Справа № 1-2/10
Іменем України
"07" травня 2010 р. Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі: головуючої судді Ігнатової Г.В.
при секретарі Піх Р.Я.
з участю прокурора Юсипів Р.В.
захисника ОСОБА_1
представника підсудного ОСОБА_2
потерпілого та представника потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Підгайці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженець с. Летківка Тростянецького району Вінницької області та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, гр.України, українець, з освітою неповною середньою, не одруженого не працюючого, навчається в Підгаєцькому ПАЛ, такий що немає судимості - за ч. 1 ст. 122 КК України,
25 серпня 2009 року приблизно між 02 та 03 годинами підсудний ОСОБА_5, знаходячись в приміщенні літньої палатки місцевого бару, в парку культури в м. Підгайці, підійшов до столику за яким відпочивав ОСОБА_3 та його друзі і попросив закурити. Отримавши відмову та зауваження не заважати їм відпочивати ОСОБА_5, запропонував ОСОБА_3 вийти на вулицю. На вулиці підсудній ОСОБА_5 умисно наніс потерпілому кулаком правої руки удар у праве око, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді травми цього ока.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 124 від 18.11.2009р., за результатами офтальмологічного та судово-медичного обстеження ОСОБА_3 йому була заподіяна тупа механічна травма правого ока (його контузія) у вигляді синця нижньої повіки, ушкодження сітківки (ретинопатії), паралітичного розширення зіниці (мідріазу), часткової атрофії диска зорового нерва, які супроводжувались значним первісним пониженням зору на це око до 0,1.
Травма правого ока у ОСОБА_3 вимагала тривалого стаціонарного і амбулаторного лікування, а отже супроводжувалась тривалим (понад 21 день) розладом здоровя. Вона викликана пониженням гостроти зору на це око до 0,5 ( при виписці із стаціонару), що відповідає стійкій значній втраті загальної працездатності на 10%, тобто менше, як на одну третину ( згідно зі ст.24 „таблиці відсотків стійкої втрати загальної працездатності внаслідок різних травм"). Отже, за обома кваліфікуючими критеріями травма правого ока у ОСОБА_3 з її наслідками належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Таким чином, підсудний ОСОБА_5 своїми умисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_3 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя та значну стійку втрату працездатності менше як на одну третину.
В судовому засіданні підсудний вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав частково. Незаперечуючи факт нанесення ним удару кулаком правої руки в ділянку правого ока потерпілому ОСОБА_3, біля літньої палатки бару, в парку м. Підгайці. Разом з тим ОСОБА_5пояснив, що ці дії ним було вчинено у відповідь на неправомірну поведінку самого потерполого, оскільки ОСОБА_3 перший наніс йому удар в обличчя при виході з палатки бару, хоча він на такі дії потерпілого не сподівався.
Як пояснив в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 сам потерпілий запропонував йому вийти з палатки і не втручатись в їх розмову у той час коли ОСОБА_5 підійшов до них з проханням дати йому закурити. Вийшовши на вулицю ОСОБА_3 зразу ж несподівано наніс йому удар рукою в обличчя. У відповідь на це, він, ОСОБА_5 також вдарив ОСОБА_3 в ділянку правого ока . В цей час з палатки повиходили друзі потерпілого, які почали наносити підсудному ОСОБА_5 тілесні ушкодження і ці дії були припинені працівниками міліції.
Крім цього підсудний ствердив, що удар потерпілому наніс, у відповідь на його неправомірні дії, не заперечуючи при цьому, що даний удар був спрямований саме в обличчя. Розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій та доводячи свій умисел до кінця, щодо нанесення удару, фактично не передбачав та не усвідомлював небезпечні наслідки від цього і не бажав їх настання. Ввважає, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 ним спричинено по необережності та внаслідок протиправної поведінки самого потерпілого.
Не зважаючи на часткове визнання своєї вини підсудним, його вина в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, підтверджується показами потерпілого ОСОБА_3, який пояснив суду, що на протязі вечора і ночі 25 серпня 2009року він разом з своїми друзями знаходились в парку культури в м. Підгайці оскільки в той день святкували ОСОБА_6. Вони відпочивали в літній палатці місцевого бару „Балтика". Опівночі до їх столика підійшов підсудній ОСОБА_5О та попросив сигарету. Йому було відмовлено. Однак, через нетривалий проміжок часу він знову ж таки повернувся до них з вимогою надати закурити, при цьому його поведінка по відношенню до присутніх за столом була зухвалою. Оскільки, підсуднього ОСОБА_5 обурила відмова щодо задоволення його прохання, а також сприйнявши неадекватно їх зауваження, адресоване до нього, щоб незаважав спілкуватись, у відповідь останній запропонував йому, ОСОБА_3 , вийти з палатки, мотивуючи необхідністю поговорити.
Друг ОСОБА_5О ОСОБА_7 намагався забрати підсудного від їх столика, однак той оперався.
