Справа № 826/1532/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
24 травня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року, що прийнята в порядку скороченого провадження у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У січні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 416240 грн 70 коп.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 має заборгованість з податку з доходів фізичних осіб та військового збору, яка не сплачена останнім в добровільному порядку у розмірі 416240 грн 70 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року, що прийнята в порядку скороченого провадження, позовні вимоги задоволено.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1), адреса: АДРЕСА_2, кошти в розмірі 416240 грн 70 коп.
В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Зокрема, апелянт посилався на те, що 30 травня 2016 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 309 591 грн 52 коп. та військовий збір у сумі 23 265 грн 04 коп.
Однак, на думку відповідача, органом ДФС не здійснено належним чином повідомлення про проведення такої перевірки та відповідні податкові повідомлення-рішення надіслано на іншу адресу, за якою він не проживав.
При цьому, строк оскарження податкових повідомлень-рішень не завершився, оскільки дата їх видачі 16.07.2016, а з адміністративним позовом позивач звернувся до суду у січні 2017 року, тому слід відмовити в задоволенні позову.
Крім того, 24.05.2018 в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки до суду звернувся не уповноважений орган.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.
Частиною другою статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт № 129/26-54-13-06-НОМЕР_1 від 30.05.2016, відповідно до якого відповідачу нараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 309 591 грн 52 коп. та військовий збір у сумі 23 265 грн 04 коп. (а.с. 18-23).
На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 309 591 грн 52 коп. та донараховано штрафні санкції у розмірі 77 567 грн 88 коп. (а.с. 12-13) та податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 №0002621306, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 23 265 грн 04 коп. та донараховано штрафні санкції у розмірі 5816 грн 26 коп. (а.с. 14-15).
Оскільки відповідачем в установлені строки суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 13.09.2016 у розмірі 416 240 грн 70 коп. погашено не було, позивачем виставлено податкову вимогу форми «Ф» від 14.09.2016 №7029-17 (а.с. 27).
У зв'язку із тим, що за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 416240 грн 70 коп, податковий орган звернувся за захистом до суду щодо стягнення податкового боргу з відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до цього часу відповідачем не здійснено будь-яких дій з погашення наявної заборгованості, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Вiдповiдно до пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральнi, документальнi (плановi або позаплановi; виїзнi або невиїзні) та фактичнi перевiрки.
Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
За правилами статті 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на підставі ст.. 20, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України, Наказу про проведення невиїзної перевірки від 20.05.2016 №423 та службового посвідчення КВ №000381 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої документальної позапланової невиїзної перевірки або письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
За результатами такої перевірки складено Акт № 129/26-54-13-06-НОМЕР_1 від 30.05.2016, яким нараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 309 591 грн 52 коп. та військовий збір у сумі 23 265 грн 04 коп. (а.с. 18-23).
30 травня 2015 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві винесено Акт №31 про неможливість вручення та підписання акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків в приміщенні ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (а.с. 24).
Того ж дня, 30 травня 2016 року листом №36/К/26-54-13-06-26 податковий орган надіслав Акт № 129/26-54-13-06-НОМЕР_1 від 30.05.2016 на адресу ОСОБА_3: АДРЕСА_2, однак вказаний лист повернувся з відмітками поштового відправлення «у зв'язку із закінченням строку зберігання» (а.с. 16-17).
У відповідності до пп. 54.3.3. п. 54.3 статті 54 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 309 591 грн 52 коп. та донараховано штрафні санкції у розмірі 77 567 грн 88 коп. (а.с. 12-13) та податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 №0002621306, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 23 265 грн 04 коп. та донараховано штрафні санкції у розмірі 5816 грн 26 коп. (а.с. 14-15).
Приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306 направлено відповідачу 06.07.2016 за адресою: АДРЕСА_2, однак повернуто з відмітками поштового відправлення «у зв'язку із закінченням строку зберігання» (а.с. 10).
Таким чином, вказані податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306 вважаються врученими.
Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як свідчать матеріали справи, оскільки відповідачем в установлені строки суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями згідно податкових повідомлень-рішень від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306, станом на 13.09.2016 у розмірі 416 240 грн 70 коп. погашено не було, позивачем виставлено податкову вимогу форми «Ф» від 14.09.2016 №7029-17 (а.с. 27).
Вказану податкову вимогу направлено відповідачу 23.09.2016 за адресою: АДРЕСА_2, однак повернуто з відмітками поштового відправлення «у зв'язку із закінченням строку зберігання» (а.с. 25-26).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ні податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306, ні податкову вимогу від 14.09.2016 №7029-17 в судовому порядку оскаржено не було, та до цього часу відповідачем не здійснено будь-яких дій з погашення наявної заборгованості.
Відповідно до довідки від 17.11.2016 №3561/9/26-54-17-09 вбачається, що за ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, обліковується податковий борг у розмірі 416 240 грн 70 коп. (а.с. 7).
