ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2018Справа № 910/20591/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, 75А/1)
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнат - Груп" (61001, м.Харків, просп. Московський, буд. 67)
про розірвання договору поруки
за участю представників сторін:
від позивача: Раскевич Є.Л. за дов.
від відповідача: Малярчук Т.В. за дов.
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що за умовами укладеного з ПАТ КБ "Приватбанк" договору поруки № 4М14377И/П від 26.10.2016 позивач виступав поручителем перед банком за виконання боржником ТОВ "Магнат Груп" зобов'язань по кредитному договору № 4М14377И від 15.12.2014, істотною передумовою укладення цього правочину забезпечення зобов'язання позивач вказує надання інформації відповідачем про наявність у відповідача в заставі майнових прав боржника на товар на суму 734 265 000,00 грн. На виконання своїх обов'язків за договором поруки позивач згідно платіжного доручення № 2279 від 28.10.2016 з огляду на невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, ТОВ "Старт-Н" сплатило банку суму 44 556 415,94 грн. в рахунок виконання зобов'язань ТОВ «Магнат Груп» за кредитним договором № 4М14377И від 15.12.2014. Проте, за стверджуваннями позивача, банк не виконав свої зобов'язання, передбачені п.10 договору поруки щодо передачі посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором перед позивачем, чим істотно порушив свої зобов'язання, тому позивач просить розірвати договір поруки № 4М14377И/П від 26.10.2016 в судовому порядку.
Ухвалою суду від 24.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20591/17, розгляд справи призначено на 16.01.2018.
18.01.2018 позивач подав нормативно-правове обґрунтування підстав розірвання договору поруки.
Ухвалою суду від 16.01.2018 у зв'язку із набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/20591/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.02.2018.
31.01.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги, вказуючи, що позивачем не надано жодних доказів виконання договору поруки у повному обсязі, звернення до відповідача з будь-якими вимогами щодо надання документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Стверджує про необґрунтованість позовних вимог, недоведеність істотного порушення банком умов договору та прав поручителя, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 06.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву до 27.03.2018.
22.02.2018 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказує, що після перерахування коштів на рахунок банку, останній жодного разу не звертався із вимогою до поручителя, що свідчить про прийняття виконання зобов'язань позивача по договору поруки у повному обсязі, зазначає, що приписами статтей 517, 556 ЦК України визначено спеціальний порядок передачі прав від кредитора до поручителя, який встановлює обов'язок первісного кредитора передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, тобто автоматичний перехід права вимоги, як стверджує відповідач, є неможливим. Пояснює, що за умовами договору поруки відповідач має єдиний обов'язок, визначений п.10 - передачу документів. який залишається ним невиконаним і є істотним порушенням умов договору.
Ухвалою суду від 27.03.2018 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнат - Груп" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 24.04.2018.
Ухвалою суду від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2018.
Ухвалою суду від 22.05.2018 за клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 29.05.2018.
У судовому засіданні 29.05.2018 представник позивача подав клопотання про витребування доказів у відповідача: копію кредитного договору від 15.12.2014 № 4М14377И, у задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Третя особа у засідання суду не заявилась, письмових пояснень на позов не надала, про дату та час судового розгляду повідомлялась належним чином.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,-
26.10.2016 року між позивачем - ТОВ "Старт-Н" (поручитель) та відповідачем - ПАТ КБ"Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4М14377И/П , предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання TOB "Магнат Груп", (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 15.12.2014 № 4М14377И, (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Пунктом 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
Згідно п. 6 договору поруки, поручитель, зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Пунктом 10 договору поруки обумовлено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.11 договору поруки).
Судом встановлено, що договір поруки № 4М14377И/П від 26.10.2016 було укладено із застуванням електронного цифрового підпису, відповідно до угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, укладеної 07.02.2013 між позивачем та відповідачем.
Відповідачем протягом розгляду справи обставини щодо виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків на підставі вказаного правочину заперечено не було.
Умовами п.14 договору поруки визначено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.14 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за платіжним дорученням № 2279 від 28.10.2016 було перераховано на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" кошти у сумі 44 556 415,94 грн. із зазначенням призначення платежу: "виконання зобов'язань за кред. дог. №4М14377И від 15.12.2014 відповідно до договору поруки № 4М14377И/П від 26.10.2016".
