Іванківський районний суд Київської області
смт. Іванків, вул. Проскури, 14a, 07201, (04591) 5-16-52
Справа 2-665/10.
1 липня 2010 року Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П., при секретарі Салівон Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання виплати недоотриманих сум,
Позивачка звернулася до відповідача з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача виплатити їй основну та додаткову пенсію з 21.04.2010 року відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачка посилаються на те, що вона є інвалідом 2 групи, потерпілою 1 категорії внаслідок аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком.
Позивачка вважає відмову відповідача у перерахуванні та виплаті недоотриманих сум відповідно до визначених Законом розмірів незаконними, просить визнати такі дії протиправними, зобов'язати відповідача виплатити недотриману основну та додаткову пенсію відповідно до вимог ч.4 ст. 54 зазначеного Закону.
Позивачка у судове засідання не заявилася, написала заяву, у якій просить справу розглянути без її участі на підставі наявних доказів.
Представник відповідача у судове засідання не з*явився, про день і час слухання справи повідомлений вчасно, надіслали суду письмове заперечення, в якому позов не визнають, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі діяло в межах чинного законодавства України, визнавши, що відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Проте, ч.3 ст. 28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно із цим законом, а тому щодо пенсіонерів, яким призначена пенсія за іншими законами, він не застосовується. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Відповідач діяв у межах бюджетного законодавства, постанов КМ України, якому відповідно до ст. 62 Закону України «Поро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надано право роз'яснення порядку застосування цього закону. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідним посвідченням.
довідкою МСЕК ( а. с. 9 ). Позивачка, проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1,
отримує нараховану відповідачем пенсію, розмір якої є значно меншим, ніж встановлений Законом.
Відповідно до ч.4 ст. 54 цього ж закону „ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим ... по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Посилання відповідача на те, що ст. 28 Закону України „ Про загальнообов'язкові11 державне пенсійне страхування ” щодо розміру мінімальної пенсії за віком не можу застосовуватися до визначення розміру пенсії, призначеної за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає некоректним, оскільки в останньому визначено за базу для обрахування пенсії саме мінімальну пенсію за віком.
Пенсія позивачці нараховувалася та виплачувалася саме відповідачем, a ton: і посилання на те, що вони не є розпорядниками коштів Фонду, з якого виплачуються для 1 видатки, є некоректним, як і посилання на те, що коштів на такі виплати Пенсійний фон.:: немає, оскільки вони не фінансуються з коштів пенсійного фонду. Так, ОСОБА_2 з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року по справі «Кечко проти України» в п.2- І зазначив „ суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавку виплачувати своїх робітникам з державного бюджету. Держава може вводити. | призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Одна-' якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано все вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовити у ш: виплатах доки відповідні положення є чинними. П. 26 Суд не приймає до уваги аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть! посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань
З ст. 62 Закону слідує, що Кабінет Міністрів України дає роз'яснення порядку І застосування Закону, і аж ніяк не встановлює розмір компенсацій, чи змінює той, що вже; 1 вказаний в Законі. А отже постанови КМ України, на які посилається у своємуІ запереченні відповідач, як на підставу відповідності своїх дій чинному законодавству (.V і 523 від 30.05.1997 року, № 530 від 28.05.2008 року, № 654 від 16.07.2008 року) є такими.! що не відповідають нормам ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захисті громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначав за баз;, обрахунку пенсії таким особам з розрахунку мінімальної пенсії за віком.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України наді урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно як. виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) для основи соціального захисту ( п.6).
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого і самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Виплат» коштів у розмірі, який значно менший ніж той, що встановлений ст. 50, 54 Закону, • неправомірною.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю і України є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість І діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними ( ст. 21), їх зміст - обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути і звужений (ст.22).
Окрім того, встановлений ч,2 ст. 95 Конституції України , ч.2 ст. 38 Бюджетного! Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний І бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг І прав і обов'язків , пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та не може будь-яким чином змінювати визначене 1 іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень ч.2 та 3 ст. 22 Конституції України конституційні права І гарантуються, а держава повинна утримуватися віл прийняття будь-яких актів, яг призводили б до скасування чи звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
Таким чином, враховуючи те. що зміни до ст. 50. 54 Закону України ..Про статус іі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 22.05.2008 року визнані неконституційними, а отже втратили чинність саме з цього дня, відповідно чинними на з того ж дня і по даний час є попередня редакція цих статей, тому
позов слід задовольнити: визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу недоплачених сум основної пенсії у розмірах, визначених цими статтями. Подальший перерахунок та виплата пенсій позивачці має проводитись відповідачем з урахуванням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зміни мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги щодо перерахунку та стягнення додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 зазначеного вище Закону позивачкою у позові не обґрунтовані і в прохальній частині позову не зазначені.
На підставі викладеного, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. 5. 10, 57, 60, 64, 212-215, 218 ЦГІК України, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито2, суд
1.Цивільний позов задовольнити.
2.Визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати основної пенсії ОСОБА_1 у розмірах, менших, ніж передбачено ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
3.Зобов'язати відповідача - управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності: основної, виходячи з встановлених розмірів 8 мінімальних пенсій за віком згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 21.04.2010 та стягнути перераховані недоплачені кошти з урахуванням вже виплачених сум.
4.Подальший перерахунок та виплата пенсій позивачу має проводитись відповідачем з урахуванням вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зміни мінімальної пенсії за віком.
5.Від сплати судового збору сторони звільнити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Київської області через Іванківський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з моменту його проголошення заяви про апеляційне оскарження, і протягом 20 днів з дня подачі такої заяви - апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. А якщо заява була подана, але у встановлений строк не подано апеляційну скаргу, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано - після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: