У м. Феодосії
Справа № 22-ц-2252- Ф/2006 Головуючий суду першої інстанції Українець Л.І.
Суддя-доповідач суду Апеляційної інстанції- Мудрова В.В.
26 грудня 2006 року колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого- судді Ломанової Л.О.,
Суддів Притуленко О.В., Мудрової В.В.,
при секретарі Цендрі О.М.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Останінська сільська Рада про стягнення заборгованості по договору найма, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду АРК від 26.09.2006 року -
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Останінська сільська Рада про стягнення заборгованості за договором найму.
Позовні вимоги мотивовані тим, що. відповідачі за згодою позивачів вселилися у домоволодіння АДРЕСА_1. 01.03.2006 року позивачі запропонували їм укласти договір найму, вказаного житла, своїми діями відповідачі прийняли пропозицію, однак суму за договором найму житла, яка складає 4725 грн., не сплатили
Рішенням Ленінського районного суду АРК від 26.09.2006 року позов задоволено у повному обсязі.
На вказане рішення суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Ленінського районного суду АРК від 26.09.2006 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, вказують на те, що судом першої інстанції не була надана належна оцінка обставинам та доказам, наданим під час розгляду справи, неправильно були застосовані норми матеріального права. Позивачами пропозиції про укладення договору найму їм не посилалися, з ними умови договору найма не обговорювались і наміру брати будинок в оренду не було, вони домовлялися його у позивачів придбати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що позивачі є власниками будинку АДРЕСА_1, за їх згодою у вказаний будинок вселилася сім'я відповідачів у 2003 року. Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
2
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2006 року, позивачі запропонували укласти договір найму житла, відповідно до якого відповідачі повинні сплачувати за користування, вказаним домоволодінням 25 грн. у добу та оплату за електричну енергію і водопостачання, або виселитися з будинку (а.с. 89).
Доводи апелянтів про те, що такі пропозиції позивачі не робили спростовують аркуші справи № 8-12. На повідомленні (а.с. 89) є помітка, що ОСОБА_5 з повідомленням ознайомлена у присутності дільничного інспектора 01.03.2006 року.
Стаття 642 ЦК України передбачає, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Колегія суддів вважає, що пропозиція позивачів відповідає вимогам ст. 640 ЦК України згідно з якою, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Про прийняття пропозиції відповідачами, свідчить їх мешкання у будинку.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про існування між сторонами договору
найму житла, слід визнати обгрунтованим.
Згідно зі ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона власник
житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло чи проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно зі ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням у будинку
належить громадянинові на праві приватної власності, установлюється угодою сторін
Однак, як встановлено, відповідачі не виконували свої обов'язки, тобто не провод
за договором найму при тому, що позивачі в свою чергу свої обов'язки виконали і вимагають відповідачів провести сплату за договором найму житла.
Матеріали справи містять відомості про те, що відповідачі 04.09.2006 року виселилися з будинку позивачів і договір найма жилого приміщення, складений меж сторонами був розірваний відповідно до ст. 168 ЖК України.
З висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі зобов'язані сплачувати квартирну плату по 25 грн. в день у період з 01.03.2006 року по 04.09.2006 року ( а всього 4725 грн.) колегія судів погоджується, оскільки вони проживали у будинку позивачів вказаний строк.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не має.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315 ЦПК України колегія суддів:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5
Ленінського районного суду АРК від 26.09.2006 року - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АРК від 26.09.2006 року - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набуває чинності з дня проголошення, може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом двох місяців.