Вказані обставини підтверджуються копіями договору поруки № 4М14377И/П від 26.10.2016, кредитного договору № 4М14377И від 15.12.2014, платіжного доручення № 2279 від 28.10.2016, які долучені до справи.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до п.10 договору поруки відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитним договором, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання. Пояснив, що істотною передумовою укладення позивачем договору поруки було надання йому відомостей щодо наявності у відповідача заставних прав, які забезпечують права вимоги за кредитним зобов'язанням у розмірі, який значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, також з боку третіх осіб було надано в заставу корпоративні права на суму 3 352 652 880,00 грн., тобто позивач при укладенні договору застави керувався тим, що сума забезпечення виконання боржником зобов'язань багатократно перевищує суму боргу, по якій він став поручителем. Таким чином, позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржника, втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки. Посилаючись на вищевикладене та положення ст.ст. 526, 530, 612, ЦК України, істотне порушення відповідачем умов договору, просить суд розірвати договір поруки № 4М14377И/П від 26.10.2016.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав .
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
В той же час, за відсутності у матеріалах справи копій кредитного договору № 4М14377И від 15.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат Груп" та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", доказів щодо наявності заборгованості боржника за кредитним договором та відповідного розрахунку заборгованості, суд позбавлений можливості встановити обставини стосовно наявності такої заборгованості та тверджень позивача про повне виконання ним зобов'язання за таким кредитним договором, та, відповідно, наявності підстав для переходу прав кредитора до позивача, а також підстав для передачі документів, що підтверджують обов'язок боржника.
Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Договір поруки не містить розміру заборгованості ТОВ «Магнат Груп» по кредитному договору, за яким він поручився.
Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.
Умовами договору поруки № 4М14377И/П від 26.10.2016 визначено, що виконання поручителем своїх зобов'язань щодо сплати коштів в рахунок виконання боржником його зобов'язань по кредитному договору пов'язане із отриманням відповідної вимоги від кредитора боржника - банку. Після виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором до нього автоматично переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання, і у кредитора (банку) виникає обов'язок передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін в частині зобов'язання банку передати позивачу документи, які підтверджують обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Груп" по кредитному договору від 15.12.2014 № 4М14377И, що був укладений між позивачем та TOB "Магнат Груп", судом встановлено, що позивачем не подано жодних доказів на обґрунтування того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Враховуючи, що позивачем не подано доказів в підтвердження того, що ним були виконані зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за Кредитним договором в повному обсязі, залишається недоведеним факт того, що ним, як поручителем виконано обов'язок TOB "Магнат Груп", як боржника за Кредитним договором. Окрім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач звернувся до позивача, як поручителя, з відповідною вимогою, яка передбачена умовами Договору поруки, а отже - обов'язок виконання позивачем договору поруки є недоведений.
При розгляді даної справи позивачем також не надано доказів звернення до відповідача з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а також доказів висловлення відмови від передання таких документів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 14 договору поруки передбачено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.
В той же час суд відзначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" того, на що воно розраховувало при укладенні договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
В даному випадку, відсутні будь-які відомості щодо завдання позивачеві відповідної шкоди, наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору зі сторони відповідача.
Посилання позивача на той факт, що в результаті дій банку ним не було досягнуто очікуваного результату при укладенні договору - отримання від боржника коштів забезпечення зобов'язання, сума яких за розрахунками позивача перевищувала б суму кредитного зобов'язання, що дало б можливість поручителю безперешкодно отримати прибуток або майно, не підтверджено належними засобами доказування, оскільки позивач не надав доказів повного виконання зобов'язань боржника перед кредитором, факту звернення до банку та отримання безпідставної відмови від надання документів та вчинення сукупності усіх визначених дій щодо реалізації своїх прав поручителя у випадку невиконання боржником зобов'язань та виконання цих зобов'язань за нього поручителем у повному обсязі.
Крім того, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір поруки, а тому всі умови спірного договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
Водночас, відповідно до поданих пояснень позивача, істотною передумовою укладання позивачем договору поруки було надання йому інформації про багатократне перевищення суми забезпечення виконання боржником зобов'язань над сумою боргу, по якій він став поручителем; належних доказів на підтвердження таких доводів, суду не надано.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору поруки № 4М14377И/П від 26.10.2016 у повному обсязі.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору поруки № 4М14377И/П від 26.10.2016 відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 31.05.2018
Суддя О.М.Ярмак