Справа № 711/2501/17
30 травня 2018 року
м.Черкаси
справа №711/2501/17
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12016251010009096 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Будище Черкаського району Черкаської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого головним технологом «Науково-виробничої комерційної компанії «Інтертехкомплект», одруженого, інвалідом не являється, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу положень ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,
Формулювання обвинувачення ОСОБА_6 , визнаного судом доведеним.
12.11.2016 близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи разом із потерпілим ОСОБА_4 на сходинковому майданчику четвертого поверху під'їзду №4 будинку АДРЕСА_2 , за непрямим умислом, який виник із-за неприязнених відносин, які склались між потерпілим і обвинуваченим напередодні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, розуміючи, що потерпілий знаходиться в незручному для нього положенні для здійснення фізичного опору та захисту від падіння так як позаду нього знаходились сходи, які вели вниз, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки для потерпілого у разі подіння, не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, взяв ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , двома руками за обидва плеча та штовхнув останнього вниз по сходах, від чого потерпілий, втративши рівновагу, впав зі сходів на сходовий майданчик, який розташований між третім та четвертим поверхами. Від таких дій обвинуваченого потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівого передпліччя в нижній третині, травми плечового суглобу з відривом сухожилка надосного м'язу від великого бугорка плечової кістки, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №02-01/328 від 27.02.2017 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розгляд здоров'я.
За такі діяння суд визнає ОСОБА_6 винуватим, які кваліфікує за ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою.
Суд з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав обвинуваченого ОСОБА_6 і його основоположних свобод, покращення його становища, вважає за необхідне змінити обвинувачення, визначивши необґрунтованим щодо його обсягу, а саме в частині об'єктивної сторони щодо кількості спричинених ударів, інкримінованих обвинуваченому, та суб'єктивної сторони - виду умислу виходячи з наступного.
Стороною обвинувачення суду не доведено, а судом шляхом безпосереднього дослідження показань, речей і документів, не отримано доказів, що обвинувачений ОСОБА_6 перед тим як штовхнути зі сходів потерпілого, наніс один удар правою рукою в область лівого плеча.
Такі висновки судом зроблені з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду і оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу, зокрема ґрунтовного аналізу як показань потерпілого ОСОБА_4 , а також показань свідків.
Так, із показань потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений не наносив йому удари, а перед тим як обома руками штовхнув його, також рукою штовхнув його в праве плече.
Такі самі фактичні обставини встановлені із показань свідка ОСОБА_8 .
Також стороною обвинувачення суду не доведено, що в момент вчинення злочину ОСОБА_9 діяв за прямим умислом.
Відповідно до ст. 24 КК злочин визнається вчиненим умисно, якщо особа, що його вчинила: усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності; передбачала суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажала їх настання (прямий умисел) або не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків (непрямий умисел).
Таким чином суд вважає доведеним інтелектуальний момент умислу (непрямий), який характеризується: ознаками усвідомлення ОСОБА_6 суспільно небезпечного характеру своєї дії - поштовху потерпілого, який на цей момент знаходився на краю сходів, а від так в незручному для себе становищі для опору та захисту від падіння; наявність самих сходів, які вели до низу, що само по собі збільшувало кінетичну енергію падіння потерпілого від поштовху; твердий матеріал, з якого виготовлені сходи, які не могли пом'якшувати удар, а навпаки сприяли утворенню таких ушкоджень; що в сукупності давало можливість обвинуваченому передбачити суспільно небезпечні наслідки свого діяння, та водночас доводять вольовий момент небажання настання тілесних ушкоджень саме середньої тяжкості але свідомого припущення їх настання.
Сумніви щодо наявності прямого умислу в ОСОБА_6 , на чому наголошував прокурор, суд відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК, а також п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тлумачить на користь обвинуваченого.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнав, заперечував свою причетність до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, показав, що дійсно 12.11.2017 близько 18.00 год. в двері квартири, де він проживає, постукав ОСОБА_4 .. Після чого останній, висловлюючи незрозумілі претензії, хотів ударити його спочатку лівою рукою, але він ухилився, після чого - правою, він також ухилився. Від того, що він ухилився від останнього удару, ОСОБА_4 розвернуло, він втратив рівновагу і він «покотився» по сходах вниз.
