ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2018Справа № 910/4370/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ"
про стягнення 218 481,14 грн.
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
Представники сторін:
від позивача:Дем'яненко Д.О. - представник за довіреністю; Гетманець В.С. - представник за довіреністю;
від відповідача:Купрій А.Ф. - представник за довіреністю;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" в особі Київської філії (надалі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування по договору страхування транспортних засобів № 3309-ТС-45/16 від 20.09.2016 в сумі 370 040,09 грн., збитків у вигляді понесених витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження в сумі 2 500,00 грн., 3% річних за прострочку виконання грошових зобов'язань у розмірі 821,18 грн. та пені за неналежне виконання грошових зобов'язань у розмірі 4 653,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору страхування щодо здійснення на користь позивача виплати страхового відшкодування у передбаченому договором розмірі завданого останньому матеріального збитку в сумі 370 040,09 грн., що був визначений відповідно до висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження від 19.01.2018 року №076/18, що є порушенням законних прав відповідача на отримання страхового відшкодування за договором страхування транспортних засобів №3309-ТС-45/16 від 20.09.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 відкрито провадження у справі №910/4370/18, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та призначено справу №910/4370/18до розгляду на 11.05.2018.
05.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він вказав на те, що ним було розраховано та виплачене страхове відшкодування відповідно до умов та у строки визначені договорі, а тому відповідач просив суд відмовити у позові в повному обсязі.
07.05.2018 позивачем через канцелярію суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору, мотивовану тим, що відповідачем на користь позивача була здійснена виплата страхового відшкодування в сумі 159 533,51 грн., в зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 210 506,58 грн. страхового відшкодування по договору страхування транспортних засобів № 3309-ТС-45/16 від 20.09.2016 року, а також збитки у вигляді понесених витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження в сумі 2 500,00 грн., 3% річних за прострочку виконання грошових зобов'язань у розмірі 821,18 грн. та пеню за неналежне виконання грошових зобов'язань у розмірі 4 653,38 грн. та окрім того відповідач просив суд прийняти ухвалу про повернення йому сплаченого судового збору в частині зменшеного розміру позовних вимог у справі №910/4370/18 в сумі 2 393,00 грн.
Вищезазначена заява позивача про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору є обґрунтованою та приймається судом до розгляду, в зв'язку із чим нова ціна позову становить 218 481,14 грн.
В судовому засіданні, що відбулось 11.05.2018 було оголошено перерву на 25.05.2018.
Представники позивача в судовому засіданні, що відбулося 25.08.2018 наполягали на задоволенні позову, надали суду усні пояснення по справі. Представник відповідача проти позову заперечував, також надав суду усні пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 25.05.2018, відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція" (далі за договором - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта-Січ" в особі Київської філії (далі за договором - Страховик) на умовах «Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)» №12 від 17.01.2007 року був укладений договір страхування транспортних засобів №3309-ТС-45/16 (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору страхування) Страховик прийняв на страхування належний Страхувальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 автомобіль MERCEDES-BENZ AXOR 1840LS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_5 (далі - застрахований автомобіль).
Згідно п. 3.5. Договору страхування, загальний страховий платіж становить 10 440,00 грн. і сплачується частинами: 1-ша частина 5 220,00 грн. - до 21.09.2016 (діє з 21.09.2016 до 21.03.2017) ; 2-га частина 5 220, 00 грн. - до 21.03.2017 діє з 21.03.2017 до 21.09.2017).
Згідно з п. 5.2.15. Договору страхування Страховик має право самостійно визначати розмір страхового відшкодування, керуючись на власний вибір, або керуючись результатами роботи відповідних фахівців (оцінювачів, аварійних комісарів, експертів, інших спеціалістів) або рахунками, калькуляціями, розрахунками, актами СТО, якщо інше не передбачено в розділі «Заключні положення» цього Договору.
Підпунктом 5.4.6. Договору страхування передбачено, що у разі незгоди із сумою страхового відшкодування, встановленою Страховиком, Страхувальник має право запрошувати незалежних експертів за свій рахунок для проведення автотоварознавчої експертизи.
Згідно п. 10.1. Договору страхування, страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з Договором страхування, без урахування зносу, на підставі письмової заяви Страхувальника (його представника, Вигодонабувача) і Страхового акту, який складається Страховиком. Загальна сума виплат по Договору не може перевищувати встановленої страхової суми та розміру прямого збитку, понесеного Страхувальником.
Водночас, відповідно до умов п. п. 10.4.5. Договору страхування у разі пошкодження транспортного засобу або інших застрахованих предметів - збиток відшкодовується у межах страхової суми, обумовленої Договором страхування по ризикам «Стихійні лиха», «ДТП» і «ПДТО», за винятком франшизи. При цьому розмір збитку визначається у відповідності з «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженою Міністерством юстиції України в редакції наказу від 24.07.2009 року за №1335/5/1159, на день ДТП згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти за даними Національного банку України.
Відповідно до п. 10.2. Договору страхування страхове відшкодування виплачується протягом 15-ти робочих днів після прийняття рішення про виплату.
