номер провадження справи 5/18/18
21.05.2018 Справа № 908/470/18
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Рачук О.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; код ЄДРПОУ 19355964)
До відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 112 272,61 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3197 від 08.12.2016;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 288 від 13.02.2018;
20.03.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” від 15.03.2018 № 28-23/6121 (вх. № 503/08-07/18 від 20.03.2018) до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 105 656,81 грн., з яких: 101 646,85 грн. заборгованості за договором № 12-7 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних електричних мереж, 3 667,42 грн. пені та 342,54 грн. 3 % річних.
20.03.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 26.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/470/18 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/18/18. Перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 24.04.2018 повідомленням (викликом) сторін.
12.04.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від ПАТ “Запоріжжяобленерго” надійшов письмовий відзив на позовну заяву № 33-33/6079 від 12.04.2018, в якому відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Також, у вказаному відзиві відповідач посилається на критичне фінансове становище ПАТ “Запоріжжяобленерго” та у разі задоволення позову просить суд зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців.
17.04.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від ДП «НАЕК «“Енергоатом” в особі ВП «ЗАЕС» надійшла письмова заява про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 112 272,61 грн., з яких: 101 646,85 грн. заборгованості за договором № 12-7 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних електричних мереж, 7 882,70 грн. пені, 2 032,93 грн. інфляційних втрат, 710,13 грн. 3 % річних та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
У судовому засіданні 24.04.2018 вказана заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.
24.04.2018 судом оголошено перерву до 21.05.2018.У судовому засіданні 21.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
25.04.2018 від позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив № 28-23/9298 від 24.04.2018, в якій позивач просить суд не враховувати заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн. та розстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяців.
18.05.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від ПАТ “Запоріжжяобленерго” надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив № 33-33/8100 від 18.05.2018, в яких відповідач зазначає, що у зв'язку з встановленням НКРЕКП для ПАТ “Запоріжжяобленерго” або нульового відсотку відрахувань, або щодобових мільйонних відрахувань, останній у 2016 році недоотримав 541,3 млн. грн., у 2017 - 328,4 млн. грн., за період з 01.01.2018 по 11.05.2018 - 304,1 млн. грн., у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 21.05.2018 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.
У судовому засіданні 21.05.2018 представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив зазначивши, що 01.01.2013 між ДП «НАЕК «“Енергоатом” в особі ВП «ЗАЕС» та ВАТ “Запоріжжяобленерго” (з лютого 2017р. змінене найменування відповідача з “відкритого акціонерного товариства” на “публічне акціонерне товариство”, на виконання Закону України “Про акціонерні товариства”) укладено договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, за умовами якого позивач зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі/транзиту електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що ним зобов'язання за договором були виконані своєчасно та в повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отримані послуги у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за рахунком № 852 від 31.12.2017 за період грудня 2017 у розмірі 101 646,85 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг, останньому нараховано пеню за період з 31.01.2018 по 25.04.2018 у розмірі 7 882,72 грн., інфляційні втрати за лютий 2018 на суму 2 032,93 грн. та 3 % річних за період з 31.01.2018 по 25.04.2018. На підставі викладеного позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву зазначивши, що в порушення умов розділу 7 Договору № 12-7 від 01.01.2013, акт виконаних робіт за грудень 2017 та рахунок на оплату позивач направив відповідачу 29.12.2017, тобто ще до завершення розрахункового періоду. Також, в акті прийому-здачі послуг № 12-7, який підтверджує факт постачання послуг, а отже і виникнення зобов'язань відсутній підпис з боку ПАТ «Запоріжжяобленерго», що в свою чергу не свідчить про факт постачання послуг. Також, у вказаному відзиві представник відповідача зазначає, що на момент розгляду справи на підприємстві існує заборгованість по виплаті заробітної плати, яка станом 21.03.2018 складає 233,508 млн. грн. При цьому, у відповідача відсутня можливість погашення наявної заборгованості, яка є основною та першочерговою виплатою на підприємстві. Станом на 20.03.2018 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» наявний податковий борг у розмірі 230,9 млн. грн. Відповідач не має можливості розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на ці рахунки накладені арешти в межах суми 31 914 916,27 грн. Зазначає, що застосування судом в повному обсязі господарсько - правової відповідальності призведе до відсутності коштів для поточної оплати за купівлю електроенергії. Просить суд зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення рівними частинами на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (далі - позивач, власник мереж) та ВАТ “Запоріжжяобленерго” (змінено найменування відповідача з “відкритого акціонерного товариства” на “публічне акціонерне товариство”, на виконання Закону України “Про акціонерні товариства”) (далі - відповідач, користувач) укладено договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору.
