Справа № 428/11216/15-ц
Провадження № 2-р/428/1/18
27 квітня 2018 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Олійник В.М.,
за участю секретаря Лисенко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку заяву представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про роз'яснення рішення суду, -
Представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Сєвєродонецького міського суду з заявою про роз'яснення рішення суду від 11.11.2016 року у цивільній справі № 428/11216/15 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди від злочину в частині обов'язку батьків неповнолітньої на час скоєння злочину ОСОБА_4 відповідати за спричинену нею шкоду лише до досягнення останньою повноліття, яку обґрунтувала тим, що 11.11.2016 року Сєвєродонецьким міським судом було ухвалено рішення за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди від злочину. Позовні вимоги ОСОБА_3 відповідно до даного рішення були задоволені частково, а саме було вирішено стягнути з неповнолітньої ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26385 грн. 00 коп. У разі відсутності у неповнолітньої ОСОБА_4 майна достатнього для відшкодування завданої нею шкоди особисто, стягнути завдану шкоду, у частці якої не вистачає, або у повному обсязі, із її матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_5, у рівних частках та стягнути з неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, з кожного, по 1333,33 грн. судових витрат на правову допомогу та на користь держави, з кожного, по 406 грн. 00 коп. судового збору.
Сєвєродонецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області 01.06.2017 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №428/11216/15-ц, виданого 23.05.2017 року.
Відповідно до даного листа, з боржника ОСОБА_2, у разі відсутності майна у неповнолітньої ОСОБА_4 (дочки ОСОБА_2.), достатнього для відшкодування завданої нею шкоди - 26 385 грн. 00 коп. - особисто, стягнути завдану шкоду, у частці, якої не вистачає, або у повному обсязі, з її матері. Також, стягнути на користь стягувана ОСОБА_3 з кожного - ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1333,33.
Відповідно до Рішення Сєвєродонецького міського суду, даного Виконавчого листа та Постанови про відкриття виконавчого провадження, підставою для стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, заподіяної її дочкою ОСОБА_4 - є той факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, була неповнолітньою.
12.06.2017 року ОСОБА_4 - досягла повноліття, внаслідок чого обов'язок її матері по відшкодуванню шкоди, завданої неповнолітньою особою (її дочкою), відповідно до ст.1179 Цивільного Кодексу України - припиняється.
Таким чином, Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області втратив підстави для стягнення з ОСОБА_2, як матері ОСОБА_4, відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_4
ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з відповідною заявою, у якій просила закінчити виконавче провадження стосовно стягнення з ОСОБА_2, завданої її неповнолітньою на момент скоєння злочину дочкою, ОСОБА_4, шкоди у сумі 26 385 грн. 85 коп., судових витрат - у сумі 1333 грн. 33 коп., внаслідок досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області у закінченні виконавчого провадження було відмовлено, у відповідній відповіді просто перераховано підстави для закінчення виконавчого провадження, та наголошено, що буде вжито заходів для примусового виконання відповідного рішення згідно виконавчого документа. В усній же формі представнику ОСОБА_1 було повідомлено державним виконавцем, що якби у відповідному Рішенні було вказано, що стягувати відповідну заборгованість з батьків лише до набуття їхньої дочки ОСОБА_4, повноліття - тоді б виконавче провадження з досягненням повноліття ОСОБА_4, було б закінчене, а так як цього у рішенні не вказано самостійно державний виконавець не може керуватися відповідними нормами законодавства, щодо припинення стягнення заборгованості з ОСОБА_2, матері ОСОБА_4
Той факт, що підстав для стягнення з ОСОБА_2 шкоди завданої її неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 вже немає, адже остання стала повнолітньою ще 12.06.2017р., не зрозумілий для Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
ОСОБА_2 розуміє рішення суду таким чином, що вона відповідає за свою дочку лише до набуття останньою повноліття та вважає що її обов'язок по відшкодуванню завданої її неповнолітньою дочкою шкоди - припиняється, згідно до ст. 1179 Цивільного Кодексу України - Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою:
Тобто сторони не однаково розуміють рішення Сєвєродонецького міського суду, у зв'язку з чим воно підлягає роз'ясненню.
Представник ОСОБА_1, державний виконавець та інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду повідомлені належно, У відповідності до ч.3 ст.271 ЦПК їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, матеріали справи дійшов наступних висновків.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.271 ЦПК за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Суд наголошує, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню.
З огляду на те, що при виконанні даного судового рішення у учасників виконавчого провадження виникли певні розбіжності в розумінні положень ст.1179 ЦК України, зокрема положень частини третьої, а тому існує значна ймовірність неправильного його виконання, суд вважає за необхідне роз'яснити рішення суду в цій частині.