Суд, оцінюючи показання обвинуваченого, вважає, що невикористана енергія від замаху руки потерпілого ОСОБА_4 для нанесення удару вперед (в бік обвинуваченого) не могла привести до його падіння назад по сходах з послідуючими отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
При цьому судом взяті до уваги показання потерпілого ОСОБА_4 , який суду показав, що обвинувачений ОСОБА_6 є його сусідом. Він живе над ними поверхом вище. Напередодні (дня за чотири) шумно себе поводив. На таку поведінку відреагувала його дружина, зробивши в телефонній розмові зауваження ОСОБА_6 , який в свою чергу почав ображати її. 12.11.2016 приблизно о 18.00 год. він піднявся до квартири, де проживав ОСОБА_6 . Хотів поговорити з приводу образ дружини. ОСОБА_6 спочатку штовхнув його в праве плече, потім двома руками штовхнув в обидва плеча, і він «скотився» по сходах.
Вказані показання потерпілого викликають для суду довіру щодо їх достовірності у співвідношенні з іншими показаннями, а саме показаннями свідка ОСОБА_8 , яка зазначила, що обвинувачений є їхнім сусідом, живе над ними. В квартирі обвинуваченого напередодні було шумно. Подзвонила та просила, щоб поводив себе тихіше. Обвинувачений почав ображати її. 12.11.2016 чоловік почув, що ОСОБА_6 прийшов додому. Чоловік піднявся до обвинуваченого, вона пішла з ним. ОСОБА_10 відкрив двері, не став балакати з чоловіком, а взяв його за плечі і штовхнув його. При цьому рукою ОСОБА_6 чоловіка не бив.
Переконливими для суду стали показання свідка ОСОБА_11 , який розповів, що був 12.11.2016 в гостях у ОСОБА_4 .. Близько 18.00 год. ОСОБА_4 вийшов із квартири. Було чути як сперечався ОСОБА_4 із якимось чоловіком поверхом вище. Дружина ОСОБА_4 також вийшла, а він вийшов за нею. Бачив лише руки обвинуваченого, який розвернув потерпілого і штовхнув, від чого ОСОБА_4 впав по сходах.
Показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які заводились до версії обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме про те, що потерпілий впав від власної енергії від невикористаної сили удару, судом оцінені, але не взяті до уваги, так як вони не спростовують показання потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .
Крім цього вина ОСОБА_6 також доводиться наступними фактичними даними:
- відомостями протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складеною ОСОБА_4 о 19.00 год. 12.11.2016 про те, що в цей день близько 17 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 , сусід, який проживає в квартирі АДРЕСА_3 наніс тілесні ушкодження;
- відомостями довідки травматологічного пункту, складену 12.11.2016 о 19 год. 30 хв., в якій зазначено обставини отримання травми як поштовх сусіда вдома;
- наявність у потерпілого тілесних ушкоджень підтверджується також довідкою, виданою КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» ЧМР» від 13.11.2016;
- висновком експерта №02-01/328 від 27.02.2017, за яким у ОСОБА_4 мали місце ушкодження: закритий перелом обох кісток лівого передпліччя в нижній третині; травма лівого плечового суглобу з відривом сухожилка надосного м'язу від великого бугорка плечової кістки. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в обвинуваченні, та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, як в момент заподіяння, так і в своєму клінічному протіканні;
- відомостями протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 від 13.03.2017, відповідно до яких потерпілий на місці підтвердив свої показання та показав як відбувались події, які мали місце 12.11.2016 близько 18.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 за його участю та з участю обвинуваченого ОСОБА_6 ;
- відомостями протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 13.03.2017, відповідно до яких свідок на місці підтвердив свої показання та показав з якого місця він спостерігав за обставинами подій, які мали місце 12.11.2016 близько 18.00 год. за адресою: м.Черкаси, вул. Г.Сагайдачного, 239 за участю його знайомого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_6 ;
- відомостями протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 13.03.2017, відповідно до яких свідок на місці підтвердила свої показання та показала з якого місця вона спостерігала за обставинами подій, які мали місце 12.11.2016 близько 18.00 год. за адресою: м.Черкаси, вул. Г.Сагайдачного, 239 за участю її чоловіка ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_6 ;
- висновком експерта №02-01/438, за яким тілесні ушкодження у ОСОБА_4 , які відмічені у висновку експерта №02-01/328 від 27.02.2017 могли виникнути як за обставин, на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 13.03.2017, так і за обставин, на які вказали свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в протоколах слідчих експериментів від 13.03.2017;
Відомості протоколу слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_6 від 21.03.2017, а також висновок експерта №02-01/482 від 23.03.2017, який зроблений з урахуванням показань обвинуваченого під час слідчого експерименту, суд оцінив не на користь сторони захисту з аналогічних обґрунтувань, які суд надав показанням обвинуваченого.
