30 травня 2018 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24.04.2018 року, -
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 , який відбуває покарання в ДУ «Чернівецька установа виконання покарань №33» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
На вказану ухвалу суду засуджений ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржуване рішення та звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання умовно-достроково.
При цьому засуджений ОСОБА_6 посилався на те, що на момент звернення до суду він відбув 3/4 строку від призначеного покарання, неодноразово звертався до адміністрації СІЗО з проханням його працевлаштувати. Також вказував, що судом першої інстанції не враховано те, що у нього на утриманні знаходиться малолітня дитина та мати - інвалід, яким потрібна його допомога. Зазначав також, що має наміри працювати та надав суду гарантійний лист від роботодавця.
Адвокат ОСОБА_7 посилався на те, що ОСОБА_6 в умовах перебування в СІЗО не може бути працевлаштований, а тому таку підставу не можна враховувати як причину відмови від звільнення умовно-достроково. Також вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_6 жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності та за період перебування в Чернівецькому СІЗО характеризується позитивно. Крім того, під час розгляду клопотання до матеріалів справи було долучено гарантійний лист про працевлаштування після його звільнення. Також на час розгляду даного клопотання відомостей про те, що засуджений ОСОБА_6 вчиняв будь-які конфлікти чи негативно характеризувався, або вчиняв будь-які інші дії, які б давали підстави вважати, що він не довів своє виправлення, в матеріалах справи немає.
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_7 , засудженого ОСОБА_6 , які просили задовольнити подані апеляційні скарги, посилаючись на обставини, що наведені в них, прокурора, який просив відмовити в задоволенні вимог апелянтів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.
З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_6 вбачається, що вироком обласного суду міста Брно Чеської Республіки від 21.03.2016 р. він. засуджений за ст. ст. 21 ч.1, 140 ч.1 КК Чеської Республіки до покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 11.07.2017 р. вказаний вирок відносно ОСОБА_6 було приведено у відповідність з діючим законодавством в Україні та ОСОБА_6 було визнано засудженим за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років. Строк відбування покарання ОСОБА_6 було визначено рахувати з 11.12.2011 р. На підставі ст. 72 ч.5 КК України було зараховано ОСОБА_6 строк перебування під вартою з 11.12.2011 р. по 30.05.2013 р., а також відбування покарання з 01.06.2016 р. по 13.04.2016 р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі
На час звернення з заявою до суду ОСОБА_6 відбув 3/4 від призначеного йому судом покарання.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
За період перебування під вартою в Чернівецькій установі відбування покарань №33 ОСОБА_6 зарекомендував себе з посередньої сторони, стягнень та заохочень не має, до праці не залучався.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно - достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Законодавцем визначено, що застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду і таке звільнення може бути застосоване за певних умов.
З особової справи засудженого ОСОБА_6 вбачається, що останній перебуває в Чернівецькій установі виконання покарань №33 з 07.12.2017 р., тобто нетривалий час, і його перебування в цій Установі з залученням до праці є неможливим. Доказів того, що відбуваючи покарання в Чеській республіці, ОСОБА_6 залучався до праці та своєю поведінкою довів своє виправлення, в матеріалах справи немає.
Те, що на утриманні засудженого ОСОБА_6 є малолітня дитина та мама - інвалід, а також наявність у нього бажання офіційно працювати в майбутньому не є підставами, передбаченими Законом для звільнення від відбування покарання умовно-достроково.
Дослідивши вказані обставини та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_6 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області,-
В задоволенні апеляційних скарг засудженого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 відмовити, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24.04.2018 року, постановлену за заявою засудженого ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2
Згідно з оригіналом: суддя