Ухвала від 05.02.2007 по справі 22-ц-1009/2007року

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляцій­ного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Пайкова М.В.,

Суддів Белинчук Т.Г.,

Ісаєва Г.А.,

при секретарі Галіч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позо­вом ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради, ВПВКГ Південного берегу Криму про визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічному позову ВПВКГ Південного берегу Кри­му до Ялтинської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Ялтинсь­кої міської ради, державного акту про право власності на земельну ділянку за апеляційни­ми скаргами ОСОБА_1, Ялтинської міської ради на рішення Ялтинського міського суду від 25.10.2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Ялтинської міської ради, ВПВКГ Південного берегу Криму про визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради за № НОМЕР_1. "Про надання в постійне користування земельної ділянки по державному акту серії ЯЯ за № НОМЕР_2 по ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі існуючої забудови в частині площі 0,08 га, наданої ОСОБА_1 у власність в межах населених пунктів на підставі рішення № НОМЕР_3. Також просив зобов'язати ВПВКГ Південного берегу Криму не перешко­джати в користуванні приватною власністю - земельною ділянкою площею 0,08 га в ра­йоні існуючої забудови ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розблокування під'їзних шляхів до його приватної території, демонтажу бетонних плит, посилаючись на те, що він є власни­ком зазначеної земельної ділянки, а рішенням Ялтинської міської ради частина ділянки передана в користування ВПВКГ Південного берегу Криму.

У зустрічному позові ВПВКГ Південного берегу Криму просило визнати недійс­ним рішення 23 сесії Ялтинської міської ради за № НОМЕР_3. "Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та об­слуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) із земель, що знаходяться у веденні Ялтинської міської ради", а також визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії KM № НОМЕР_4, що був виданий ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що вони є землекористувачами зазначеної земельної ділянки з 1957 року, на якій роз­ташовані резервуари чистої води "Сельбіляр" і встановлені зони санітарної охорони.

Рішенням Ялтинського міського суду від 25.10.2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлене. Позов ВПВКГ Південного берегу Криму задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВПВКГ Південного берегу Криму витрати по оплаті судового збору в розмірі 1700 грн., з Ялтинської міської ради - 8,50 грн.

Справа № 22-ц-1009/2007 року

2

В апеляційних скаргах апелянтами ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухав ОСОБА_1, його представника, пред­ставника ВПВКГ, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, що був виданий 04.08.2004 p., ОСОБА_1 є влас­ником земельної ділянки, площею 0,08 га по ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі існуючої забудови в м. Ялта на підставі рішення Ялтинської міської ради від НОМЕР_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. рішенням Ялтинської міської ради за НОМЕР_1 виробничому підприємс­тву водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Крим була надана зе­мельна ділянка в постійне користування площею 0,8970 га для надання послуг по водопо­стачанню для побутових та технічних потреб за адресою: м. Ялта, вул. Халтуріна, РЧВ "Сельбіляр". 29.06.2005 р. на вказану земельну ділянку був виданий державний акт. При цьому зазначені ділянки накладаються одна на одну.

Посилаючись на ст. 113 Земельного Кодексу України, ст. 93 Водного Кодексу України та повідомлення Кримської Республіканської санітарно-епідеміологічної станції від 29.09.2006 p., відповідно до якого земельна ділянка по вул. Халтуріна, площею 0,8970 га фактично є зоною санітарної охорони резервуара "Сельбіляр" і враховує перспективу розвитку водопостачання Великої Ялти, суд дійшов правильного висновку про необхід­ність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 і задоволення зустрічного позову ВПВКГ ПБК, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 113 Земельного Кодексу України зони санітарної охорони ство­рюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх сані­тарно-епідеміологічної' захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється дія­льність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водо­постачання, водозабірним, водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого при­значення, навколо яких вони створені.

Статтею 93 Водного Кодексу України встановлено, що з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікува­льних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування за погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього середовища, водного господарства та геології на території яких розташо­вані такі об'єкти.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про питну воду і питне водопостачання" залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищено­сті і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітар­них, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та поясів особливого режиму органами місце­вого самоврядування за погодженням з місцевими органами виконавчої влади з водного господарства та органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Цільове призначення спірної земельної ділянки - надання послуг по водопостачан­

ню для побутових та технічних потреб, для здійснення робіт пов'язаних із виробництвом,

транспортуванням та поданням споживачам питної води, охороною джерел та систем пит­

ного водопостачання.

Довідкою Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції за № 02-1/4879 від 29.09.2006 р. на підставі зазначених в ній матеріалів підтверджено, що земельна ділянка площею 0,8970 га по вул. Хартуріна, м. Ялта є зоною санітарної охорони резерву­ара "Сельбіляр" ( т. 1 а.с. 70).

3

При розгляді справи було встановлено, що ВПВКГ ПБК є балансоутримувачем зазначеного резервуара. Згідно з довідкою Ялтинського міського управління земельних ресурсів за № 12913-2/10-25 від 15.09.2006 р. (а.с. 66) ВПВКГ ПБК з 1968 року є фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки, що підтверджу­ється планом межі цієї ділянки від 1994 p., узгодженого з СЕС та УЖКГ м. Ялта.

Відповідно до розрахунку земельного податку ВПВКГ ПБК сплачує земельний по­даток на вказану земельну ділянку з 2003 року.

Згідно з п. 5 ст. 116 ЗК України передача в користування земельної ділянки, яка на­лежить на праві власності або користування, проводиться тільки після вилучення (викупу) її в порядку, встановленому Земельним кодексом України. З цього випливає, що перед тим, як надати земельну ділянку ОСОБА_1 в приватну власність, Ялтинська міська рада повинна була спочатку вилучити її з користування ВПВКГ ПБК.

Крім того, постановою Господарського суду АРК від 18.12.2006 р. було скасовано висновок Ялтинської міської СЕС за № НОМЕР_5 щодо відведення зазначеної земельної ділянки під забудову на підставі того, що вказаний висновок був наданий на зе­мельну ділянку, розташовану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Ялта, яка накладається на земельну ділянку, користувачем якої є ВПВКГ ПБК і тому висновок порушує охоронюва-ні законом права та інтереси останнього.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що Ялтинська міська рада прийняла рішення щодо надання земельної ділянки ОСОБА_1 безпідставно.

Тому колегія судів вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Доводи апе­ляційної скарги ОСОБА_1 щодо недійсності рішення Ялтинської міської ради за № НОМЕР_1., та доводи апеляційної скарги Ялтинської міської ради відносно то­го, що ОСОБА_1 було видано Державний акт на спірну земельну ділянку раніше чим ВПВКГ ПБК та що технічна землебудівельна документація по підготовці проекту відводу земельної ділянки ОСОБА_1 була зроблена у відповідності до діючого земельного законо­давства і що рішення про встановлення санітарної зони не приймалося, - не містять право­вих підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, так як спростову­ються матеріалами справи.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Ялтинської міської ради відхи­лити.

Рішення Ялтинського міського суду від 25.10.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.