Згідно з п. 1.2 Договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 “однолінійна схема”, наданого власником мереж, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.
Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених “Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, яка наведена у додатку № 2 “Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж”.
Відповідно до п. 11.5 Договору, цей Договір набирає чинності з 01.01.2013 і укладається терміном до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з його сторін про відмову від нього або про його перегляд.
Станом на день розгляду справи Договір № 12-7 від 01.01.2013р. є чинним.
Згідно з п. 4.1. Договору, користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що розрахунковим вважається з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
Пунктом 7.3 Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621 від 01.11.2016, сторони домовились, що за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача. Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу, в тому числі і підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірника “Акта прийому-здачі наданих послуг”.
Відповідно до п. 7.4 договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг” до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.
Абзацом 2 ч. 3 Додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621 від 01.11.2016 визначено, що Користувач у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання: у разі відсутності зауважень повертає Власнику мереж два примірника підписаної уповноваженою особою Користувача та скріпленої його печаткою «Довідки про обсягти переданої електричної енергії»; у разі виникнення розбіжностей щодо обсягів електричної енергії, зазначених у «Довідці про обсяги переданої електричної енергії» письмово повідомляє про це Власника мереж.
Згідно з п. 11 Додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621, сторони дійшли згоди, що умови даної додаткової угоди починають діяти з 01.01.2017.
Відповідно до ч. 3 Додаткової угоди № 6 до Договору № 12-7 від 01.01.2013 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», сума, що підлягає відшкодуванню Власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у 2017 за грудень місяць становить 101 646,85 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 36).
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2017 власником мереж на адресу користувача направлений акт прийому-здачі наданих послуг № 12-17 від 31.12.2017 на суму 101 646,85 грн. разом з рахунком-фактурою № 852 від 31.12.2017 на суму 101 646,85 грн. (а.с.40-41).
02.01.2018 вказаний акт прийому-здачі наданих послуг № 12-17 від 31.12.2017 вручено уповноваженому представнику за довіреністю ПАТ “Запоріжжяобленерго” - Перовій (а.с. 41).
Пунктом 7.5 Договору № 12-7 від 01.01.2013 визначено, що користувач у термін, що не перевищує 2 дні з дня отримання зобов'язаний повернути Власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5).
Проте, акт прийому-здачі наданих послуг № 12-17 від 31.12.2017 на суму 101 646,85 грн. з боку відповідача не підписаний та не повернутий на адресу позивача.
Одним з обов'язків відповідача є обов'язок здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період, яким є період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період здійснюється згідно з “Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, який викладений в Додатку №4 до договору №12-7 (п. 7.1 та п. 4.1 договору).
З урахуванням викладеного, останнім днем оплати рахунка-фактури № 852 від 31.12.2017 на суму 101 646,85 грн. є 30.01.2017.
Проте, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за використання електричних мереж відповідач належним чином не виконав, акт прийому-здачі наданих послуг № 12-17 від 31.12.2017 на суму 101 646,85 грн. не підписав та не повернув на адресу позивача, будь-яких зауважень чи розбіжностей щодо обсягів електричної енергії у передбачений Договором строк позивачу не надіслав, в результаті чого у ПАТ “Запоріжжяобленерго” виникла заборгованість, яка станом на 31.01.2018 становить 101 646,85 грн.
Статтею 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.
За внесення платежів, передбачених п. 4.1. Договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені). Сума пені зазначається з розрахунковому документів окремим рядком (п. 9.2.1).
Як вбачається з матеріалів справи, за порушення ПАТ “Запоріжжяобленерго” умов договору щодо своєчасної оплати послуг з утримання технологічних електричних мереж позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ за період з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно на загальну суму 7 882,70 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору № 12-7 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних електричних мереж щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3 % річних за період з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно у розмірі 710,13 грн. та інфляційні втрати за лютий 2018 на суму 2 032,93 грн.
