ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
22 травня 2018 року Справа № 923/81/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,
за участю прокурора Рашевської О.Ю.,
представників сторін:
від позивача: Парасочкіна К.В. - уповн. предст., дов. від 08.11.2017р.
від відповідача: Кравченко С.А. - уповн. предст., дов. від 26.02.2018р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Херсонського державного університету, м.Херсон,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Добровольського Юрія Анатолійовича, м.Херсон
про стягнення 18665грн. 88 коп.
Описова частина рішення. Провадження у справі відкрито за позовною заявою Херсонського державного університету про стягнення Фізичної особи-підприємця Добровольського Юрія Анатолійовича 14301,74грн. вартості наданих комунальних послуг та витрат позивача на утримання майна, 2072,93грн. втрат від інфляції, 410,61грн. в якості 3% річних, 1880,60грн. пені у правовідносинах за договорами: про оренду державного майна № 696-29-065 від 26.08.2009р., № 151/12 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.05.2012р.
Позов обґрунтований твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаними договорами.
01.03.2018р. на стадії підготовчого провадження прокурором заявлено про вступ у розгляд справи (вх. № 360/18 від 01.03.2018р.). Обґрунтовуючи заяву, прокурор зазначив, що Херсонський державний університет заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству освіти і науки України. Предметом позову є стягнення грошових коштів у сумі 18665,88грн. за невиконання договірних зобов'язань, неотримання яких призведе до втрат бюджетних коштів, що може свідчити про порушення економічних прав держави.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 2297/18 від 06.03.2018р.) відповідач проти позовних вимог заперечував. Зазначив про наступне:
1) ним не погоджувалась Методика розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та така Методика не додавалась до договору № 15/12 від 08.05.2012р.;
2) під час укладення договору №15/12 від 08.05.2012р. формування та нарахування витрат балансоутримувача здійснювалось на підставі експлуатаційних угод, які існували у балансоутримувача на дату укладення цього договору;
3) додані до матеріалів позовної заяви Методика розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, затверджена наказом № 531-А від 26.12.2014р. та Методика розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, затверджена наказом № 50-А від 15.02.2017р. не можуть прийматись до уваги, оскільки здійснені позивачем в односторонньому порядку, з орендарем не погоджувались;
4) позивач не виконував свої зобов'язання, встановлені п.2.4, 3.1.1 договору в частині щомісячного надання відповідачу рахунків (розрахунків платежів) за комунальні послуги, витрати балансоутримувача та вивезення твердих побутових відходів за діючими тарифами та розцінками, відповідач їх не отримував, відповідно, і не сплачував;
5) позивач безпідставно включає до витрат балансоутримувача суми, які не можна віднести до витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна.
06.04.2018р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач зазначає про існування обов'язку орендаря відповідно до умов договору своєчасно вносити плату за комунальні послуги, санітарне обслуговування орендованої території, технічне обслуговування будівлі, витрати балансоутримувача на оплату комунальних послуг.
Оплата за комунальні послуги, спожиті орендарем, нараховується відповідно до показників лічильників, встановлених на об'єкті оренди, а також виходячи із встановлених норм на споживання окремих комунальних послуг. При відсутності лічильників з обліку спожитих послуг застосовується критерій - пропорційно до займаної площі.
Застосування Методики розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю узгоджене умовами договору, укладеного сторонами.
Позивачем щомісячно готувались рахунки по витратах на комунальні послуги та витрати балансоутримувача, проте відповідач відмовлявся їх приймати.
Також позивач зазначає, що Методика розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг є внутрішнім документом університету, і не передбачає погодження з орендарями.
18.04.2018р. судом було отримано клопотання відповідача (вх. № 3717/18 від 18.04.2018р.) про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 19.04.2018р. суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про витребування доказів в частині, а саме: Методики розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, яка існувала станом на 08.05.2012р., та доказів направлення (вручення) відповідачу рахунків на оплату витрат балансоутримувача, оскільки означені документи вже містяться в матеріалах справи.