У відповідності до ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов?язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Згідно ч. 2 п. 4 ст. 105 КК до неповнолітньої особи, яка досягла 15 років, має майно, кошти або заробіток, і скоїла злочин, можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, зокрема, покладення на нього обов?язку відшкодування завданих майнових збитків.
Загальне правило про самостійну відповідальність неповнолітнього віком від 14 до 18 років за завдану ним шкоду має виняток - обов'язок батьків (усиновлювачів) або піклувальника відшкодувати завдану шкоду у разі відсутності у підлітка майна, достатнього для відшкодування, їх відповідальність носить додатковий (субсидіарний) характер. Тобто потерпілий спочатку пред'являє вимогу про відшкодування завданої шкоди до основного боржника - особи, яка завдала шкоди, а у разі незадоволення вимог у повному обсязі чи частково - до батьків (усиновлювачів) або піклувальника неповнолітнього. Субсидіарна відповідальність за неповнолітнього віком від 14 до 18 років покладається на обох батьків за принципом рівної дольової відповідальності незалежно від того, чи проживають вони разом, чи окремо.
Самостійний доход неповнолітнього може складатися із заробітної плати при постійній чи тимчасовій роботі, що регулюється положеннями трудового законодавства, доходу від підприємницької діяльності, відсотків від акцій, пенсії у разі втрати годувальника, аліментів тощо; власними коштами неповнолітнього можуть бути кошти на вкладах у банки, подаровані неповнолітньому чи одержані ним у спадок, тощо; власне майно - те, власником якого є неповнолітній (куплене ним, подароване чи залишене йому у спадок), в тому числі майно, що перебуває у спільній власності. Щодо поняття «достатнє» відносно майна неповнолітнього, то можливі наступні варіанти: а) у неповнолітнього взагалі нічого немає; б) він одержує так мало, що про самостійне відшкодування завданої ним шкоди мова йти не може. Тому ч. 2 ст. 1179 ЦК передбачає обов?язок батьків (усиновлювачів) або піклувальників відшкодувати завдану шкоду (майну, здоров?ю, моральну шкоду) або повністю, або у частці, якої не вистачає. Вибір одного з двох варіантів погашення боргу залежить від ступеня матеріального забезпечення неповнолітнього, а також від розміру завданої шкоди, мотиву поведінки, що спричинила завдання шкоди, ступеня вини як батьків (усиновлювачів) або піклувальників, так і самого заподіювача шкоди та потерпілого.
Якщо обов'язок відшкодувати шкоду, завдану малолітнім, не припиняється ні з досягненням ним повноліття, ні після того, як він став власником майна, достатнього для погашення боргу, то інакше регулюється це питання у разі завдання шкоди неповнолітнім віком від 14 до 18 років. Так обов?язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється: а) після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття; б) коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Тобто законодавчо чітко передбачено момент припинення обов'язку батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, з відшкодування шкоди спричиненої неповнолітнім віком від 14 до 18 років, і це є момент досягнення повноліття. В будь-якому випадку в житті кожної людини настання цього е невідворотною подією (за виключенням деяких випадків).
З огляду на вищезазначене, з урахуванням обставин справи, а також того, що на момент ухвалення рішення по справі, а також звернення його до виконання, відкриття виконавчого провадження основний боржник ОСОБА_4 була неповнолітньою особою, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, та суд при розгляді справи обмежений обставинами, що уже відбулися та/або існують на момент розгляду справи та ухвалення рішення, і не може зазирнути у майбутнє чи зробити припущення всіх обставини, які можуть наступити на майбутнє та під час виконання рішення по справі, тим паче, що відповідачем добровільно рішення суду виконане не було, що спонукало позивача звертатися до ВДВС з приводу примусового виконання рішення, а представник відповідача в своїй заяві про роз'яснення судового рішення підіймає питання розбіжності розуміння та тлумачення норми ст.1179 ЦК України ОСОБА_2 та державним виконавцем, що не було та не могло бути предметом розгляду при ухваленні рішення, та фактично не погоджується з обраним державним виконавцем порядком виконання рішення та діями направленими на виконання судового рішення, для чого передбачено інший порядок оскарження, а заявлені вимоги щодо роз'яснення рішення фактично направлено на зміну обраного порядку виконання рішення, тому суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про роз'яснення судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.1179 ЦК, ст.ст.3, 7, 271, 353 ЦПК, -
Відмовити у роз'ясненні судового рішення від 11.11.2016 року за заявою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 по у цивільній справі № 428/11216/15 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди від злочину.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя В. М. Олійник