Справа №591/4950/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/234/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне легке тілесне ушкодження
30 травня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Зарічного районного суду м. Суми, від 8 листопада 2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми, зареєстрований та проживаючий по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винним за ст. 125 ч. 1 КК України з призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
За вироком суду ОСОБА_7 обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 125 ч. 1 КК України, за наступних обставин.
30 липня 2016 року близько 10 год. 00 хв. до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому з червня 2011 року ОСОБА_8 працює продавцем та в якому постійно обслуговується сім'я ОСОБА_9 , зайшла дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , яка наполягала на негайному її обслуговуванні.
Продавець ОСОБА_8 повідомила, що вже обслуговує літню жінку та попросила ОСОБА_10 трішки почекати. Однак, ОСОБА_10 , не дочекавшись черги, виражаючись нецензурною лайкою на адресу продавця ОСОБА_8 , залишила приміщення магазину.
Цього ж дня, близько 10 год. 15 хв. до магазину зайшов знервований ОСОБА_7 , підійшов до ОСОБА_8 , яка стояла за прилавком та почав словесну сварку, причиною якої стало те, що остання без черги не обслужила його дружину ОСОБА_10 .
У ході сварки ОСОБА_7 схопив за праву руку ОСОБА_8 та потягнув до себе, потім взяв поліетиленовий пакет, в якому знаходилися інші пакети та декілька разів вдарив потерпілу по голові та по лівому плечу.
У результаті протиправних дій ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичного експерта № 1032, від 25 серпня 2016 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
На вирок суду надійшла апеляційна скарга від обвинуваченого ОСОБА_7 , в якій він просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції, посилаючись на неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовує свої вимоги тим, що у висновках експертизи не встановлений час виникнення у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Також ОСОБА_7 посилається на те, що суд першої інстанції вважав показання допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і не взяв до уваги те, що свідки не змогли відтворити механізм утворення тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою ОСОБА_8 .
Крім того, ОСОБА_7 зазначає, що суд першої інстанції всупереч вимог закону, допитав лише свідків сторони обвинувачення, а свідки сторони захисту допитані не були.
Заслухавши суддю - доповідача щодо суті вироку та поданої апеляційної скарги, думку прокурора про заперечення апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , дослідивши матеріали кримінального провадження та, піддавши аналізу мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає, що суд, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, об'єктивно встановивши фактичні обставини події кримінального правопорушення, на законних підставах дійшов до висновків про винуватість ОСОБА_7 у нанесенні легкого тілесного ушкодження та про необхідність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 125 ч. 1 КК України.
При цьому, суд обґрунтовано розцінив невизнання ОСОБА_7 вини у вчиненому, як обраний ним спосіб захисту від його обвинувачення, оскільки такий спосіб захисту спростовано судом при аналізі досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, з показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які були очевидцями події, пояснень експерта ОСОБА_14 , самого експертного висновку, протоколів слідчих експериментів судом було встановлено, що ОСОБА_7 своїми діями спричинив ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 пояснювали суду, що 30 липня 2016 року близько 10 год. 00 хв. до магазину «Соціальний», що розташований у м. Суми по вул. СКД, в якому вони та ОСОБА_8 працюють продавцями, зайшла дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_10 та почала сваритись з продавцем ОСОБА_8 , потім залишила магазин.
Приблизно через 10 хвилин забіг її чоловік - ОСОБА_7 який, підійшовши до продавця ОСОБА_8 почав словесну сварку, через те, що остання без черги не обслужила його дружину.
Під час сварки ОСОБА_7 схопив ОСОБА_8 за праву руку і намагався її вдарити, однак у нього це не вийшло, оскільки вона стояла за прилавком, після чого ОСОБА_7 схопив пачку пакувальних пакетів та декілька разів вдарив ОСОБА_8 по голові та по лівому плечу, а потім, висловлюючись нецензурною лайкою, залишив магазин.
Вказані пояснення свідків суд обґрунтовано поклав в основу свого вироку про винуватість ОСОБА_7 за ст. 125 ч. 1 КК України, оскільки ці докази знайшли своє підтвердження при дослідженні судом інших доказів.
Так, при експертно - медичному обстеженні потерпілої ОСОБА_8 були виявлені пошкодження задньої поверхні верхньої та середньої третин правого передпліччя, дані пошкодження утворились від дії тупих предметів які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження ( а. п. 69 - 70 ).
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що зазначеним висновком експерта не встановлений час спричинення ОСОБА_8 вказаних пошкоджень, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки висновок експерта містить посилання на діагноз лікаря-травматолога, від 30 липня 2016 року, який зафіксував у ОСОБА_8 забій та садна верхньої третини правого передпліччя.
Спричинені ОСОБА_8 пошкодження передпліччя, які за висновком експерта віднесені до легких тілесних ушкоджень, були зафіксовані у травмпункті в день, коли відбулися події кримінального правопорушення за участі ОСОБА_7 , що не дає підстав для сумнівів у тому, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 отримала саме 30 липня 2016 року.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 в частині не здійснення допиту судом першої інстанції свідків сторони захисту, оскільки на стадії досудового розслідування клопотання про допит свідків ОСОБА_7 не заявлялося, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування вироку суду відносно ОСОБА_7 , в тому числі і з мотивів, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого.
У ході апеляційного розгляду обвинуваченим ОСОБА_7 було подано клопотання про звільнення його від відбування призначеного судом покарання по амністії на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році».
Колегія суддів, піддавши аналізу мотиви заявленого клопотання, враховуючи думку прокурора та пояснення обвинуваченого про обґрунтованість клопотання, вважає клопотання таким, що підлягає до задоволення.
Так, відповідно до ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році», звільняються від відбування покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, щодо яких вони не позбавленні батьківських прав.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 вироком Зарічного районного суду м. Суми, від 8 листопада 2017 року, який не набрав законної сили, визнаний винним у вчиненні умисного злочину невеликої тяжкості, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, з призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Також з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» має дочку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ( а. п. 216 - 217 ), щодо якої він не позбавлений батьківських прав.
Крім того, колегією суддів не встановлено обставин, які б унеможливлювали застосування відносно ОСОБА_7 положень ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому, виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання призначеного йому вироком Зарічного районного суду м. Суми, від 8 листопада 2017 року, за ст. 125 ч. КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., по амністії
Керуючись ст. ст. 404; 405; 407; 418; 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Зарічного районного суду м. Суми, від 8 листопада 2017 року, відносно ОСОБА_7 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , без задоволення.
Клопотання ОСОБА_7 про звільнення його від відбування покарання по амністії на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році», задовольнити.
Відповідно до ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного за вироком Зарічного районного суду м. Суми, від 8 листопада 2017 року, за ст. 125 ч. 1 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., звільнити по амністії.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4