладено із застуванням електронного цифрового підпису, відповідно до угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, укладеної 07.02.2013 між позивачем та відповідачем.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем за платіжним дорученням №2280 від 28.10.2016 перераховано на рахунок ПАТ «КБ «Приватбанк» суму 1 124 986 094,44 грн. з призначенням платежу «виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М15101И від 18.12.2015 згідно договору поруки № 4М15101И/П від 26.10.2016»,
Відповідачем не спростовано факт отримання коштів від позивача та не подано доказів повернення цих коштів як помилково перерахованих, у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки № 4М15101И/П від 26.10.2016.
Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Судом встановлено, що ані умовами договору поруки ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Слід зазначити, що позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують зобов'язання боржника за кредитними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" передати ТОВ «Старт-Н» оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника ТОВ «Максі В» за Кредитним договором №4М15101И від 18.12.2015р., а також документи, якими забезпечувалось їх виконання, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі В" про зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 31.05.2018
Суддя О.М.Ярмак