про відмову у відкритті апеляційного провадження
29 травня 2018 року справа № 812/257/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Шишова О.О., розглянувши апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 812/257/17 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0000664000,-
До Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 812/257/17 з апеляційною Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 812/257/17 - залишено без руху.
Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до Донецького апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначити інші причини пропуску строку, якщо такі є.
24 травня 2018 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надійшло клопотання про усунення недоліків з якого вбачається , що на момент подання апеляційної скарги апелянт не міг здійснити оплату судового збору у зв'язку з відсутністю коштів. При отриманні коштів контролюючим органом виконані всі вимоги, які передбачені Законом України «Про судовий збір» та було подано повторно апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши доводи клопотання про усунення недоліків та матеріали справи вважає, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню шляхом відмови у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до підпункту 13 п. 1 Розділу VII Перехідні Положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року), судові рішення, ухвалені до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
З матеріалів справи встановлено, що апелянт оскаржує постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, прийняту у відкритому судовому засіданні із застосуванням ст. 160 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення апелянт отримав копію оскаржуваної постанови 20 листопада 2017 року (арк.справи 152).
З апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції податковий орган звернувся 27.04.2018 року, що підтверджено копією конверту (арк.справи 187).
Тобто, апеляційна скарга подана з порушенням строку на апеляційне оскарження постанови, встановленого КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).
Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначив, що первинно з апеляційною скаргою апелянт звернувся вчасно 29.11.2017 року, проте ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 року апеляційну скаргу повернуто апелянту в зв'язку із несплатою судового збору.
На теперішній час апелянтом було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.
З приводу вищезазначених підстав, на які посилається Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Колегія суддів вказує, що особи які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Наведене кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, за змістом яких штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
Отже, відсутність затвердженого кошторису суб'єктів владних повноважень й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
До того ж, неухильне виконання відповідачем покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
При цьому, колегія суддів враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 27 квітня 2018 року, тобто майже через три місяці після її первісного повернення судом апеляційної інстанції.
Таким чином, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є неповажними, оскільки відсутність належного фінансування видатків, передбаченого для сплати судового збору не може свідчити про наявність поважних підстав, які б перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року К/9901/2670/17 у справі № 804/3801/16.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 292, 295, 298, 299, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 812/257/17 - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Повний текст ухвали складений та підписаний «29» травня 2018 року.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя І.В. Сіваченко
Судді Т.Г. Гаврищук
О.О. Шишов