На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 № 12-7 у розмірі 112 272,61 грн., а саме: 101 646,85 грн. основної заборгованості за актом прийому-здачі наданих послуг № 12-17 від 31.12.2017 за грудень 2017, 7 882,70 грн. пені за період з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно, 710,13 грн. 3 % річних за період з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно та інфляційні втрати за лютий 2018 на суму 2 032,93 грн.
12.04.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 12.04.2018 № 33-33/6079, в якому відповідач зазначив, що станом на 21.03.2018 на підприємстві ПАТ “Запоріжжяобленерго” існує заборгованість по виплаті заробітної плати, яка складає 233,508 млн. грн. та стрімко зростає. При цьому, у відповідача відсутня можливість погашення наявної заборгованості, яка є основною та першочерговою виплатою на підприємстві, в підтвердження чого додав довідку від 21.03.2018 № 003-09/81. Також, відповідно до довідки від 21.03.2018 № 003-46/76, станом на 20.03.2018 у відповідача наявний податковий борг, який становить 230,9 млн. грн., відповідач не може розраховувати на кошти що надходять на його рахунки, оскільки на вказані рахунки постановою ВП № 50684873 від 28.12.2016, відкритого за заявою ДП «Енергоринок» накладено арешт на грошові кошти в межах суми 31 914 916,27 грн. На рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні грошові кошти, на підтвердження чого відповідач надав довідки про залишки грошових коштів на поточних рахунках.
Також, на підтвердження тяжкого фінансового становища відповідач зазначає, що окрім першочергової виплати заробітної плати, підприємство має щомісячно проводити виплату інших обов'язкових платежів за придбання пального, сировини та матеріалів, оплату комунальних послуг та послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, тощо. Виплата обов'язкових платежів здійснюється виключно з поточних рахунків підприємства. Вищезазначене свідчить, що господарська діяльність відповідача фактично паралізована. Станом на 28.02.2018 загальний розмір заборгованості перед ДП «Енергоринок» за куповану електроенергію становить 1 047,9 млн. грн., з них: 910,3 млн. грн. за реструктуризовану кредиторську заборгованість та 137,6 млн. грн. за куповану електричну енергію в січні 2018. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 233 ГК України, ч. 1 ст. 331 ГПК України, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та розстрочити виконання рішення на дванадцять календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.
25.04.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” надійшла письмова відповідь на відзив від 24.04.2018 № 28-23/9298, в якій позивач зазначає, що ні договором № 12-7, ні нормами діючого законодавства України не передбачені підстави звільнення від відповідальності за умов, зазначених у відзиві на позовну заяву. Також, позивач вказує, що розстрочення виконання рішення суду продовжить період відновлення порушеного права останнього та призведе до довготривалого невиконання рішення суду, у зв'язку заперечив проти зменшення розміру пені до 1 000,00 грн. та розстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяців.
18.05.2018 до суду від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив від 18.05.2018 № 33-33/8100, відповідно до яких відповідач зазначає, що станом на 01.04.2018 дебіторська заборгованість споживачів Запорізької області за спожиту електричну енергію перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» складає 1 679,7 млн. грн., у тому числі: юридичних осіб - 1 410,7 млн. грн.; фізичних осіб - 269 млн. грн.
Станом на 30.04.2018 загальний розмір заборгованості перед ДП «Енергоринок» за куповану електроенергію становить 937,0 млн. грн., з них: 836 млн. грн. за реструктуризовану кредиторську заборгованість та 100,8 млн. грн. за куповану електричну енергію в січні 2018. Просить суд зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та розстрочити виконання рішення на дванадцять календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/470/18, заяви сторін по суті справи та додаткові письмові пояснення, заслухавши представників сторін, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 3 Додаткової угоди № 6 до Договору № 12-7 від 01.01.2013 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», сума, що підлягає відшкодуванню Власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у 2017 за грудень місяць становить 101 646,85 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 36).
Згідно з п. 7.3 Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621 від 01.11.2016, сторони домовились, що за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок.