Колегія суддів враховує, що Акт про проведення перевірки № 129/26-54-13-06-НОМЕР_1 від 30.05.2016, податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306 та податкова вимога від 14.09.2016 №7029-17 направлені ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_2, однак повернуті з відмітками поштового відправлення «у зв'язку із закінченням строку зберігання».
У той же час, відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_2, ОСОБА_3 був зареєстрований з 02.07.1987 по 28.07.2011 за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 84-86), у період з 12.06.2012 по 13.08.2015 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 87), а з 26.01.2017 зареєстроване місце проживання позивача є АДРЕСА_3 (а.с. 87).
Згідно довідки Виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області від 05.03.2017 №233/7 ОСОБА_3 проживає постійно, але не зареєстрований в АДРЕСА_6 з 2013 року по теперішній час (а.с. 66).
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
При цьому, останнім офіційним місцем реєстрації позивача на момент проведення перевірки, винесення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги згідно матеріалів справи було: АДРЕСА_4 (а.с. 87).
Однак, всупереч вимогам п.58.3 статті 58 ПК України, податковим органом надіслано Акт про проведення перевірки № 129/26-54-13-06-НОМЕР_1 від 30.05.2016, податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу на адресу: АДРЕСА_2, які повернуті з відмітками поштового відправлення «у зв'язку із закінченням строку зберігання».
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачу надсилались Акт про проведення перевірки № 129/26-54-13-06-НОМЕР_1 від 30.05.2016, податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306 та податкова вимога від 14.09.2016 №7029-17 ні за місцем його реєстрації, ні за місцем його фактичного проживання.
Відтак, податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306 є неузгодженими, а стягнення податкового боргу на підставі податкової вимоги у даному випадку є передчасним.
Крім того, вирішуючи спір суд першої інстанції не звернув уваги на наступні обставини справи.
Як свідчать матеріали справи, 26 січня 2017 року Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві звернулась до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила: стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 416240 грн 70 коп.
Відповідно до Положення про Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, затвердженого Наказом ДФС України №202 від 27.03.2017 основними завдання ДПІ є сервісне обслуговування платників податків. ДПІ відповідно до покладених на нього завдань звертається до суду у випадках, передбачених законом.
Згідно Положення про Головне управління ДФС у місті Києві, затверджене Наказом ДФС України №529 від 09.08.2017 Головне управління ДФС у Київській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів та право на звернення у передбачених законом випадках до суду.
Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон №1797), який набрав чинності з 01.01.2017 (за виключенням окремих статей) були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено ст. 19-3 та викладено в новій редакції підпункти 19-1.1.1 пункту 19-1.1 ст. 19-1, якими змінено розподіл функцій між контролюючими органами.
Згідно з цими нормами визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, на яких покладено сервісне обслуговування платників податків, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено за контролюючими органами вищих рівнів.
Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.34 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
Відповідно до ст. 19-3 ПК України державні податкові інспекції: 19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків; 19-3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; 19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; 19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.
Вказанами правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням лише функцій сервісного обслуговування платників податків.
Згідно підпункту 14.1.226-1 пункту 14.1 ст. 14 ПК України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Відповідно до статті 41.1 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.
Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.
За правилами підпункту 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що з 01.01.2017 державні податкові інспекції були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності, зокрема і щодо звернення до суду з позовами про стягнення податкового боргу за наслідками реалізації контрольної функції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 (справа №815/891/17).
Також колегія суддів враховує лист Державної фіскальної служби України від 15 листопада 2017 року № 19470/5/99-99-11-04-04-16 «Про повноваження державних податкових інспекцій», з якого вбачається, що з 01 січня 2017 року державні податкові інспекції не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відтак, функції щодо звернення до суду про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з 01.01.2017 покладені у даному випадку на Головне управління Державної фіскальної служби в місті Києві.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Державна податкова інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві звернулась до суду з даним позовом поза межами повноважень, визначеними Податковим кодексом України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
При цьому, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 частини першої статті 240 КАС України, оскільки до суду звернувся не уповноважений орган, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на таке.
Відповідно до п.1 та п. 2 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Оскільки позивач відповідно до Положення про Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, затвердженого Наказом ДФС України №202 від 27.03.2017, має процесуальну дієздатність на звернення до суду за захистом своїх порушених прав у випадках, передбачених законом, тому клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Крім того, статтею 52 КАС України в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Однак, судом першої інстанції таких дій вчинено не було, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного позивача.
При цьому, слід враховувати, що особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі позивача має процесуальні права та процесуальні обв'язки, визначені КАС України.
Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого позивача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
З урахуванням того, що заміна неналежної сторони є правом а не обов'язком суду, яка допускається лише за умови згоди такої сторони, відсутності відповідного клопотання та враховуючи явну обізнаність позивача про позбавлення його права на звернення до суду із даним позовом, колегія суддів вважає, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для відмови в даному випадку в задоволенні позовних вимог.
Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.
Суддя-доповідач: Н.М. Троян
Судді: Л.О. Костюк,
В.А. Твердохліб
Повний текст виготовлено: 25 травня 2018 року.