29 травня 2018 року справа №805/240/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 р. у справі № 805/240/18-а (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,-
Головне управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", в якому просить, надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 83098,47 грн. за рахунок майна платника податків дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що перебуває у податковій заставі (а.с.4-8).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено, надано Головному управлінню Державної фіскальної служби у Донецькій області дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 83098 гривень 47 копійки за рахунок майна платника податків дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що перебуває у податковій заставі (а.с.74-76).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування усіх обставин справи, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи не містять повноваження в.о. начальника Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецької області Мацука О.М. який прийняв рішення № 297 від 22.12.2015 року щодо опису майна відповідача у податкову заставу. На підставі зазначеного рішення податковим органом 31.07.2017 року складено акт опису майна № 25 яким описано 28 одиниць транспортних засобів на загальну суму 83098,47 грн. Проте, станом на 01.03.2018 року фактичний залишок вартості вищезазначених транспортних засобів складає 222385,68 грн., що перевищує суму податкового органу заявленого позивачем. Апелянт зазначає, що однією з обов'язкових умов (обставин) наявність яких зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом є відсутність коштів на рахунку платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Інкасовими дорученням наявними в матеріалах справи виставлено суму 307848,70 грн., а не суму що підлягає стягненню у зазначеній справі. Також, інкасові доручення повернуті без виконання не з причин відсутності грошових коштів на рахунку відповідача. Інкасові доручення надіслано по 11 рахунка, в той час як відповдіач має 17 відкритих рахунків у 9 банках. Отже, позивачем не підтверджено відсутність у відповідача коштів на рахунку (а.с.83-87).
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Дочірнє підприємство "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстроване у якості юридичної особи, за юридичною адресою: 84110, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Пушкінська, буд. 2 (а.с. 10-12).
18 лютого 2014 року відповідачем була подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій самостійно зазначив, що за підсумками поточного звітного періоду до бюджету підлягає сплаті податку на прибуток в сумі 130667,00 грн. (а.с.33-35).
22 квітня 2014 року позивачем складено податкову вимогу форми "Ю" №811-25, згідно якої загальна сума податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 32802,27 грн. Вказана вимога отримана представником відповідача 08.09.2014 року, про що свідчить його особистий підпис на вимозі (а.с. 13).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року по справі №805/2525/15-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року, стягнуто з Дочірного підприємства "Санаторно - курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ Лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" м. Слов'янськ на користь державного бюджету заборгованість на загальну суму 1540174,78 грн., в тому числі податок на прибуток підприємств у розмірі 132861,37 грн. (а.с. 21-27).
17 грудня 2015 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі 805/2525/15-а було частково задоволено заяву Дочірного підприємства "Санаторно - курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ Лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" м. Слов'янськ та відстрочено виконання Постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі 805/2525/15-а до 30.01.2017 року.
22 грудня 2015 року позивачем прийнято рішення №297 "Про опис майна у податкову заставу" про здійснення опису майна, що перебуває у власності платника податків дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (а.с.15).
31 липня 2017 року позивачем складений акт опису майна №25, відповідно до якого у податкову заставу описано майно відповідача (транспортні засоби) в кількості 28 штук на загальну суму 83098,47 грн. (а.с.16-18).
01 вересня 2017 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про публічне обтяження: податкову заставу майна відповідача згідно акту опису майна №25 від 31.07.2017 року (а.с. 19-20).
Загальна сума заборгованості відповідача зі сплати податку на прибуток підприємства станом на 31.01.2017 року в розмірі 132861,37 грн., станом на 30.11.2017 року в розмірі 308094,7 грн., станом на 28.02.2018 року заборгованість складає 307638 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку та розрахунком (а.с. 36-42,57, 66).
На виконання рішення суду позивачем були складені та направлені до банківських установ платіжні вимоги, інкасові доручення (розпорядження) про сплату боргу:
- до "ПАТ УКРСОЦБАНК" було направлено інкасові доручення за № 3549/22, №3545/22. Вказані платіжні доручення були повернуті без виконання у зв'язку з вимогою/інкасовим дорученням на примусове списання коштів за іншим виконавчим документом (а.с. 43);
- до "ПАТ Промінвестбанк" було направлено інкасові доручення за № 3561/22, №3557/22. Вказані платіжні доручення були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю вільних від арешту коштів на рахунку платника (а.с. 44);
- до Краматорської філії ПАТКБ "ПРИВАТБАНК" м. Краматорськ було направлено інкасові доручення за № 3565/22, №3569/22. Вказані платіжні доручення були повернуті без виконання у зв'язку з вимогою/інкасовим дорученням на примусове списання коштів за іншим виконавчим документом (а.с. 45);
- до Філії Донецьке областне відділення управління "АТ ОЩАДБАНК" м. Краматорськ було направлено інкасові доручення за № 3577/22, №845. Вказані платіжні доручення були повернуті без виконання у зв'язку з вимогою/інкасовим дорученням на примусове списання коштів за іншим виконавчим документом (а.с. 46);
- до ПАТ "АКБ Банк" було направлено інкасове доручення за № 837. Вказане платіжне доручення було повернуто без виконання у зв'язку з процедурою ліквідації ПАТ "АКБ Банк" (а.с. 47);
- до Слов'янської філії АКБ "УКРСОЦБАНК" м. Слов'янськ було направлено інкасове доручення за № 881. Вказане платіжне доручення було повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю рахунку у клієнта (а.с. 48);
- до ПАТ "ПУМБ" було направлено інкасові доручення за № 4604/22. Вказане платіжне доручення було повернуто без виконання у зв'язку з вимогою/інкасовим дорученням на примусове списання коштів за іншим виконавчим документом (а.с. 49).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки податковий борг відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.