Судом було запропоновано позивачу та прокурору надати заперечення або пояснення на клопотання відповідача про витребування доказів в частині вимоги відповідача витребувати: документи, які підтверджують розмір прибудинкової (прилеглої) до корпусу № 5 території; експлуатаційної угоди, яка є невід'ємною складовою договору № 151/12; доказів на обґрунтування та підтвердження витрат балансоутримувача по корпусу № 5 за період з червня 2016р. по жовтень 2017р. включно.
В підготовчому засіданні 19.04.2018р. оголошувалась перерва до 15год. 00хв. 26.04.2018р.
У підготовчому засіданні 26.04.2018р. представником позивача надано додаткові докази: експлуатаційну угоду, укладену між ХДУ та ФОП Добровольським Ю.А. 15.09.2010р.
З огляду на наявність у матеріалах справи доказів, що заявлялися відповідачем до витребування, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
На підставі ст.240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:
26.08.2009р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (позивач, орендодавець) та ПП Добровольським Ю.А. (відповідач, орендар) укладено договір оренди державного майна № 696-29-065.
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - вбудовані приміщення загальною площею 103,7 кв.м., розташовані на першому поверсі будівлі навчального (учбово-лабораторного) корпусу № 5, що перебуває на балансі Херсонського державного університету і знаходиться за адресою: м.Херсон, пров.40 років Жовтня, 47.
Передача майна відбулась за актом приймання-передавання державного майна, складеним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем 26.08.2009р.
Відповідно до 3.5 орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Пунктом 5.11 договору передбачено обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. З цією метою орендар після підписання договору протягом 15 днів зобов'язувався укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
В подальшому, 29.04.2016р. Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та ФОП Добровольським Ю.А. укладено додатковий договір №3 про внесення змін до договору оренди державного майна від 26.04.2009р. № 696-29-065.
Цим додатковим договором внесено зміни, зокрема у п.1.1 розділу 1 договору, встановивши площу нерухомого майна, що передавалося в оренду, у розмірі 52,8 кв.м.
08.05.2012р. Херсонським державним університетом (балансоутримувач) та ФОП Добровольським Ю.А. (орендар) укладено договір №151/12 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (до договору оренди державного майна № 696-29-065 від 26.08.2009р.).
Позивачем у відповідності до Методики розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарям здійснювалось нарахування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що орендувалось відповідачем, складались та надавались рахунки для проведення відповідачем відповідних оплат.
13.09.2017р. у зв'язку з достроковим припиненням дії договору оренди державного майна від 26.08.2009р. № 696-29-065 за згодою сторін за актом приймання передавання, складеним ФОП Добровольським Ю.А., Регіональним відділенням ФДМ в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та Херсонським державним університетом нерухоме майно - вбудоване приміщення площею 52,8 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будівлі навчального (учбово-лабораторного) корпусу №5, що перебуває на балансі Херсонського державного університету і знаходиться за адресою: м.Херсон, провул.Інженера Корсакова (пров.40 років Жовтня), 47 повернуто орендодавцю та балансоутримувачу з оренди.
Позивач стверджує про здійснення несвоєчасної та неповної оплати відповідачем відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, що призвело до утворення боргу у сумі 14301,74грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі виникли відносини з договору найму (оренди) державного майна, врегульовані гл.58 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Частинами 1,6 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 затверджено "Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" (далі - Методика КМУ).
Пунктом 3 названої Методики КМУ до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
Обов'язок здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна встановлений сторонами договору оренди державного майна від 26.04.2009р. у пункті 5.11 названого договору оренди.
На виконання цієї умови договору оренди державного майна 08.05.2012р. Херсонським державним університетом (балансоутримувач) та ФОП Добровольським Ю.А. (орендар) укладено договір № 151/12 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (до договору оренди державного майна № 696-29-065 від 26.08.2009р.).
