Іменем України
30 травня 2018 року
м.Харків
справа № 638/18569/14-ц
провадження № 22-ц/790/2680/18
Апеляційний суд Харківської області у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,
відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Харківська міська рада
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Харківська міська рада про поновлення порушеного права на проживання в житловому приміщенні та поділ особового рахунку, виділ житлового приміщення в користування, вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2015 року, постановлене під головуванням судді Цвірюка Д.В., в залі суду в місті Харкові, -
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Харківська міська рада про поновлення порушеного права на проживання в житловому приміщенні та поділ особового рахунку, виділ житлового приміщення в користування, вселення.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2015 року позов задоволено. Поновлено порушене право неповнолітнього ОСОБА_2 на проживання в квартирі АДРЕСА_1. Вселено неповнолітнього ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 Зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати неповнолітньому ОСОБА_2 в користуванні вказаною квартирою. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, наступним чином: - у користування неповнолітнього ОСОБА_2 виділити житлову кімнату площею 13,1 кв. м.; - у користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити житлові кімнати площею 15,9 кв.м. та 14,5 кв.м.; - в загальному користуванні залишити: кухню - 6,7 кв.м., вбиральню - 1,1 кв.м., ванну кімнату - 2,0 кв.м., коридор - 8,8 кв.м, вбудовану шафу - 0,7 кв.м. Зобов'язано КП «Жилкомсервіс» виділити окремі особові рахунки по квартирі № АДРЕСА_1 на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 81,20 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки ОСОБА_2, в інтересах якого подано позов, ніколи не проживав в спірній квартирі, він не є членом сім'ї ОСОБА_3, яка є основним наймачем квартири № АДРЕСА_1.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року апеляційну скаргу задоволено частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2015 року змінено, скасовано в частині встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання КП «Жилкомсервіс» виділити окремі особові рахунки по вказаній квартирі на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою, - та відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав неналежного повідомлення ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, про час та дату проведення судового засідання в Апеляційному суді.
ОСОБА_3 подала до Апеляційного суду Харківської області заяву, в якій просила врахувати при розгляді даної апеляційної скарги наявність заочного
рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 березня 2017 року, яким її позовні вимоги задоволено. Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право неповнолітнього ОСОБА_2 на проживання в квартирі АДРЕСА_1 порушено, а тому підлягає поновленню у спосіб, про який просить позивач.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Харкова, основним наймачем є ОСОБА_3 (а.с. 13).
Відповідно до довідки з місця проживання та склад сім'ї, наданою КП «Жилкомсервіс» 06.08.2013 року, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5 (син), ОСОБА_4 (онука), ОСОБА_2 (онук), ОСОБА_6 (син). Цей факт підтверджується також довідкою від 04.11.2014 року, наданою адресно-довідковим підрозділом ГУДМС УДМС України в Харківській області (а.с. 22).
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_1, шлюб між якими було зареєстровано Харківським міським відділом реєстрації актів громадянського стану 11 вересня 1998 року (а.с.20).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 31 рік (а.с.21).
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, посилалася на те, що відповідачка ОСОБА_3, яка є бабусею неповнолітнього ОСОБА_2, як основний наймач спірної квартири, чинить перешкоди у проживанні онука у квартирі АДРЕСА_1. Зазначає, що спірна квартира складається з трьох непрохідних кімнат площею 15,9 кв.м, 14,5 кв.м., 13,1 кв.м відповідно. Просила виділити у користування неповнолітнього ОСОБА_2 житлову кімнату площею 13,1 кв.м; у користуванні відповідачів залишити житлові кімнати площею 15,9 кв.м та 14,5 кв.м., в загальному користуванні залишити місця загального користування. Також просила суд розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Відповідно до ст. 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користування інакше ніж з підстав і в порядку, визначених законом.
Право на повагу до житла гарантує також ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Пленум Верховного Суду України у п.9 Постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12.04.1985 року № 2 зі змінами та доповненнями, роз'яснив, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому
приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
З довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку, наданою КП «Жилкомсервіс» 06.08.2013 року, вбачається, що ОСОБА_2 (онук наймача) на законних підставах був зареєстрований до квартири АДРЕСА_1 (а.с. 22).
За вимогами ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення, мають право користуватися займаним приміщенням на рівні з власником або наймачем.
Згідно п.3 ст. 71, ст. 163 ЖК України у період перебування дитини у родичів за нею зберігається право користування житлом, де вона зареєстрована.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що порушене право неповнолітнього ОСОБА_2 на проживання у квартирі АДРЕСА_1 підлягає захисту шляхом вселення його у спірну квартиру та зобов'язання ОСОБА_3 не перешкоджати неповнолітньому ОСОБА_2 в користуванні вказаною квартирою, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Разом з тим, встановлюючи порядок користування спірною квартирою, суд першої інстанції не з'ясував, яка частка житлової площі припадає на кожного із проживаючих у спірній квартирі, та чи можливо виділити у користування кімнату 13,1 кв.м, не порушуючи при цьому житлові права інших осіб, у користування яких виділено дві інші кімнати.
Частина 1 ст. 104 ЖК Української РСР передбачає, що член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладання з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.
За змістом ст. 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат.
Вирішуючи питання про зміну договору найму житлового приміщення та визнання права користування ОСОБА_2 житловою кімнатою площею 13,1 кв.м., суд першої інстанції виходив лише із того, що згідно висновку експерта ОСОБА_7 від 24.09.2014 року визначена можливість виділу в натурі житлового приміщення та місць загального користування саме у такий спосіб (а.с.10-18).
При цьому суд першої інстанції не врахував, що квартира АДРЕСА_1, складається із трьох кімнат житловою 43,5кв. м, тому на кожну особу, що мешкає у квартирі припадає по 10,875 кв.м (43,5кв.м:4), тобто менше, ніж розмір кімнати, що виділена у користування ОСОБА_2
Виділяючи відповідачам на трьох осіб дві кімнати площею 14, 5 кв.м та 15,9 кв.м, суд першої інстанції не врахував вимог ст. 50 ЖК України, відповідно до яких жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, виділити ОСОБА_2 окрему кімнату, яка б відповідала його частці, не має можливості, оскільки відсутня кімната такого розміру. Проте виділення у користування кімнати більшого розміру, ніж припадає на його частку, порушує права інших осіб, що мають право користування спірною квартирою.
Крім того, вимоги про задоволення позову в частині поділу особових рахунків на
оплату житлово-комунальних послуг, що надаються спірній квартирі на два окремих особових рахунка у відповідності з порядком користування житловими кімнатами, - також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про визначення порядку користування житлом.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 ніколи не проживав в спірній квартирі, він не є членом сім'ї основного наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3., - не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був вселений до спірної квартири як неповнолітня дитина до свого батька, тому має право на проживання у вказаній квартирі.
Посилання ОСОБА_3 на наявність заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 березня 2017 року, яким її позовні вимоги задоволено та визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 - не впливає на висновок суду про поновлення порушеного права ОСОБА_2 та його вселення до спірного житла, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення житлові права ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, були порушені.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання КП «Жилкомсервіс» виділити окремі особові рахунки по квартирі № АДРЕСА_1 на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою, - у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2015 року в частині встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання КП «Жилкомсервіс» виділити окремі особові рахунки по квартирі № АДРЕСА_1 на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою, - скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: А.І. Колтунова
Н.П. Пилипчук