Мотиви призначення покарання.
Висновки суду ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставини, передбачені ст. ст. 66, 67 КК України, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом не встановлені.
За ступеню тяжкості, визначеною ст. 12 КК України, злочин, вчинений ОСОБА_6 є злочином середньої тяжкості.
Відсутність пом'якшуючих обставин, а також наявність факту, що обвинувачений збитки не відшкодував, та його категорична позиція невизнання вини викликає у суду сумніви щодо належного усвідомлення ОСОБА_6 вчиненого та зроблених в зв'язку з цим належних висновків, а тому суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження ним нових злочинів обрати йому покарання у виді позбавлення волі.
Попри встановленої необхідності засудження ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі, враховуючи особу обвинуваченого; його вік; відсутність обтяжуючих обставин; посередню характеристику; те, що він не має судимостей в силу ст. 89 КК України; суд встановлює можливість виправлення засудженого без відбування покарання та приймає рішення звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Підстави для задоволення цивільних позовів.
Потерпілий ОСОБА_4 пред'явив цивільний позов до ОСОБА_6 та заявив вимоги щодо відшкодування матеріальних та моральних вимог на загальну суму 50000 грн.
Відповідно до вимог статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пункт 1 частини другої вказаної статті визначає, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
З урахуванням доведеності таких вимог, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме на суму придбання набору металоконструкцій для остеосинтезу променевої кістки (комплекту) вартістю 5660, 00 грн., яка підтверджується безготівковою оплатою через ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» по квитанції від 16.11.2016, а також на суму придбання ліків лизина єсцинат на суму 55,73 грн. та лимфомиазот Н на суму 149,23 грн., придбання яких узгоджуються з листом лікарських призначень.
Інші надані потерпілим чеки суд не визнав доказами в розумінні статей 77-79 ЦПК України, з тих підстав, що позивачем (потерпілим) не доведено, що такі ліки або медичні вироби були рекомендовані відповідними спеціалістами з урахуванням наявних захворювань та з урахуванням лікарськими призначеннями відповідно до листка таких призначень, який був наданий потерпілим в судовому засіданні 29.05.2018.
Що стосується заявлених вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди, суд встановлює наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частина 2 передбачає, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Позивач (він же потерпілий), обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, посилався на завдання йому фізичного болю та страждань, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що призвело до того, що він довго лікувався та ще потребує додаткового лікування. Все це призвело до душевних страждань, яких він зазнав через злочинні дії обвинуваченого.
Суд при розгляді цих вимог керувався ступенем доведеності нанесених моральних страждань самим позивачем.
За сукупністю встановлених обставин судом підтверджена проблематизація життя потерпілого ОСОБА_4 після отримання травм середньої тяжкості, що позбавило тривалий час повноцінно використовувати руку як в повсякденному житті так і під час виконання трудових обов'язків в якості водія автотранспортних засобів ПОГ «Черкаситара».
Безумовно суд констатує, що у ОСОБА_4 були порушені привичні стосунки, які стали наслідком отриманих травм, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а тому ситуація, яка досліджується по справі, може розглядатися як психотравматична основа для спричинення моральної шкоди для нього.
Суд визначає розмір компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_4 меншою ніж він оцінив, та встановлює на вимогах розумності та справедливості у розмірі 20000 грн.
Таким чином із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню матеріальні збитки на суму 5864,96 грн. та моральна шкода в сумі 20000 грн.
Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
Обвинуваченому ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання три роки позбавлення волі;
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк два роки.
Згідно з положеннями ч.1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому залишити у вигляді особистого зобов'язання.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки на суму 5864,96 грн., моральну шкоду в сумі 20000 грн., а всього 25864,96 грн.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді копії вироку.
Головуючий: ОСОБА_1