Пунктом 10.3. Договору страхування визначено, що страховий акт складається Страховиком тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку. Страхувальник зобов'язаний надати Страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в розділах 8 та 9 цього Договору. Ненадання таких документів дає Страховику право відмовити у виплаті відшкодування як у цілому, так і у частині збитку, не підтверджених такими документами.
Відповідно до п. п. 10.4.4. Договору страхування, Страхувальнику (Вигодонабувачу) виплачується перша частина страхового відшкодування у розмірі 80 % від суми страхового відшкодування, вказаної у страховому акті (в тому випадку якщо ремонт авто Страхувальник проводить самостійно). Протягом десяти днів з дня передачі Страхувальником Страховику Документів що підтверджують оплату вартості відновлювання транспортного засобу (платіжне доручення або товарний і фіскальний чек або прибутковий касовий ордер, оформлений належним чином) та надання акту виконаних робіт, Страховик здійснює Страхувальнику (Вигодонабувачу) виплату решти 20 % страхового відшкодування. Ненадання Страхувальником на протязі 30 днів після виплати першої частини страхового відшкодування відповідних підтверджуючих документів позбавляє його права на отримання 20 % страхового відшкодування, що припадає на оплату вартості ремонтних робіт транспортного засобу.
Відповідно до п. 12.1 Договору страхування рішення про виплату страхового відшкодування, або відмову у виплаті, Страховик приймає протягом 15-ти діб від дня отримання усіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, Страховик у 5-ти денний термін письмово повідомляє про це Страховика із зазначенням причин відмови.
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір страхування. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 979, 980, 982 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також з ст. 16 Закону України «Про страхування» він вважається укладеним.
Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем, на виконання умов пункту 3.5 Договору страхування був сплачений страховий платіж в сумі 10 440,00 грн., в тому числі 21.09.2016 - страховий платіж в сумі 5220,00 грн. та 22.03.2017 - страховий платіж в сумі 5 220,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №981 від 21.09.2016 та №299 від 22.03.2017 відповідно.
22.08.2017 на автодорозі Знам'янка-Луганськ-Зварине (119 км.) сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований автомобіль НОМЕР_2, НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, який керуючи автомобілем з'їхав з проїжджої частини в лівий по ходу руху кювет та здійснив наїзд на перешкоду (дерево), внаслідок чого застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №182470 водій ТОВ «Транс-Вест-Експедиція» ОСОБА_4 порушив вимоги п. 12.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП, а саме - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до Постанови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2017 по справі №695/2496/17, ОСОБА_4 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено штраф.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Позивач вказує на те, що з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження належного йому автомобіля НОМЕР_2, відповідачем для проведення оцінки та на його замовлення було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС», яке є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №774/17, виданий ФДМ України 04.08.2017 року).
Як вбачається з висновку дослідження №СА7943ВТ-06.1 г/5 від 06.11.2017, складеного головним спеціалістом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» ОСОБА_5, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 199 416, 89 грн.
Водночас, листом за вих. №28-11/Г7-25 (вх.№255/17 від 30.11.2017), позивач повідомив відповідача про те, що враховуючи характер завданих застрахованому транспортному засобу пошкоджень, не погоджується з розміром матеріального збитку у розмірі 199 416,89 грн. визначеного за результатом вказаного вище дослідження.
Позивач зазначає, що користуючись умовами п. п. 5.4.6. Договору страхування ним прийняте рішення про проведення незалежного експертного автотоварознавчого дослідження за власний рахунок, про що також було повідомлено відповідача листом від 15.12.2017 за вих.№15-12/17-07 (вх.№271/17 від 15.12.2017), а також листом від 18.12.2017 №18/12-2017 (вх.№275/17 від 18.12.2017).
Як вбачається з висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження від 19.01.2018 №076/18, здійсненого судовим експертом ОСОБА_6, матеріальний збиток завданий власникові застрахованого транспортного засобу MERCEDES-BENZ AXOR 1840LS (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) в результаті його пошкодження при ДТП, складає 370 040,09 грн.
Так як вбачається із зазначених звітів, різниця у визначенні розміру матеріального збитку, завданого власнику застрахованого транспортного засобу в результаті ДТП, між Дослідженням № СА7943ВТ-06.11/5 від 06.11.2017, виконаним Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» та висновком за результатами експертного авто-товарознавчого дослідження № 076/18 від 19.01.2018, виконаним експертом ОСОБА_6 полягає в тому що у калькуляції № 076/18 від 19.01.2018 та акті огляду, складеному експертом ОСОБА_6 існують наступні позиції:
- заміна порога лівого (позиція 2210) на суму 11 099, 90 грн.;
- заміна штанги стабілізатора кабіни (позиція 2810) на суму 33 139, 80 грн.;
- заміна рами (позиція 3000) на суму 201 144, 00 грн.;
- заміна подушки двигуна ліва (позиція 7517) на суму 5 466, 60 грн.;
- заміна подушки двигуна права (позиція 7518) на суму 5 466, 60 грн.;
- заміна кронштейна передньої ресори правої (позиція 3022) на суму 18 984. 00 грн.;
- заміна кронштейна задньої ресори правої па суму 6 435, 00 грн.