Згідно з п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апелентом не заперечується існування боргу станом на 31.01.2017 року в розмірі 132861,37 грн., станом на 28.02.2018 року складає 307638 грн., у тому числі суму 83098,47 грн. з погашенням якої звернувся позивач, крім того матеріали справи містять розрахунок суми боргу ( а.с. 32), докази сплати вказаного боргу в матеріалах справи відсутні.
Згідно п. 20.1.34 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно із п. 88.1 та п. 88.2 ст. 88 ПК України, метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до п.п. 89.1.1.-89.1.2 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з п.п. 89.3. ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 ПК України, Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Як було зазначено вище, позивачем було проведено заходи щодо стягнення суми податкового боргу з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків за рішеннями суду на підставі статті 95 Податкового кодексу України.
Отже, обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Податковий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, надав довідку про діючі рахунки відповідача у фінансових установах (відкриті у гривнях та іноземних валютах), інкасові доручення (розпорядження) які були виставлені на всю суму заборгованості станом на їх надіслання та які були повернуті без виконання.
Таким чином, у податкового органу відповідно до п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 ПК України, виникло право здійснювати за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, оскільки відповідно до інформації банків , які обслуговують відповідача, у відповідача відсутні грошових коштів на рахунках.
Стосовно посилання апелянта на те, що не всі інкасові доручення (розпорядження) були повернуті у зв'язку з відсутністю грошових коштів, суд зазначає, що однією з підстав для звернення з зазначеним позовом є відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, вказані відповідачем інкасові доручення (розпорядження) повернуті фактично у зв'язку з відсутністю на рахунку відповідача коштів на які можливо звернути стягнення.
Щодо посилання апелянта на те, що виставлена сума в інкасових дорученнях (розпорядженнях) перевищує заявлену в позові, суд зазначає, що позивачем у відповідності до вимог законодавства, було сформовано інкасові доручення (розпорядження) на всю суму заборгованості станом на дату надіслання, а позовна вимога про надання дозволу на погашення податкового боргу заявлена на суму вартості майна платника податків, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №25 від 31.07.2017 року.
Стосовно посилання апелянта на те, що інкасові доручення надіслано по 11 рахунка, в той час як відповідач має 17 відкритих рахунків у 9 банках, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи позивачем було надіслано інкасові доручення на рахунки відкриті у гривнях станом на час здійснення позивачем відповідних заходів щодо погашення суми заборгованості.
Крім того, відповідачем не надано доказів щодо наявності у нього на рахунку коштів на які можливо звернути стягнення.
Стосовно доводам апелянта на те, що матеріали справи не містять повноваження в.о. начальника Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецької області Мацука О.М. який прийняв рішення № 297 від 22.12.2015 року щодо опису майна відповідача у податкову заставу, суд зазначає, що права та обов'язків надані вказаній особі як в.о. начальнику ОДПІ надають йому повноваження підписувати таке рішення.
Стосовно посилання апелянта на те, що акт опису майна № 25 описано 28 одиниць транспортних засобів на загальну суму 83098,47 грн., проте, станом на 01.03.2018 року фактичний залишок вартості вищезазначених транспортних засобів складає 222385,68 грн., суд зазначає наступне.
Згідно положень п. п. 87.3.2 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерело для погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.
За п. 95.7 статті 95 Податкового кодексу України, продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.
Відповідно до п.95.10 - 95.12 статті 95 Податкового кодексу України, з метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Не проводиться оцінка майна, яке може бути згруповано або стандартизовано чи має курсову (поточну) біржову вартість та/або перебуває у лістингу товарних бірж. Платник податків має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення договору з оцінювачем. Якщо платник податків самостійно не здійснює оцінку протягом двох місяців з дня прийняття рішення про реалізацію майна, контролюючий орган самостійно укладає договір про проведення оцінки майна.
Аналіз положень Податкового кодексу України дає підстави дійти до висновку, що дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, надається не на конкретно визначене майно, а на суму податкового боргу; власне перелік майна, що підлягає реалізації з метою погашення податкового боргу платника, виявляється у процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення про надання такого дозволу. При цьому майно платника, що підлягає продажу, не обмежується виключно майном, зазначеним в акті опису майна. В силу вимог пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України джерелом погашення податкового боргу платника може бути і майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, однак вартістю у межах суми існуючого податкового боргу. Платник не позбавлений права в подальшому оскаржити включення податковим органом до опису майна активів, що належать платникові на іншому правовому титулі (а не на праві власності). Також, до продажу майна передує експертна оцінка вартості такого майна, яку відповідач має право провести самостійно.
Таким чином, передчасним є посилання апелянта на недовідність суми вартості описаного майна визначеної податковим органом.
З огляду на вище встановленні обставини, суд дійшов до висновку, про те, що судом першої інстанції на підставі досліджених доказів та діючого законодавства достовірно встановлено, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 р. у справі № 805/240/18-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 р. у справі № 805/240/18-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 29 травня 2018 року.
Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова