Єдиний унікальний номер 725/1446/18
Номер провадження 2/725/210/18
29.05.2018 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Сорокан М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування м.Чернівці про позбавлення батьківських прав, -
У березні 2018 року позивач звернулась до суду з вище вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що в період з 26.02.2013 року по 10.02.2016 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбу з відповідачем під час якого у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач про сина не піклується, не займається його вихованням, не цікавиться здоров'ям та духовним розвитком, матеріально не допомагає, остання його зустріч з дитиною відбулась у серпні 2016 року та з того часу він сином не цікавився.
Вказувала на те, що ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків є його свідомою поведінкою, оскільки вона будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною йому не чинить, проте ОСОБА_2 сином не цікавиться, не виявляє до нього батьківської турботи, не приймає участі в його матеріальному утриманні, не сплачує аліменти.
Вважає наведені обставини достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав, а тому з метою забезпечення захисту прав та інтересів сина, звернулась до суду з вище вказаним позовом та, посилаючись на норми матеріального права, висновок Органу опіки та піклування Чернівецької міської ради, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, направили до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити. Не заперечували проти ухвалення заочного рішення по справі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Справа слухалась у відсутності відповідача, який не з'явився в судове засідання незважаючи на те, що належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/ . Про причини своєї неявки ОСОБА_2 суд не повідомив і не подав відповідної мотивованої заяви про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без його участі, а також у встановлений строк не подав відзиву.
Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив та не направив відзиву, а представник позивача не заперечував проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували між собою у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10.02.2016 року. Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/с 8,9).
Згідно положень ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у сімейному Кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10.02.2016 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання їх спільного сина та вказане рішення звернуто до виконання у встановленому законом порядку. Відповідно до довідки Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 20.03.2017 року, ОСОБА_2 належним чином рішення суду про стягнення аліментів не виконує, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість та за період з вересня 2016 року по березень 2017 року відповідач жодної суми на виконання рішення суду не сплатив (а/с 16).
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не приймає участі в матеріальному утриманні своєї малолітньої доньки.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до положення статті 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка була підписана Україною 21 лютого 1990 р, та ратифікована Постановою Верховної Гади Української РСР від 27 лютого 1991 року № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
Згідно ст. 3 Конвенції Організація Об'єднаних Націй в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.07.2017 року №377/15 надано суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3, при цьому зазначено про неможливість з'ясування причин відсутності батьківського піклування (а/с 19).
Відповідно до ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до п.16 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю, яка піклується про його здоров'я, відвідує з ним заклад охорони здоров'я, приймає участь у навчально-виховному процесі у СДНЗ №34, при цьому батько у виховані хлопчика участі не приймає, не спілкується з сином і не цікавиться його навчально-виховним процесом, здоров'ям та духовним розвитком (а/с 12 -14).
За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3
У відповідності до вимог ч. 2,3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Разом з тим, рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10.02.2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання їх спільного сина та позивач не заявляла вимог про зміну розміру визначених судом аліментів.
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 1,17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. ст.160,164,165,166 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна