Справа № 604/419/18
Провадження № 2-а/604/32/18
29 травня 2018 року Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Сташківа Н.Б.,
за участі секретаря судового засідання Кияшко М.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Підволочиську справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області, інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліцїі ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БР №488266 від 10 квітня 2018 року, про притягнення його до відповідальності за порушення правил дорожнього руху за ст. 132-1 КУпАП. Крім того, просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події адміністративного правопорушення.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач покликався на те, що 10 квітня 2018 року, о 09 год. 56 хв. на а/д М-12 «Стрий - Знам'янка» 190 км, він, керуючи трактором колісним VARIO-926, номерний знак НОМЕР_1, перевозив дискову борону, ширина якої нібито становить 4 метра, без погодженого маршруту руху з органами національної поліції, чим порушив вимогу п.22.5 ПДР України. Позивач вважає вказану постанову такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідаючою дійсним обставинам справи, а дії поліцейського при її винесенні такими, що грубо порушили його права. Так, при зупинці транспортного засобу поліцейський був зобов'язаний повідомити про причину зупинки, посилаючись на конкретні обставини, визначені у ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Крім того, зупинка транспортного засобу для габаритно-вагового контролю мала здійснюватися Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами національної поліції виключно в пунктах габаритно-вагового контролю. Також, вимірювання і зважування обладнання, згідно Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМ України від 27 червня 2007 року №879, не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Позивач зазначає, що всупереч порядку, йому не було видано довідку про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Крім того зазначає, що інформації про змонтовану/розміщену автоматичну відеотехніку не було розміщено у видному місці, а також згоди на відео зйомку він не надавав, що є порушенням ч.1 ст. 307 ЦК України та ст.. 40 Закону України «Про національну поліцію».
У судове засідання Позивач не з'явився, подав заяву згідно з якою просить справу розглядати у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Згідно відзиву проти позову заперечив, посилаючись на наступне.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач 10 квітня 2018 року близько 09 год. 56 хв. на А/Д М-12 Стрий-Знам'янка керуючи трактором колісним перевозив дискову борону, ширина якої становить 4 метра без погодженого маршруту руху з органами Національної поліції, чим порушив вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 132-1 КУпАП.
Стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.
Згідно п. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані. зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону. Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Так, питання перевезення небезпечних вантажів регламентується, зокрема:
- Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів»;
-наказом Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів» від 26.07.2004 № 822;
-спільним наказом МВС та міністерства інфраструктури «Про затвердження Переліку маршрутів міжнародного дорожнього перевезення небезпечних вантажів, рух за якими здійснюється без погодження з уповноваженими підрозділами Національної поліції України» від 02.03.2016р. №151/89 з наступними змінами, внесеними наказом МВС від 12.04.2017р. №309/139;
-Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), до якої Україна приєдналася 01.05.2000 тощо.
Представник відповідача зазначає, що своїми діями позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Згідно п.10 Розділу III Інструкції під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ст. 132-1 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
ОСОБА_2 є уповноваженим працівником підрозділу патрульної служби Національної поліції проходить службу на посаді інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, має спеціальне звання, а отже, у відповідності до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 132-1 КУпАП.
Тому, за порушення Правил дорожнього руху інспектором роти № 3 БУПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 488266 від 10.04.2018р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Представник відповідача зазначає, що в своєму адміністративному позові ОСОБА_1 підтверджує відсутність погодження маршруту з органом Національної поліції під час його зупинки та винесення постанови, а також зазначає, що не вважає відсутність відповідного погодження порушенням Правил дорожнього руху України. Дане твердження неправомірне.
Також необхідно зазначити, що згідно ст. 16 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» до компетенції Національної поліції у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить:
●здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, додержанням законодавства у зазначеній сфері;
●розроблення і видача в установленому порядку погоджень маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
Крім того, Департамент патрульної поліції окремим дорученням (копія додається) від 27.06.2017р. «Про посилення контролю щодо перевезення транспортними засобами великовагового, великогабаритного та небезпечного вантажу, в тому числі великогабаритної сільськогосподарської техніки» доручив Управлінням патрульної поліції посилити контроль за перевезенням, зокрема небезпечних вантажів, наголосив на необхідності перевірки дозвільної документації на перевезення відповідного вантажу, а в разі виявлення фактів порушення водіями транспортних засобів законодавства та Правил дорожнього руху під час перевезення небезпечних вантажів, вживати заходів згідно чинного законодавства.
Таким чином, виявивши адміністративне правопорушення, інспектор патрульної поліції вжив заходів щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, розглянув дану справу в порядку, передбаченому ст. 258 КУпАП, яка визначає, що постанови у справах про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 132-1 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Оскільки постанова не може бути винесена без розгляду справи, тому і розгляд справи здійснюється на місці вчинення правопорушення.
Крім того, з огляду на відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який долучається до матеріалів справи, позивач на місці розгляду справи згідний був з адміністративним правопорушенням, стверджуючи, що дійсно маршруту погодженого з органами Національної поліції в нього немає, проте останній так їздить 15 років. Також, на відео зафіксовано процес вимірювання габаритів вантажу. До того ж, позивач неодноразово підтверджував факт скоєння ним адміністративного правопорушення та просив інспектора винести йому усне попередження за скоєне.