Відповідно до п.1.1 цього договору балансоутримувач зобов'язався забезпечувати обслуговування, утримання та ремонт навчального корпусу №5, що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.40 років Жовтня, 47, а орендар - брати участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.
Згідно з п.2.3 договору орендар відшкодовує всі витрати балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю з урахуванням ПДВ відповідно до Методики розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача.
Сторони договору погодили, що оплата перераховується орендарем на рахунок балансоутримувача щомісячно до двадцятого числа кожного місяця згідно наданих рахунків.
Методика розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарям ХДУ (далі Методика) затверджена наказом ректора університету № 455-Д від 21.05.2012р.
Зазначена Методика розроблена на підставі Законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Управління об'єктами державної власності", Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, постанови КМУ від 1995р. № 786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції розподілу" та інших нормативних актів.
Відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на оплату спожитої електричної енергії розглядається як оплата за отримані послуги.
Також Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, визначено, що орендодавець (балансоутримувач державного майна) виступає у ролі основного споживача електроенергії, а орендар - субспоживача.
Якщо орендодавцем (балансоутримувачем) не надано орендарю повноважень щодо укладення останнім відповідних договорів з постачальником електричної енергії, то за передану та поставлену орендарю електричну енергію має розраховуватись орендодавець (балансоутримувач) як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду.
Оскільки орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодовування орендодавцю (балансоутримувачу) у частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то в договорі оренди обов'язково має бути визначено порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).
Відповідно до п.2.2 договору №151/12 оплата за комунальні послуги, спожиті орендарем, нараховується відповідно до показників, встановлених на об'єкті оренди, а також виходячи із встановлених норм на споживання окремих комунальних послуг. При відсутності лічильників з обліку спожитих послуг застосовується критерій - пропорційно до займаної площі.
Позивачем та відповідачем 15.09.2010р. укладено експлуатаційну угоду, відповідно до якої університет, як абонент, надає згоду на підключення до його електромережі низької напруги навантаження відповідача, як субабонента, в кількості 7,5 кВт для виробничих цілей. Субабонент погодився сплачувати вартість всієї спожитої електроенергії згідно показань електролічильника щомісяця, у випадку, якщо вузол обліку не встановлений, оплата за електроенергію нараховується по встановленій потужності електроустаткування.
Експлуатаційна угода є невід'ємною частиною договору № 151/12 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 08.05.2012р.
Позивачем на виконання умов вказаного договору складалися рахунки на сплату витрат балансоутримувача з утримання майна та комунальних послуг, що надавалися відповідачу. Проте, відповідач не завжди приймав ці рахунки, про що позивачем складалися відповідні акти (копії рахунків з відмітками про прийняття та актів про відмову у прийнятті документів на а.с.94-127).
Надіслання розрахунків за комунальні послуги та по витратах балансоутримувача відповідачу також підтверджується копією листа університету від 29.11.2017р. (а.с.132), яким відповідач повідомлявся про наявність заборгованості на загальну суму 14301,74коп. з додаванням відповідних розрахунків, який отриманий безпосередньо ФОП Добровольським Ю.А. 04.12.2017р., про що свідчить відмітка та підпис на листі.
Матеріалами справи підтверджено, що дію договору припинено 13.09.2017р.
Відповідачем оплата за надані комунальні послуги та витрат на утримання майна проводилась несвоєчасно та не у повному обсязі.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, борг за теплопостачання становить 877,62грн., заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна складає 13424,12грн.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст.193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст.610, ч.2 ст.615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Позовна заява отримана судом 01.02.2018р. за вх.№161/18.
Відповідачем не спростовано твердження про наявність боргу перед позивачем, не надано доказів проведення оплати за надані комунальні послуги та на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна, у сумі 14301,74грн.
За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення боргу за надані комунальні послуги та на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна, у сумі 14301,74грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити і борг, і втрати від інфляції, і 3% річних від суми боргу за весь період прострочки платежу.