Але, як вбачається з протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 07.09.2017 до висновку дослідження №СА7943ВТ-06.1 г/5 від 06.11.2017, зазначені вище позиції не були виявлені та зафіксовані під час огляду пошкодженого автомобіля спеціалістом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» 07.09.2017 року, який відбувався у присутності представника позивача ОСОБА_7 Водночас, як вбачається з висновку дослідження №СА7943ВТ-06.1 г/5 від 06.11.2017 року, представник позивача ОСОБА_7 жодних претензій до складеного акту огляду не зазначав, з викладеним в акті був повністю згоден, що підтверджується його підписом.
Згідно положень ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката), страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про страхування", страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
У відповідності до ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається зі складеного відповідачем страхового акту від 12 квітня 2018 року, ним було визначено страхове відшкодування в сумі 159 533, 51 грн. та відповідно до платіжних доручень №671 від 13.04.2018 на суму 100 000, 00 грн. та №708 від 16.04.2018 на суму 159 533, 51 грн., зазначені кошти були виплачені позивачеві.
Таким чином відповідачем, з урахуванням положень п. 5.2.15. Договору страхування було визначено розмір матеріального збитку, завданого власникові автомобіля НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, що склав 199 416, 89 грн. Разом з тим, відповідачем виплачено позивачеві страхове відшкодування в розмірі 80% від суми страхового відшкодування, з урахуванням п. п. 10.4.4. Договору страхування у розмірі 159 533, 51 грн. в терміни, що обумовлені п. 12.1 Договору страхування.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року N4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відповідач виплатив позивачеві страхове відшкодування в розмірі 159 533, 51 грн. відповідно до умов та у терміни, що передбачені договором страхування транспортних засобів № 3309-ТС-45/16 від 20.09.2016.
Умовами Договору страхування дійсно передбачено право позивача запрошувати незалежних експертів за свій рахунок для проведення автотоварознавчої експертизи (п. 5.4.6. Договору страхування) та водночас закріплено право відповідача самостійно визначати розмір страхового відшкодування, керуючись на власний вибір, або керуючись, зокрема, результатами роботи відповідних фахівців (оцінювачів, аварійних комісарів, експертів, інших спеціалістів) (п. 5.2.15. Договору страхування).
Окрім того, дослідженням № 076/18 від 19.01.2018, виконаним експертом ОСОБА_8, складаного на підставі протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу від 27 грудня 2017 року, було здійснено у термін більш ніж 4 місяці після ДТП.
Разом з тим, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, звіт про оцінку транспортного засобу є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі №3-50гс15.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 210 506, 58 грн. страхового відшкодування по договору страхування транспортних засобів № 3309-ТС-45/16 від 20.09.2016 року є безпідставними та позов у зазначеній частині вимог не підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді понесених витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження в сумі 2 500,00 грн. на підставі ст. 22 ЦК України.
У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
У відповідності до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).
Крім того, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи суд доходить висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи
Крім того, умовами Договору страхування визначено, що Страхувальник має право запрошувати незалежних експертів за свій рахунок для проведення автотоварознавчої експертизи. А отже - позивач, як страхувальник, взяв на себе зобов'язання проведення відповідних досліджень за свій рахунок.
Тобто зазначені витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження в сумі 2 500,00 грн. не слід вважати такими, які позивач зробив задля відновлення свого порушеного права.
Також, як було встановлено судом вище, страхове відшкодування було виплачено відповідачем позивачеві відповідно до умов та у терміни, що передбачені Договором страхування, а отже - в даному випадку відсутнє порушене право позивача.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді понесених витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження в сумі 2 500,00 грн. є безпідставними та позов у зазначеній частині вимог не підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочку виконання грошових зобов'язань у сумі 821,18 грн. та пеню за неналежне виконання грошових зобов'язань у сумі 4 653,38 грн. за період з 15.03.2018 до 10.04.2018
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Так, обґрунтовуючи прострочення відповідачем термінів сплати страхового відшкодування, позивач посилається на умови пунктів 10.2., 10.3., 12.1. Договору страхування, вказуючи на те, що відповідач зобов'язаний був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком у строк до 17.02.2018 та здійснити її виплату у строк до 12.03.2018.
Між тим, позивачем, відповідно до п. 10.3. Договору страхування було складено страховий акт 12.04.2018, а отже відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування до 27.04.2018 та як зазначалось вище страхове відшкодування в сумі 159 533,51 грн. відповідно до платіжних доручень №671 від 13.04.2018 на суму 100 000,00 грн. та №708 від 16.04.2018 було виплачено позивачеві, тобто відповідачем не було допущено прострочення виконання зобов'язання.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочку виконання грошових зобов'язань у сумі 821,18 грн., а також пені за неналежне виконання грошових зобов'язань у сумі 4 653,38 грн. є необґрунтованими та позов у зазначених частинах позовних вимог не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2018 року.
Суддя Ю.О. Підченко