На виконання умов Договору, 29.12.2017 позивачем на адресу відповідача направлений акт прийому-здачі наданих послуг № 12-17 від 31.12.2017 на суму 101 646,85 грн. разом з рахунком-фактурою № 852 від 31.12.2017 на суму 101 646,85 грн. (а.с.40-41).
02.01.2018 вказаний акт прийому-здачі наданих послуг № 12-17 від 31.12.2017 вручено уповноваженому представнику за довіреністю ПАТ “Запоріжжяобленерго” - Перовій (а.с. 41).
Пунктом 7.4. Договору № 12-7 від 01.01.2013 визначено, що оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг” до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.
Так, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад до 01.08.2014, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну, в даному прикладі - 31.07.2014. водночас, коли в тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено - по 01.08.2014 або включно до 01.08.2014, то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 01.08.2014.
Враховуючи викладене, кінцевим терміном оплати ПАТ «Запоріжжяобленерго» отриманих послуг за грудень 2017 у розмірі 101 646,85 грн. є - 30.01.2018.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати вартості послуг за спільне використання технологічних електричних мереж за грудень 2017 в розмірі 101 646,85 грн. у встановлений договором строк не виконав. Факт порушення відповідачем умов, визначених договором доведений та підтверджується вказаними вище матеріалами справи.
Доказів погашення вказаної суми боргу за отримані послуги відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 101 646,85 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 № 12-7.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за період з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно у розмірі 7 882,70 грн., 3 % річних за період з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно на суму 710,13 грн. та інфляційні втрати за лютий 2018 на суму 2 032,93 грн. за допомогою програми “Законодавство” та з урахуванням позиції відповідача, суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними. Відповідач проти арифметичних розрахунків пені, 3% річних та інфляційних витрат не заперечив, контррозрахунок суду не пред'явив.
Розглянувши відзив на позовну заяву № 33-33/6079 від 12.04.2018 та заперечення на відповідь на відзив № 33-33/8100 від 18.05.2018 в частині зменшення розміру пені до суми 1 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача за договором від 01.01.2013 № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж виникла з 31.01.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ “Запоріжжяобленерго” знаходиться у кризовому та вкрай критичному фінансовому стані, що підтверджується довідками про залишки коштів на поточних рахунках у банківських установах, на які накладені арешти, довідками про заборгованість по заробітній платі, щодо наявності податкового боргу, кредиторської заборгованості перед ДП «Енергоринок».
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочки виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у системному розумінні якої, а також національному закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського Кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню на прострочення заборгованості за один місяць - грудень 2017, а також те, що розмір пені 7 882,70 грн. складає 12 % від загальної суми заборгованості, що не є надмірною сумою у порівнянні зі збитками кредитора.
Враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до суми 1 000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, позовна вимога про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” пені за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 за період прострочення з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно у розмірі 7 882,70 грн. підлягає задоволенню у заявленій сумі.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та індекс інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем до позовної заяви судом встановлено, що розрахунок здійснено вірно та підлягає стягненню в заявленій сумі 3 % річних за період з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно у розмірі 710,13 грн. та інфляційні втрати за лютий 2018 на суму 2 032,93 грн.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Чинне законодавство України не визначає переліку об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4). Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5).
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 “Конвенції про захист прав людини та основних свобод” відповідно до якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового наказу, боржник посилається на обставини, які вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати судовий наказ через вкрай скрутне фінансове становище та неможливість виконання судового наказу без поетапного погашення заборгованості.
Заявник вказує на існування заборгованості по заробітній платі та пов'язаних з виплатою платежів в сумі 233,508 млн. грн., наявність податкового боргу в розмірі 230,9 млн. грн., наявність кредиторської заборгованості в сумі 76,3 млн. грн., накладення арешту на грошові кошти в межах суми 31 914 916,27 грн. та те, що ступінь виконання зобов'язання перед стягувачем знаходиться в прямій залежності від стану виконання зобов'язання споживачів перед ПАТ “Запоріжжяобленерго” та політики НКРЕКП щодо встановлення нульових відсотків відрахування коштів на поточні рахунки ПАТ “Запоріжжяобленерго” з рахунку зі спеціальним режимом використання.
