вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/329/18
Суддя А.Ю. Кошик, розглянувши матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна»
до Фізичної особи-підприємця Мокранського Олексія Болеславовича
про стягнення 64315,47 грн.
При секретарі судового засідання: Абраменко М.К.
За участю представників:
Представник позивача: Семеняк В.В.
Представник відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (надалі позивач) до Фізичної особи-підприємця Мокранського Олексія Болеславовича (надалі відповідач) про стягнення 64315,47 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2018 року відкрито провадження у справі № 911/329/18, підготовче засідання призначено на 17.04.2018 року.
У підготовчому засіданні 17.04.2018 року представники позивача підтримали позовні вимоги, також зазначили про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 17.04.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмовий відзив на позов не подав.
Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 17.04.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.05.2018 року.
В судове засідання 08.05.2018 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.
Представник позивача в судовому засіданні 08.05.2018 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 08.05.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Мокранським О.Б. був укладений Договір поставки товарів № КМП-107000006 від 14.03.2016 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставляти товар відповідачу, а відповідач зобов'язувався приймати товар та здійснювати його оплату.
На виконання умов Договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 143614,13 грн., а саме за видатковими накладними:№ 316030 від 16.03.2016 року на суму 58437,86 грн., № 610023 від 10.06.2016 року на суму 70989,48 грн., № 610024 від 10.06.2016 року на суму 14186,79 грн.
Відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за отриманий товар в порядку, передбаченому ст.4 Договору, зокрема: 50% в якості попередньої оплати від суми договору, строки та розміри яких вказуються в специфікації.
Так, за специфікацією № 2 відповідач 14.03.2016 року повинен був сплатити 24106,01 грн., за специфікацією № 4 відповідач повинен був 10.06.2016 року сплатити 34717,65 грн.
На решту суми позивач надав відповідачу відстрочку по оплаті, а саме за товари, отримані за специфікацією № 2 до 30.09.2016 року включно, за товари, отримані за специфікацією № 4 - до 31.08.2016 року, за товар, отриманий за специфікацією № 4 - до 31.08.2016 року.
Свої зобов'язання за Договором відповідач виконував з порушенням умов Договору, а саме: суму попередньої оплати 24106,01 грн. сплатив 15.03.2016 року (з простроченням 1 день), за специфікацією № 4 попередня оплата здійсненна 13.06.2016 року, однак не в повному обсязі в сумі 28799,59 грн., тобто на 5918,06 грн. менше, ніж передбачено умовами договору. Решту оплат відповідачем не здійснено. Також відповідач не виконав умови договору по проведенню повного розрахунку за поставлений за Договором товар. Позивачем на адресу відповідача 20.10.2017 року було направлено лист-вимога № 607 про?сплату боргу в сумі 63478,55 грн., після чого відповідач сплатив 23.10.2017 року 5000,00 грн. Всього, з вартості поставленого товару на суму 143614,13 грн. відповідачем оплачено товар на суму 85135,60
Таким чином, відповідачем своєчасно та в повному обсязі зобов'язання за Договором не виконані, у зв'язку з чим, на момент подання позову за відповідачем існує прострочена заборгованість в сумі 58478,53 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Відповідно до умов Договору (п.6.2) відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що за розрахунком позивача становить 5836,94 грн.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов та докази сплати наведеного в позові боргу не надано.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 5836,94 грн. як заявлено в позові, що відповідачем не заперечено та не спростовано належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, сторонами в п. 6.2 Договору погоджено неустойку за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару у господарських відносинах, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Також, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за фактичні періоди прострочення на прострочені суми, розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Таким чином, вимога про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню в заявленому в позові розмірі.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сплаченій позивачем сумі 1762 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» до Фізичної особи-підприємця Мокранського Олексія Болеславовича про стягнення 64315,47 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мокранського Олексія Болеславовича (08130, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 12, код 30725226) 58478,53 грн. основного боргу, 5836,94 грн. пені та 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 31.05.2018 року.
Суддя А.Ю. Кошик