24 травня 2018 року
м. Харків
Справа № 645/327/17
Провадження № 22-ц/790/1041/18
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Коваленко І.П.,
суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
при секретарі Дмитренко А.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про примусове виселенняза апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2017 року (в складі судді Іващенко С.О.),
У січні 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про примусове виселення.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 03 березня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11124825000, відповідно до умов якого Банк надав, а позичальник отримав 41 500,00 Євро строком користування до 03.03.2017 року зі сплатою 10,8% річних. У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 1631, за яким він передав Банку в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру № АДРЕСА_1. Починаючи з січня 2009 року ОСОБА_4 припинив повертати кредитні кошти та сплачувати нараховані відсотки, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитним договором. Згодом, за заявою ФОП ОСОБА_4 Господарським судом Харківської області було порушено справу про банкрутство, за результатом розгляду якої 13.05.2009 року Господарським судом Харківської області була прийнята Постанова про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Предмет іпотеки був відчужений з публічних торгів в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_4 21.09.2011 року Постановою Харківського апеляційного господарського суду було скасовано Постанову Господарського суду Харківської області від 13.05.2009 року про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_4, як таку, що порушена без достатніх на те правових підстав, провадження у справі про банкрутство припинено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року був задоволений позов ПАТ «УкрСиббанк» та звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру № АДРЕСА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки незалежним суб'єктом оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження. Станом на час звернення до суду вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_3, а в квартирі є зареєстрованими ОСОБА_1 та її дочка - ОСОБА_2. 21 жовтня 3016 року ПАТ «УкрСиббанк» направив ОСОБА_1 вимогу про добровільне виселення в порядку ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку». Дане поштове відправлення повернуто на адресу ПАТ «УкрСиббнку» з позначкою «закінчення терміну зберігання». Позивач вважав, що відповідачі зареєстровані та проживають в предметі іпотеки без достатніх правових підстав, тому втратили право користування вказаним житловим приміщенням. Також приписи ст.40 Закону України «Про іпотеку» дають іпотеко держателю право на виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, одночасно із зверненням стягнення на предмет іпотеки.
В зв'язку з цим просило суд примусово виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_1 з нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; стягнути с ОСОБА_1,ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_1, на користь ПАТ «УкрСиббанк» сплачений судовий збір в сумі 1600 грн., по 800 грн. з кожної.
Представник позивача ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилась, про час та дату розгляду справи по суті повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу в її відсутності.
Представник третьої особи Служби у справах дітей по Немишлянському районі - Голубова О.С. яка діє на підставі довіреності в судове засідання не з'явилась, про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Представник третьої особи Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянського районах м. Харкова - Здоровко О.І. який діє на підставі довіреності в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Третя особа - ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідачки ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 - адвокат Прокопенко Ю.О. в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просила розглядати справу за її відсутності.
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1, про примусове виселення відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «Укрсиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланнями на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Укрсиббанк» суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи по суті власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3, який до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, не звертався.
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03 березня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11124825000, відповідно до умов якого Банк надав, а позичальник отримав 41 500,00 Євро строком користування до 03.03.2017 року зі сплатою 10,8% річних. В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 1631, за яким він передав Банку в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру № АДРЕСА_1. Починаючи з січня 2009 року ОСОБА_4 припинив повертати кредитні кошти та сплачувати нараховані відсотки, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитним договором.
За заявою ФОП ОСОБА_4 Господарським судом Харківської області було порушено справу про банкрутство, за результатом розгляду якої 13.05.2009 року Господарським судом Харківської області була прийнята Постанова про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Предмет іпотеки був відчужений з публічних торгів в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_4
21.09.2011 року Постановою Харківського апеляційного господарського суду було скасовано Постанову Господарського суду Харківської області від 13.05.2009 року про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_4, як таку, що порушена без достатніх на те правових підстав, провадження у справі про банкрутство припинено.
В березні 2011 року відбулися торги, які були організовані Товарною біржею «Правопорядок». Відповідачка ОСОБА_1 придбала на Товарній біржі «Правопорядок» на аукціоні квартиру № АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 18 червня 2011 року, реєстровий № 520. Після чого зареєструвалась у квартирі разом із дочкою - ОСОБА_2.
10 серпня 2011 року ОСОБА_1 продала квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., реєстровий номер 1065.
Відповідно до довідки КП «Комунальник» від 04.09.2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року був задоволений позов ПАТ «УкрСиббанк» та звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру № АДРЕСА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки незалежним суб'єктом оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження.
На підставі вказаного рішення суду в травні 2014 ПАТ «УкрСиббанк» було отримано виконавчого листа та 03.06.2014 року державним виконавцем Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.
21 жовтня 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» направив ОСОБА_1 вимогу про добровільне виселення в порядку статті 109 ЖК України та статті 40 Закону України «Про іпотеку». Дане поштове відправлення повернуто на адресу ПАТ «УкрСиббнку» з позначкою «закінчення терміну зберігання».
З матеріалів справи також вбачається, що 10 серпня 2011 року ОСОБА_1 продала квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., реєстровий номер 1065.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», далі - (Постанова) у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ст. 23 закону України «Про іпотеку».).
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року був задоволений позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та звернено стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із частини 3 статті 33 закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріусу або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя».
За змістом частини 2 статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини 3 статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частини 2 статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2830цс15, від 02 березня 2016 року у справі № 6-3064цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3173цс15.
Із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира придбана відповідачами не за рахунок кредитних коштів, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для примусового виселення відповідачів зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
З огляду на викладене, колегія судів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у позові з інших підстав.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»- задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2017 року- скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про примусове виселення - відмовити з інших підстав.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2018 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко