07 травня 2018 року м. Чернівці
справа № 716/1105/15-ц
Апеляційний суду Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря Конецької Д.Г.
з участю представника позивача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1
позивач публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»
відповідач ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3
за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 1 лютого 2018 року, головуючий у першій інстанції ОСОБА_4,
встановила:
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» у вересні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач вказував, що між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_3 укладено договір кредиту 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023, який забезпечений договором між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_2 іпотеки від 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023-Z, посвідчений приватним нотаріусом Заставнівського
Справа №716/1105/15
Провадження №22-ц/794/438/18 Головуючий у 1 інстанції Пухарєва О.В.
Категорія 19 Доповідач Половінкіна Н.Ю.
районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5
Зазначав, що публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» вчинено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, за ким набуто прав вимоги за договором між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_3 кредиту від 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023 і забезпечувальним договором.
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» посилалось на невиконання ОСОБА_3 зобов»язання за договором між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_3 кредиту від 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023 щодо сплати кредиту в сумі 345783 грн. 63 коп. та процентів в сумі 57205 грн. 28 коп.
Просило в рахунок погашення заборгованості за договором між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_3 кредиту від 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023 в розмірі 402988 грн. 91 коп., що складається з кредиту в сумі 345783 грн. 63 коп. та процентів в сумі 57205 грн. 28 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по вул.Молодіжна,11 с.Чуньків Заставнівського району Чернівецької області шляхом визнання права власності публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по вул.Молодіжна,11 с.Чуньків Заставнівського району Чернівецької області.
Під час розгляду справи публічне акціонерне товариство « Дельта Банк» збільшило позовні вимоги, просило в рахунок погашення заборгованості за договором між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_3 кредиту від 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023 в розмірі 503688 грн. 36 коп., що складається з кредиту в сумі 405072 грн. 83 коп. та процентів в сумі 98615 грн. 53 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по вул.Молодіжна,11 с.Чуньків Заставнівського району Чернівецької області шляхом визнання права власності публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по вул.Молодіжна,11 с.Чуньків Заставнівського району Чернівецької області.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 1 лютого 2018 року у позові відмовлено.
Публічне акціонерне товариство « Дельта Банк» в апеляційній скарзі просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 1 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що п.12.1 договору між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_2 іпотеки від 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023-Z передбачено одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.
За змістом п.12.3.1 договору задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Вважає, що ст.36 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «дельта Банк» про звернення стягнення, суд першої інстанції керувався положеннями ч.3 ст.33, ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» та вважав недоведеним розмір зобов»язання, дотримання процедури вручення вимоги про усунення порушення, неможливості врегулювання спору у позасудовий спосіб шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та неможливості реєстрації права власності на предмет іпотеки у порядку, пе6редбаченому п.12.3, 12.3.1 договору.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Встановлено, що відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_3 вчинено договір кредиту 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023.
На забезпечення зобов'язання між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_2 іпотеки від 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023-Z, посвідчений приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5
Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» вчинено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, за ким набуто прав вимоги за договором між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_3 кредиту від 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023 і забезпечувальним договором.
ОСОБА_3 не виконано зобов»язання за договором між відкритим акціонерним комерційним товариством «Тас Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_3 кредиту від 7 вересня 2007 року №2503/0907/88-023 щодо сплати кредиту в сумі 405072 грн. 83 коп. та процентів в сумі 98615 грн. 53 коп.
Не можна погодитися в доводами, на які є посилання в апеляційній скарзі публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про те, що умовами іпотечного договору передбачено право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки,
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у тому числі, якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).
В іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов'язань.
Зокрема, за змістом підпункту 12.3 пункту 12 іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене у підпунктах 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору, є договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У підпункті 12.3.1 пункту 12 іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої у пункті 12.3 цього договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту є безумовним.
Підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Тобто сторони, вчинивши наведений договір, визначили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом визнання за іпотекодержателем права власності.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.
Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.
Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.
Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією ОСОБА_7 Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.
На підстави викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки умовами договору іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом визнання за іпотекодержателем права власності. Крім того, визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України «Про іпотеку» не передбачено.
З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 1 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 17 травня 2018 року.
Головуючий Половінкіна Н.Ю.
Судді Кулянда М.І.
ОСОБА_8