В свою чергу, товариство зі свого боку вживає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних обов'язків споживачів, оскільки здійснює всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості, зокрема, направляє претензії, звертається до суду із позовними заявами про примусове стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, бо повне відключення деяких споживачів може призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території всій Запорізькій області.
Систематичне недофінансування з боку держави бюджетної сфери призводить до низького рівня розрахунків за електричну енергію споживачів електричної енергії, що фінансуються з державного та місцевого бюджету.
На підтвердження тяжкого фінансового становища до заяви надано, зокрема: копію довідки щодо заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» по заробітній платі від 11.05.2018 № 003-09/129 за період з вересня 2017 по квітень 2018 включно на суму 270 059 тис. грн., довідку № 003-09/142 від 11.05.2018 щодо податкового боргу на суму 345,9 млн. грн., довідку № 003-09/130 від 11.05.2018 щодо наявності кредиторської заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі 86,4 млн. грн., довідки з банківських установ про залишки коштів на поточних рахунках, постанову ДВС від 28.12.2016 ВП № 50684873 про накладення арешту на кошти ПАТ «Запоріжжяобленерго» в межах суми 359 505 719,06 грн., довідку № 003-08/80 від 21.03.2018 про нормативи відрахувань для ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 21.03.2018 стосовно недоотримання коштів на суму 182,5 млн. грн.
В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про надання відстрочки виконання судового рішення, боржник посилається на наявність значної суми заборгованості з виплати заробітної платні, наявністю великого податкового боргу, відсутності джерел для одночасного погашення заборгованості, встановлення НКРЕКП, як регулятором, 0-го алгоритму відрахування коштів на поточні рахунки Товариства, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення чи обмеження електропостачання, значної кредиторської заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед оптовим постачальником електричної енергії та зростанням рівня неплатежів за спожиту електричну енергію.
За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне або фінансове становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що відповідач не ухиляється від виконання своїх обов'язків з погашення заборгованості, вживає заходи для вирішення проблемної ситуації, яка склалась з оплатою заборгованості, здійснює поточні розрахунки, знаходиться під загрозою банкрутства.
Також судом враховано, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства юридичних осіб, надає можливість працювати суб'єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування, що неминуче призведе погіршення ситуації в енергетичному секторі України.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд має врахувати вищенаведені обставини, які обґрунтовують необхідність реалізації судом права на надання розстрочки виконання рішення суду.
Таким чином, вказані обставини свідчать про наявність обставин, що дійсно можуть ускладнити виконання рішення господарського суду Запорізької області по даній справі, проте враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та дотримуючись балансу інтересів стягувача та боржника, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави а також ситуацію, яка склалась в енергетичній системі України, суд вважає за можливе заяву Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про розстрочку виконання рішення у справі №908/470/18 задовольнити частково розстрочивши виконання рішення суду строком на 6 місяців наступним чином: до 30.06.2018 - 18 712,10 грн., до 31.07.2018 - 18 712,10 грн., до 31.08.2018 - 18 712,10 грн., до 30.09.2018 - 18 712,10 грн., до 31.10.2018 - 18 712,10 грн., до 30.11.2018 - 18 712,11 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 234, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; код ЄДРПОУ 19355964) заборгованість за договором № 12-7 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних електричних мереж за грудень 2017 у розмірі 101 646 (сто одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 85 коп., пеню за договором № 12-7 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних електричних мереж за період прострочення з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно у розмірі 7 882 (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 70 коп., 3 % річних за період з 31.01.2018 по 25.04.2018 включно у розмірі 710 (сімсот десять) грн. 13 коп. інфляційні втрати за лютий 2018 на суму 2 032 (дві тисячі тридцять дві) грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2018 по справі № 908/470/18 строком на 6 календарних місяців наступним чином: до 30.06.2018 - 18 712,10 грн., до 31.07.2018 - 18 712,10 грн., до 31.08.2018 - 18 712,10 грн., до 30.09.2018 - 18 712,10 грн., до 31.10.2018 - 18 712,10 грн., до 30.11.2018 - 18 712,11 грн.
Повне рішення складено 29.05.2018.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.