Справа № 712/3826/18
Провадження № 2а/712/208/18
30 травня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого-судді Мельник І.О.
з участю секретаря Хоменко А.В.
позивача ОСОБА_1
відповдіача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції у м. Черкаси лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора управління патрульної поліції у м. Черкаси лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи позов тим, що 30 березня 2018 року він рухався на автомобілі - мікроавтобус VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т4 (державний номер НОМЕР_1) по вулиці Смілянська зі сторони залізничного вокзалу у напрямку стадіону. Після того, як перетнув перехрестя вулиць Смілянська і Святомакаріївська (під залізничним мостом), його наздогнав автомобіль патрульної поліції, подаючи сигнал зупинитися. Після цього, підійшли співробітники поліції і пояснили причину зупинки тим, що він, нібито, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. п. 8.7.3. ґ Правил дорожнього руху України. На підставі цього співробітник поліції виніс Постанову (серія ВР № 065006) про притягнення до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень. З винесеною постановою останній не згоден, оскільки вважає, що Правил дорожнього руху не порушував. Також вважає, що дії інспектора щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, є протиправними. Дана постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, є незаконною, а тому підлягає скасуванню. Постанова складалася інспектором без врахування зауважень позивача, пояснень та оцінки конкретної дорожньої обстановки, скупчення і потоку інших автомобілів, інтенсивності та напрямку руху окремих автомобілів. Змістовних доказів начебто вчиненого правопорушення не надано, свідків не опитано, тобто, факт порушення грунтується на припущеннях інспектора, що є порушенням закону. Протокол про адміністративне правопорушення при цьому не складався. Крім того вважає, що не порушував правил дорожнього руху і проїхав дане перехрестя згідно з п. 8.11. ПДР, який говорить, що «водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху». При цьому вважає, що не створював аварійної обстановки, контролював свою швидкість, швидкість автомобілів, які рухалися за ним, при цьому усі автомобілі (у тому числі і автомобіль працівників поліції) були у полі його зору. Просить суд скасувати постанову відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, провадження по справі закрити.
Відповідач скерував до суду відзив на позов, в якому вказував, що заперечує проти задоволення позову оскільки, 30.03.2018 близько 18 години 05 хвилин, відповідач ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку в м. Черкаси шляхом патрулювання на службовому автомобілі та виконував службові обов'язки відповідно повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію». Виїжджаючи з АЗС «WOG», що по вул. Смілянська 78, став свідком того, що водій, керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив проїзд перехрестя вулиць Смілянська - Свято-Макаріївська на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ґ «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР), за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП. В подальшому, відповідно до п.п.1 п.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», автомобіль НОМЕР_2 зупинено та, керуючись п. 2.1. ПДР, відповідач повідомив водія про необхідність пред'явити посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу загальнообов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів. Після встановлення особи водія, яким виявився позивач, відповідач, в порядку передбаченому ст. 278 КУпАП, ст. 279 КУпАП розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому, роз'яснив йому права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП. Розглянувши справу відповідно до ст. 280 КУпАП, на підставі ст. 258, ст. 283 КУпАП, з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 252 КУпАП було винесено постанову ВР № 065006 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень. Вважає, що посилання позивача на порушення відповідачем вимог законодавства щодо місця розгляду справи є необгрунтованими. Відповідач діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, і постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволені відмовити, надав відзив на позов з диском DVD, вказуючи, що позивач розпочав рух через перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора. Дане твердження, відповідач сформував у зв'язку з увімкненим заборонним, жовтим, сигналом з іншої сторони світлофора та наявністю дублюючого світлофору, який перебував в полі зору позивача під час наближення до перехрестя. Посилання позивача на п. 8.11 ПДР вважає безпідставниим, оскільки ввімкненню сигналу, який забороняє рух, передує зелений миготливий сигнал, час миготіння якого становить 3-4 секунди, тому, вищенаведені твердження спростовують думку позивача, що за умови дотримання швидкісного режиму та належної оцінки дорожньої обстановки, дають можливість не зупиняти транспортний засіб відповідно до вимог п. 8.10 ПДР України.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає про наступне.
Адміністративним правопорушенням на підставі ч. 2 ст. 122 КпАП України є порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, необладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно з постановою серії ВР № 065006 від 30.03.2018 встановлено, що ОСОБА_1 30.03. керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив проїзд перехрестя вулиць Смілянська - Свято-Макаріївська на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ґ «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року ПДР, за що встановлена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП
Згідно з п. 8.7.3 (є) ПДР України жовтий сигналі забороняє рух і інформує про наступну зміну сигналу.
