Справа № 344/2676/18
Провадження № 33/779/175/2018
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.
ОСОБА_1
30 травня 2018 року м. Івано-Франківськ
Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Васильєв О.П.
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2018 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, також стягнуто судовий збір в розмірі 320 грн.,-
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 20.02.2018 року о 01.30 год. керував автомобілем Mercedes-Benz CLK 200, н.з. RJA 77859, по вул. Івасюка, 62 в м. Івано-Франківську, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагували на світло та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
На постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2018 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що рішення суду про притягнення його до адміністративної відповідальності постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи, неповно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до безпідставного визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення відповідного стягнення.
Вказує на те, що 20.02.2018 року о 01 год.30 хв. він керуючи транспортним засобом рухався по вул.. Івасюка в м. Івано-Франківську, коли був зупинений працівниками поліції, які пояснили, що підставою для зупинки транспортного засобу стала несправність однієї з фар ближнього світла. Під час спілкування з працівниками поліції вони висловили підозру в тому, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння і запропонували йому пройти огляд з використанням спеціального технічного засобу. В результаті проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера, було встановлено, що він перебуває у тверезому стані, оскільки на табло алкотестера було зафіксовано показник «0,00»
Вказує, що факт огляду за допомогою спеціального технічного засобу бачили пасажири , які перебували у належному йому транспортному засобі та був зафіксований нагрудними відеокамерами працівників поліції, а інші свідки не запрошувались.
Однак, працівники поліції безпідставно стали наполягати на повторному проходження огляду у медичному закладі, після чого зупинили інший автомобіль,запросили двох осіб чоловічої статі, яким повідомили , що він відмовляється від проходження медичного огляду та склали протокол про адміністративне правопорушення в якому зазначили, що він перебуваючи з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагували на світло, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказує, що суд першої інстанції не дослідив вищевказані обставини, не викликав у судове засіданні свідків події, не витребував записи з нагрудних камер працівників поліції, внаслідок чого неправильно встановив фактичні обставини та прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 підтримали вимоги апеляційної скарги і просили скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2, підтримуючи вимоги апеляційної скарги, пояснив, що вважає незаконними дії працівників поліції щодо вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, оскільки він вже пройшов такий огляд на місці зупинки за допомогою спеціального засобу, а підозру у тому, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння працівники поліції не висловлювали.
Зі змісту пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він погоджується з тим, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у закладах охорони здоров'я, оскільки такі вимоги працівників поліції не відповідали встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_4 та призначив йому справедливе стягнення, в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи,зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_2. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: даними протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії БД № 145935 від 20.02.2018 року та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Зокрема, відповідно до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії БД № 145935 від 20.02.2018 року, 20.02.2018 року о 01.30 год. по вул. Івасюка, 62 в м. Івано-Франківську, ОСОБА_2 керував автомобілем Mercedes-Benz CLK 200, н.з. RJA 77859, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагували на світло, та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором роти №2 батальйону УПП у м. Івано-Франківську лейтенантом поліції ОСОБА_5 з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП.
У вказаному протоколі стверджується , що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ст.266 ч.2, 3 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Зі змісту п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки він, керуючи транспортним засобом та маючи ознаки наркотичного сп'яніння безпідставно відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 4 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 4. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознаками наркотичного сп'яніння вважаються : наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Враховуючи наведене, необхідно прийти до висновку що проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не виключає право інспектора поліції з урахуванням конкретних ознак підозрювати особу, яка керувала транспортним засобом у тому, що вона перебуває у стані наркотичного сп'яніння та вимагати проходження огляду у закладах охорони здоров'я.
В протоколі про адміністративне правопорушення інспектором поліції були зазначені ознаки наркотичного сп'яніння, які були виявлені ОСОБА_2, а саме: зіниці очей не реагують на світло, що свідчить про наявність правових підстави вимагати від водія проходження ним огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладах охорони здоров'я.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_2. про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено безпідставно, оскільки він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального засобу, а підозру у тому, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння працівники поліції не висловлювали.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які були направлені Управлінням патрульної поліції в Івано-Франківській області.
Зі змісту вищевказаних відеозаписів, які були переглянуті в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що дійсно після тог, як водій ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції, останні виявили в нього наявність ознак, які давали підстави підозрювати, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що працівники поліції виявивши, що зіниці очей водія ОСОБА_2 не реагували на світло, запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я та роз'яснили йому наслідки відмови від проходження такого огляду у виді притягнення до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про незаконність дій працівників поліції щодо ОСОБА_2 стосовно виявлення в нього ознак наркотичного сп'яніння, оскільки останній страждає змішаним астигматизмом обох очей і відповідно до довідки Косівської ЦРЛ від 28.05.2018 року за № 291/01-05/13 при вказаному захворюванні світловий показник впливає на поведінку хворого.
Встановлення ознак наркотичного сп'яніння носить суб'єктивний характер, оскільки залежить від особистого сприйняття конкретних обставин особою, яка уповноважена законом на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, за встановлених судом обставин, дії працівників поліції в частині виявлення у ОСОБА_2 ознак наркотичного сп'яніння відповідали вимогам вищевказаної Інструкції і наявність таких ознак фактично визнається стороною захисту.
Зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_2, незважаючи на роз'яснення йому інспекторами поліції несприятливих для нього наслідків у виді притягнення до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, відмовився проходити такий огляд у закладі охорони здоров'я.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив допитати в якості свідків пасажирів його транспортного засобу та осіб, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, після перегляду відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 відмовились від вказаного клопотання, мотивуючи це тим, що наявність вказаного відеозапису дозволяє повно та всебічно встановити необхідні обставини.
Таким чином, під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не встановлені дані, які свідчать про те, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи та прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції ОСОБА_2 про невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та призначено стягнення в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції і закриття провадження.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_6