Отже, правомірно розглянувши справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, інспектор патрульної поліції у присутності позивача виніс постанову, яка повністю відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед Законом - це означає, що обов'язок додержуватися закону, його виконувати, право використовувати закон в своїх інтересах, а також юридична відповідальність перед законом за його порушення є рівною для всіх громадян. Не може бути винятків з цього правила, зважаючи на будь-які особливі заслуги особи, її соціальний статус тощо.
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що інспектор роти № 3 батальйону БУПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_2 під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення постанови серії БР № 488266 від 10.04.2018р. оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, при цьому, жодним чином не порушив права позивача, а постанова повністю відповідає вимогам законодавства.
Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності та які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід вирішувати за наявними матеріалами, задовольнивши позовні вимоги з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідно до ст. 9 Кодексу Україні про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №488266 від 10 квітня 2018 року, цього дня о 09 год. 56 хв., на а/д М-12, Стрий-Знам'янка 190 км, керуючи трактором колісним перевозив дискову борону ширина якої становить 4 метри без погодженого маршруту руху з органами національної поліції, чим порушив вимогу п.22.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбаченого ст. 132-1 КУпАП; на Позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень.
Стаття 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачає, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до наданнядопомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
У позові позивач посилається на те, що при зупинці транспортного засобу поліцейський був зобов'язаний повідомити про причину зупинки, посилаючись на конкретні обставини, визначені у ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Так, при вивченні відеозапису, долученого до відзиву, а також самого відзиву, судом не встановлено, що інспектор роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_2 проінформував позивача про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідальність за статтею 132-1 КУпАП настає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у порушенні правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та порушенні правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
У відповідності до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, пунктом 2 яких визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (далі - ПДР України).
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Отже, для притягнення особи за порушення зазначених вимог ПДР України перш за все необхідно встановити факт переміщення транспортним засобом, зокрема, у даному випадку, габаритні параметри якого перевищують нормативні.
Встановлено, що заміри транспортного засобу відповідач здійснив на місці зупинки позивача.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Пунктом 2.4.1 ПДР України передбачено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
Відповідно до п. 2.4.2 ПДР України, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Відповідно до п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Згідно п.п.3,15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Відповідно до п.п.16,18,19 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (п.п.3 п.2 Порядку).
Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п.п.2 п.2 Порядку).
Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики (п.п.6 п.2 Порядку).
Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п.12 Порядку).
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п.13 Порядку).
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Згідно пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно п.20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Таким чином, проведення габаритно-вагового контролю щодо здійснення відповідних вимірювань, віднесення того чи іншого транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних, є виключною компетенцією Укртрансбезпеки.
Загальні вимоги до водіїв транспортних засобів визначені Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 "Про Правила дорожнього руху", а спеціальні правила, за якими здійснюється рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами - Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".
Пунктом 22.5 ПДР вказано, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі - 16т, строєні - 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м.
Відповідно до п.5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пп.пп.4-8 п.4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Згідно п.2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Згідно п.6. Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пп.пп.7-9 п.2 Порядку №879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобі.
Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Таким чином, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.
Проте, відповідачем не надано доказів того, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях.
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п.21 Порядку).
Як встановлено у справі, відповідач, притягуючи позивача до адміністративної відповідальності, зробив висновок, що позивач перевозив борону, ширина якої становить 4 метри (при дозволених 2,6 м.).
Отже, факт переміщення позивачем великогабаритного вантажу в розумінні п.п.3 п.2 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 27.06.2007 року №879, відповідачем у передбачений законодавцем спосіб не встановлено та перед судом не доведено.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За приписами ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Поряд із цим, згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які у протилежному випадку вважаються добросовісними.
З огляду на вищевикладене та встановлені у справі обставини, суд вважає, що стороною відповідача не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній факти належними та допустимими доказами, в порядку ст.251 КУпАП, які в даному випадку кореспондують до Порядку, затвердженого постановою КМ України від 27.06.2007 року №879, не підтверджені, а наведені у ній висновки щодо переміщення позивачем великогабаритного вантажу розцінюються не інакше, як припущення, що в силу ст.62 Конституції України, є неприпустимим.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила №30), встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
При цьому, пунктом 25 Правил №30 визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Аналогічні приписи містить Порядок, затверджений постановою КМ України від 27.06.2007 року №879, який, окрім цього, у пункті 22 передбачає, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.22 Порядку).
Згідно ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене статтею 132-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 рудня 2008 року № 1102 затверджено Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.
В даному випадку, транспортний засіб позивача не був затриманий відповідачем та після прийняття постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач продовжив рух.
З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до вищевикладених положень підзаконних нормативно-правових актів, відповідач мав би затримати транспортний засіб позивача, однак, всупереч таким вимогам, відповідач по справі жодних дій щодо затримання даного транспортного засобу не вчинив.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Таким чином, суд визнає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не дотримано вимог ст.ст.245, 251, 280 КУпАП, що потягло за собою необґрунтоване притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Разом з тим, вимога позивача про закриття судом провадження у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою з огляду на наступне.
Так, зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, а тому зміна судом оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
У справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.
Враховующи викладенне вище, підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.
З огляду на наведене, суд прийшов до переконання про те, що позовні вимоги частково підлягають до задоволення. Іншого в судовому засіданні не здобуто.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 38, 247,268, 276, 277-2, 278, 280, 283, 288 КпАП України, ст. ст. 205, 268-272, 286 КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія БР №488266 від 10 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення правил дорожнього руху за ст. 132-1 КУпАП.
У задоволенні вимоги про закриття провадження у справі, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Б. Сташків