В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач в ході розгляду справи надав для ознайомлення відеозапис, на якому зафіксовано не той світлофор, який був на смузі та у напрямку руху позивача.
Однак з наданого суду відеозапису № 2018 0330 175935 1, вбачається, що позивач розпочав рух через перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора. Дане твердження, відповідач сформував у зв'язку з увімкненим заборонним, жовтим, сигналом з іншої сторони світлофора та наявністю дублюючого світлофору, який перебував в полі зору позивача під час наближення до перехрестя.
Наступним, позивач звертає увагу на те, що він не порушував правил дорожнього руху, і проїхав дане перехрестя згідно з п. 8.11. ПДР, який говорить, що «водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху »
Натомість, ввімкненню сигналу, який забороняє рух, передує зелений миготливий сигнал, час миготіння якого становить 3-4 секунди. Також, відповідно до п. 2.3.6 ПДР, водій керуючи автомобілем, зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі. Тому, вищенаведені твердження спростовують думку позивача та за умови дотримання швидкісного режиму та належної оцінки дорожньої обстановки, дають можливість для зупинки транспортного засобу відповідно до вимог п. 8.10 ПДР України.
В позовній заяві стверджується, що справа про адміністративне правопорушення повинна була розглядатися відповідно вимог ст. 276 КУпАП, за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати справу, а не на місці вчинення правопорушення, як здійснив відповідач.
Проте, відповідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до положень п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Як зазначалося, у даному випадку провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, не здійснювалося. Постанова серії ВР № 065006 була складена на місці вчинення правопорушення, як це передбачено ч. 4 ст. 258 КУпАП.
За таких обставин, посилання позивача на порушення відповідачем вимог законодавства щодо місця розгляду справи є необгрунтованими.
Посилання на Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 є помилковим, оскільки ч. 2 ст. 258 КУпАП змінено Законом України від 14.07.2015 № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
Окрім того, Постановою Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № К/9901/5974/18 (справа у суді першої інстанції № 489/1525/16-а) визначено, що винесення постанови поліцейським на місці вчинення правопорушення без складання протоколу є правомірним.
Зазначені в позовній заяві відомості про те, що відповідач позбавив позивача можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, не відповідає дійсності, оскільки будь-яких письмових чи усних клопотань від позивача щодо надання можливості скористатися правами визначених законодавством не надходило.
Твердження позивача про те, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи, передбачений ст. ст. 278, 279 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи, так як ст. 278 КУпАП визначає коло питань, які посадова особа повинна розглянути при підготовці до розгляду справи, а не при її розгляді, як зазначає позивач.
Норми ст. 278 КУпАП відповідачем були враховані при підготовці до розгляду справи, та не порушувались. Фактів, які б підтверджували порушення ст. 278 КУпАП відповідачем, позивач не навів.
Окрім того, КУпАП та інші нормативно - правові акти не зобов'язують орган (посадову особу) при підготовці до розгляду справи вирішувати питання визначенні ст. 278 КУпАП в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Також, порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлений ст. 279 КУпАП, відповідачем порушено не було, оскільки, розпочинаючи розгляд справи, відповідач представився, позивач був проінформований, що відносно нього буде відбуватися розгляд справи за вчинене правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП; протокол про адміністративне правопорушення не оголошувався, оскільки згідно з ст. 258 КУпАП протокол не складався.
Відповідно до п. 16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62 Знак 5.62 "Місце зупинки" він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази, судом не встановлено будь-яких порушень вимог закону при розгляді справи та винесення постанови ВР № 065006 від 30.03.2018, оскільки міститься логічний виклад обставин вчиненого правопорушення, зокрема у ній зазначено, коли, де і ким вчинено правопорушення, викладено суть його вчинення, дотримано інші вимоги, встановлені ст. 283 КпАП України, що свідчить про те, що оскаржувана постанова є законною та порушень з боку інспектора патрульної поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не вбачає. При цьому, суд виходить з того, що відповідач під час виявлення, фіксування правопорушення та складання постанови про притягнення позивача до відповідальності діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що позивач здійснив правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, а посилання на п. 8.11 ПДР є безпідставним, оскільки позивачем не було вчинено дій спрямованих на зупинення транспортного засобу у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування.
Керуючись ст. 5, 6, 8-10, 73-78, 241-246, 286 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції у м. Черкаси, лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів.
Головуючий І.О.Мельник