Нарахування втрат від інфляції вчинено позивачем, виходячи із заборгованості за комунальні послуги за листопад 2016р. (за період з 21.12.2016р. по 31.12.2017р.) та січень 2017р. (за період з 21.01.2017р. по 31.12.2017р.) - у сумі 124,33грн.
Нарахування втрат від інфляції із боргу на відшкодування витрат на утримання майна вчинено позивачем за періоди прострочки з 21.06.2016р. по 31.12.2017р., ураховуючи розмір боргу у кожному періоді, за який здійснювалось нарахування - у сумі 1948,60грн.
Нарахування в якості 3% річних із заборгованості за комунальні послуги становить 25,88грн., із боргу на відшкодування витрат на утримання майна - 384,73грн.
Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, в т.ч. пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання; у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.5 договору № 151/12 від 08.05.2012р. встановлено, при несвоєчасному внесенні плати, передбаченої п.2.1 та 2.3 договору орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожний день затримки, включаючи день оплати.
Її нарахування вчинено позивачем, виходячи із сум боргу, що виникли за кожен звітний період (місяць). За розрахунком, наданим університетом, до стягнення заявлено пеню за порушення строків та повноти сплати:
вартості комунальних послуг - 117,56грн.,
на відшкодування витрат на утримання майна - 1763,04грн.
Надані позивачем розрахунки судом перевірені, вони вчинені відповідно до умов договору та норм законодавства.
Вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції, 3% та пені підлягають задоволенню.
За таких обставин позов Херсонського державного університету підлягає задоволенню.
Твердження відповідача спростовуються викладеними та встановленими обставинами, зокрема, укладаючи договір №151/12, відповідач погодився із застосуванням Методики розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарям ХДУ для здійснення балансоутримувачем відповідних розрахунків витрат на утримання майна, що закріплено у п.2.3 цього договору. Також, відповідач усвідомлював зміст умов договору; тривалий час виконував їх, користувався орендованим майном, здійснював передбачені умовами договору оплати.
Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 07.05.2013р. №1708/936-10335, граничний місячний розмір відшкодування витрат балансоутримувача не встановлений і не залежить від розміру орендної плати.
Перелік витрат по утриманню приміщень не є вичерпним, а умови відшкодування таких витрат передбачаються у договорі оренди.
У зв'язку із змінами законодавства університетом було введено в дію нові редакції Методики наказом ректора від 26.12.2014р. та від 15.02.2017р., та не передбачає узгодження з усіма орендарями. Показники, що застосовуються у Методиці є змінними, оскільки їх розмір:
- встановлюється рішеннями органів виконавчої влади (тарифи тощо),
- нормами законів України,
- залежить від кількості отриманих послуг безпосередньо балансоутримувачем (опалення тощо),
- умов діяльності орендаря ( кількість робочих днів, площа орендованого приміщення, потужність електрообладнання тощо), інше.
Урахування відповідних розмірів показників у кожному звітному періоді мало наслідком нарахування відповідачу у такому періоді до відшкодування витрат на утримання майна різних за значенням сум.
Відповідно до ст.129 ГПК судові витрати у справі покладаються на відповідача.
До судових витрат у справі відноситься судовий збір. Його при заявленні позовних вимог сплатив до бюджету позивач.
Відповідач має відшкодувати позивачеві 1762грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.123, 129, ст.221, ст.ст.233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Добровольського Юрія Анатолійовича, (АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні) на користь Херсонського державного університету (м.Херсон, вул.40 років Жовтня, 27, код ЄДР 02125609, рахунок 31251222100120 Держказначейська служба України м.Київ, МФО 820172) 14301грн. 74коп. боргу за надані комунальні послуги та витрати на утримання майна, 2072грн. 93коп. втрат від інфляції, 410грн. 61коп. в якості 3% річних, 1880грн. 60коп. пені, 1762грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 30.05.2018р.
Суддя Н.А. Павленко