Покази підсуднього ОСОБА_5 вважає неправдивими, оскільки будь-яких ударів першим підсудньому не наносив і жодних підстав для цього у нього не було, оскільки раніше з ним не був знайомий, жодних неприязних стосунків немав, а погодився вийти з ОСОБА_5 на його пропозицію, щоб вислухати останнього.
Ці показання потерпілого ОСОБА_3 підтверджуються іншими наявними у справі доказами. Так, допитаний судом свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що був очевидцем зазначеної події та отримання тілесних ушкоджень потерпілим, оскільки разом з потерпілим відпочивав в тому ж барі і знаходився за одним столом. В судовому засіданні свідок вказав, що підсудний ОСОБА_5 по своїй ініціативі запропонував вийти поговорити ОСОБА_9, і такі його дії були наслідком отриманої відмови останнього дати ОСОБА_5. закурити. При цьому підсудній поводив себе зухвало по відношенню до всіх відпочиваючих, які знаходились за даним столиком Крім цього, показав, що саме підсудній першим наніс удар потерпілому і лише після цого ОСОБА_3 у відповідь наніс удар ОСОБА_5 та зразуж припинив свої дії так як отримав від удару підсудного значне ушкодження ока.
Аналогічні покази дані свідком ОСОБА_10 під час досудового слідства та оглошені в судовому засіданні (а.с.56-57)
При цьому суд приймає до уваги і твердження свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні засвідчив той факт, що удар потерпілому ОСОБА_3 наніс першим саме підсудній ОСОБА_5 При цьому даний свідок показав послідовність виходу з приміщення палатки, вказавши, що першим йшов потерпілий ОСОБА_3, а слідом за ним підсудній ОСОБА_5 Ці покази не спростовані підсудним.
Заслуговує на увагу суду та обставина, що при виході з палатки підсудній без будь-яких на то причин штовхнув потерпілого в плечі. Враховуючи зазначену обставину , суд приходить до переконання що мало місце умисне діяння підсуднього на вчинення протиправних дій стосовно потерпілого.
Суд приймає до уваги дані свідчення, оскільки вони є послідовними і аналогічними як в судовому засіданні так і дані на досудовому слідстві і відповідають фактичним обставинам справи.
Винність підсуднього в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесного ушкодження повністю доведена сукупністю доказів зібраних та досліджених в судовому засіданні. Зокрема, з показаннь свідків в судовому засіданні, вони бачили на обличчі ОСОБА_3 на правому оці набряк, який утворився внаслідок отриманого удару нанесеного підсудним ОСОБА_5.
Покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12 вбачається, що увагу привернуло те, що потерпілогому було погано, і це було наслідком дій підсудного.
Крім того, заслуговують на увагу суду свідчення свідка ОСОБА_13, який суду пояснив, що дійсно 25.08.2009року між 02-03 годинами підсудний перебуваючи всередині палатки- під приводом закурити підійшов до столика, за яким відпочивав його брат, ОСОБА_3 при цьому поведінка підсудного була агресивною, не дивлячись на те, що з підсудним ніхто з присутніх за їх столиком та відпочиваючих в їх компанії не був знайомий.
Побачиши, що ОСОБА_5 першим вдарив його брата в обличчя, а лише після того потерпілий у відповідь наніс удар підсудному, він щоб припинити подальші такі дії став між ними, намагаючись при цьому в такий спосіб запобігти спричиненню підсудним потерпілому в подальшому будь-яких інших тілесних ушкоджень. Проте від удару підсудного ОСОБА_5 у потерпілого ОСОБА_3 зразу ж утворився набряк на оці та останній скаржився на біль.
Свідчення вищеназваного свідка в частині спричинення потерпілому ОСОБА_3 умисних тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 124 від 18.11.2009р., згідно якого ОСОБА_3 була заподіяна тупа механічна травма правого ока (його контузія) у вигляді синця нижньої повіки, ушкодження сітківки (ретинопатії), паралітичного розширення зіниці (мідріазу), часткової атрофії диска зорового нерва, які супроводжувались зичним первісним пониженням зору на це око до 0,1.
Виявлені при офтальмологічному обстеженні ОСОБА_3 часткове помутніння сітківки правого ока з темпоральної сторони, її набряк, деяке звуження поля зору, стійке розширення зіниці, значне первісне пониження гостроти зору, наявність синяка на нижній повіці-характерні ознаки прямого (безпосереднього) травмування правого ока тупим предметом з обмеженою поверхнею, яким міг бути кулак. Травма ока заподіяна йому більш як за тиждень до обстеження, цілком можливо у ніч з 24 на 25 серпня 2009р.
Травма правого ока у ОСОБА_3 вимагала тривалого стаціонарного і амбулаторного лікування, а отже супроводжувалась тривалим (понад 21 день) розладом здоровя. Вона викликана пониженням гостроти зору на це око до 0,5 ( при виписці із стаціонару), що відповідає стійкій значній втраті загальної працездатності на 10%, тобто менше, як на одну третину ( згідно зі ст.24 „таблиці відсотків стійкої втрати загальної працездатності внаслідок різних травм"). Отже, за обома кваліфікуючими критеріями травма правого ока у ОСОБА_3 з її наслідками належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Покази підсудного про те, що удар він наніс у відповідь на неправомірну поведінку самого потерпілого у зв'язку з чим він змушений був нанести ОСОБА_3 удар в обличчя , суд оцінює критично і вважає їх неправдивими і такими що дані ним з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину, оскільки вони спростовуються вищенаведеними показами потерпілого і свідків та іншими матеріалами справи.
