Справа №591/6154/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/371/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 39
"29" травня 2018 р. колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 22 грудня 2017 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми, зареєстрований та мешкаючий по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винним за ст. 309 ч. 2 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. ст. 75; 76 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом 1 року іспитового строку з покладенням обов'язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні такого кримінального правопорушення.
У невстановлений у ході досудового розслідування день та час, ОСОБА_8 , рухаючись автомобілем марки «ВАЗ 21112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , неподалік повороту на с. Бездрик, Сумського р - ну, Сумської обл. у лісосмузі побачив дикоростучі рослини роду коноплі, які зірвав та залишив там же у лісосмузі для сушіння.
3 жовтня 2017 року, близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_8 повернувся на вказаному автомобілі у лісосмугу, де залишав рослини роду коноплі і, достовірно знаючи, що ці рослини містять наркотичні засоби, поклав їх у сім картонних коробок та один поліетиленовий пакет, які склав у автомобіль та поїхав до м. Суми.
Близько 23 год. 00 хв., проїжджаючи по вул. Героїв Крут у напрямку вул. Харитоненка у м. Суми, ОСОБА_8 був зупинений співробітниками патрульної поліції які у ході огляду автомобіля у багажному відділенні виявили та вилучили сім картонних коробок та поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження у висушеному стані яка є наркотичним засобом “канабіс” загальною масою, у перерахунку на суху речовину, 2317,26 гр., що становить великий розмір.
У зміненій та доповненій апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , не оспорюючи висновки суду щодо встановлених судом фактичних обставин, доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненому та юридичної кваліфікації його дій, ставиться питання про скасування вироку суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_8 призначене судом покарання за ст. 309 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки визначити до реального відбування.
Прокурор свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що призначене судом покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 2 роки відповідає ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_8 , однак прокурор вважає, що суд, звільняючи ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом 1 року іспитового строку, належним чином не мотивував таке своє рішення та безпідставно застосував ст. 75 КК України.
Прокурор зазначає, що суд безпідставно визнав пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття ОСОБА_8 у вчиненому, оскільки останнє має ґрунтуватись не тільки на формальному визнанні обвинуваченим своєї вини, а й на критичній оцінці особою своєї злочинної поведінки та готовності нести передбачену законом відповідальність співрозмірну вчиненому діянню.
Прокурор вказує, що судом не врахована соціальна поведінка ОСОБА_8 , зокрема те, що він будучи повнолітньою, працездатною особою з вищою освітою, офіційно не працює, а його зайняття, яке полягає у розкопках предметів старовини, пов'язане з можливістю вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Крім того, прокурор наголошує й на тому, що суд, звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. ст. 75; 76 КК України, всупереч вимогам ст. 76 КК України, не поклав на обвинуваченого обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Заслухавши суддю - доповідача щодо суті вироку та поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_7 про підтримку апеляційної скарги та пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 про заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та, піддавши аналізу мотиви апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Колегія суддів вважає, що суд на законних підставах дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненому та необхідність кваліфікації його дій за ст. 309 ч. 2 КК України. Вказані висновки суду сторонами судового провадження не оскаржуються, у тому числі і прокурором у його апеляційній скарзі.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_8 виду та міри покарання, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особу ОСОБА_8 та обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують. Вказаний висновок суду також не оспорюється прокурором у його апеляційній скарзі.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність у матеріалах провадження таких пом'якшуючих покарання обставин, як щире каяття ОСОБА_8 у вчиненому та його активне сприяння розслідуванню вчиненого ним кримінального правопорушення, оскільки як під час досудового розслідування, так і в ході розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_8 визнав свою вину у вчиненому в повному обсязі та надавав розгорнуті та правдиві пояснення щодо обставин вчиненого ним діяння.
На думку колегії суддів, зазначені обставини суд на законних підставах визнав такими, що дають підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на протязі іспитового строку, застосувавши ст. 75 КК України.
Так, судом першої інстанції було враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий не був, до адміністративної відповідальності не притягувався, вчинив тільки один епізод злочинної діяльності, вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до злочинів середньої тяжкості, під час судового розгляду дав правдиві показання, які повністю співпадають з встановленими досудовим слідством обставинами обвинувачення, що підтверджує щире каяття ОСОБА_8 у вчиненому.
До того ж, як судом першої інстанції, так і колегією суддів з досудової доповіді органу пробації встановлено, що виправлення ОСОБА_8 можливе без позбавлення його волі на певний строк, а застосування соціально - виховних заходів можливо проводити без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції ( а. п. 51 - 52 ).
Зазначені обставини у своїй сукупності, на думку колегії суддів, давали суду першої інстанції підстави для висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням на протязі іспитового строку.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, судом не врахована соціальна поведінка ОСОБА_8 та його рід занять, то колегія суддів не може їх взяти до уваги, оскільки ці доводи не є обставинами, що обтяжують обвинуваченому покарання та не свідчать про можливість скоєння ОСОБА_8 нових кримінальних правопорушень, у тому числі і у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а тому вказані доводи не впливають на можливість застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України.
Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності, у разі звільнення ОСОБА_8 від реального відбуття покарання, покладення на нього обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, то колегія суддів вважає такий довід слушним, оскільки ч. 1 ст. 76 КК України містить перелік обов'язків, які суд, звільняючи обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням, зобов'язаний покласти на такого обвинуваченого ці обов'язки.
Так, з резолютивної частини вироку суду вбачається, що звільняючи ОСОБА_8 на підставі ст. ст. 75; 76 КК України, від відбування покарання з випробуванням протягом 1 року іспитового строку, судом на ОСОБА_8 не покладений обов'язок - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу потягло за собою неправильне звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду підлягає скасуванню в частині рішення суду щодо покладених на ОСОБА_8 обов'язків у зв'язку з звільненням його від відбування покарання з ухваленням у цій частині нового вироку, відповідно до ст. 420 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404; 405; 407; 409; 413; 418; 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 22 грудня 2017 року, відносно ОСОБА_8 , скасувати в частині визначення обов'язків при звільненні ОСОБА_8 від відбування покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на протязі 1 року іспитового строку, на підставі ст. 75 КК України.
На підставі ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 22 грудня 2017 року, відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , без задоволення.
Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5