Також при сутичці, що виникла між підсудним і ОСОБА_3 з приводу зазначеної події підстав щодо нанесення удару ,першим потерпілому за можливу образу, не було. Суд вважає, що доводи такі підсуднім наведені з метою уникнення від відповідальності за вчинене карне діяння.
Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_11.Ю. та ОСОБА_12 в частині що
стосується припинення сутички.
За показаннями цих свідків, які перебували під час події в кафе, суперечка між підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в барі не привернула уваги відвідувачів та працівників кафе. Увагу привернуло лише те, що вони вийшли обоє на вулицю і ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_5 та їх сутичка була припинена працівниками міліції.
Суд також не приймає до уваги покази підсудного в тій частині, що після нанесення удару ОСОБА_3, друзі останнього побили його, оскільки дані доводи є надуманими та нічим не підтвердженими і спростовуються показами свідків: ОСОБА_14,ОСОБА_15 які в той день несли службу по охороні громадського порядку
За їх свідченнями, самої суперечки між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 вони не бачили , отже їх діями, як працівників міліції сутичка в той день та час не припинялась. Також, жодних скаржень зі сторони ОСОБА_5, щодо протиправних дій інших осіб по відношенню до нього від останнього не було.
За таких обставин доводи підсуднього ОСОБА_5 не заслуговують на увагу. При цьому суд враховує і покази самого ОСОБА_5 дані в процесі судового розгляду справи, який підтвердив, що працівникам міліції він не заявляв про його побиття ні в день 25.08.2009. та в подальшому. Жодних тілесних ушкоджень на тілі у нього не було.
Суд не приймає до уваги доводи захисника підсудного ОСОБА_1., який вважає, що травма ока, яка є у потерпілого ОСОБА_3 могла бути спричинена внаслідок інших обставин, і як результат не є причинно наслідковим звязком від отриманого удару, який наніс підсудній, оскільки дані твердження спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 124 від 18.11.2009р
Суд не може погодитись і з доводоми підсудного та його захисника, що удар вчинений ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_3 по необережності. Оскілки, ці доводи спростовуються показами самого підсудного ОСОБА_5, який в процесі судового розгляду зазначав, що його удар був спрямований саме в область обличчя потерпілого і на час нанесення він усвідомлював свої дії.
Отже, наносячи удар в око потерпілому, підсудній діяв умисно, доводячи свій намір до кінця і спрямованість його дій нічим не спростовані.
Проаналізувавши зібрані та досліджені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, суд приходить до переконання, органами досудового слідства вірно кваліфіковано дії підсудного за ч.1 ст. 122 КК України.
Суд вважає, що навмисні дії ОСОБА_5 скоєні ним з прямим умислом, що вразились в протиправному нанесенні середніх тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоровя потерпілому ОСОБА_9 та значну стійку втрату працездатності менше як на одну третину, вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК Україниі за даною статтею він повинен нести кримінальну відповідальність.
При призначенні виду і міри покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину,наслідки заподіяного, особу винного, який частково визнав свою вину, також враховує думку потерпілого та його представника, які просять суворо покарати ОСОБА_5 так як вважають, що наслідків суспільної небезпечності скоєного злочину останній неусвідомив і на шлях виправлення не стане, що понесені вирати на лікування та за моральні страждання не відшкодовано збитки, а тому вважає необхідним призначити підсудному покарання у вигляді позбавлення волі.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного, суд відносить на підставі ст.66 КК України ,що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік, який є неповнолітнім, характеристику підсудного, матеріальний стан сім»ї із врахуванням всіх цих обставин справи ,приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 неможливо без ізоляції від суспільства та доцільним призначити йому покарання відповідно санкції статті у вигляді позбавлення волі , на строк не зв'язаний з максимальним, передбачений санкцією ч.1.ст.122КК України, а наближеного до мінімального покарання .
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи обставини справи та дані про особу підсудного, на підставі ст.. 65 КК України суд вважає, що саме таке призначення покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного і попередження нових злочинів.
Суд не вбачає підстав до задоволення клопотання Підгаєцького професійного аграрного щею ,а тому слід відмовити.
Позовна заява по справі не заявлена, судові витрати і речові докази по справі відсутні.
На підставі наведеного керуючись ст.ст.323,324 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину за ч.1ст.122 КК України і за даною статтею призначити йому покарання строком один рік позбавлення волі..
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту негайно із залу судового засідання.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 по даному вироку рахувати з 07 травня 2010 року, з дня зміни міри запобіжного заходу на утримання під вартою.
В задоволенні клопотання Підгаєцького професійного аграрного ліцею відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд на протязі 15 днів з моменту його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_16