29.05.2018 р. Справа№ 914/483/18
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Кушта А.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас”, смт.Чабани Києво-Святошинського району Київської області
до відповідача: Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Нива”, с.Банюнин Кам'янка-Бузького району Львівської області
про стягнення заборгованості.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник;
від відповідача: не з'явився.
Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Нива” про стягнення заборгованості в сумі 1325950,92грн., 48% річних в розмірі 316936,48грн., 20% штрафу в розмірі 265190,19 грн., 146756,76 грн. - пені та 78329,10грн. - інфляційних збитків.
Ухвалою суду від 10.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.05.2018р. Ухвалою суду від 08.05.2018р. відкладено підготовче засідання на 29.05.2018р.
29.05.2018р. від позивача через канцелярію суду за вх.№1430/18 надійшла заява від 29.05.2018р. про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти в межах суми 2 133 163,45 гривень, що знаходяться на будь-яких виявлених банківських рахунках Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»; накласти арешт на частку у статутному капіталі ТОВ «Нива Один» ідентифікаційний код юридичної особи 41062985, 100% якої належить СТОВ «Нива» та заборонити СТОВ «Нива» відчужувати право користування всіма земельними ділянками, що перебувають у його користуванні та розташовані на території Жовтанецької, Убинівської, Банюнинської, Добротвірської сільських рад, Кам'янка - Бузького району Львівської області.
Позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову наступним. Позивач зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 2 133 163,45грн. ОСОБА_2 відповідача перед позивачем, як стверджує позивач, з 2016 року становить 8 296 299,76 гривень, що підтверджується листом відповідача №01-15/12 від 15 грудня 2017 року. Позивач зазначає, що з грудня 2016 року вказана сума боргу не погашена, яка є значною і має дуже важливе значення для позивача, оскільки вибуття на 2 роки з обороту підприємства 8,2 млн. грн. є досить тривалим терміном і неповернення цієї суми буде значною втратою для позивача. Позивач зазначає, що СТОВ «Нива» через 2 тижні зареєструвало ТОВ «НИВА ОДИН» код 41062985. При цьому, єдиним засновником ТОВ «НИВА ОДИН» є СТОВ «НИВА» та все нерухоме майно, що перебувало у власності відповідача було передано 06.03.2017 року згідно актів приймання передачі як внесок до статутного капіталу ТОВ «НИВА ОДИН». Вказана обставина, як зазначає позивач, підтверджується доданим до даної заяви витягом з реєстру нерухомого майна СТОВ «НИВА» та ТОВ «НИВА ОДИН». Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про намір відповідача не виконувати в добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу та в подальшому ухилитись від примусового виконання рішення, що є підставою для накладення арешту на частку СТОВ «Нива» в статутному капіталі ТОВ «НИВА ОДИН», а також накладення арешту на розрахункові рахунки Відповідача. Крім того, позивач зазначає, що Єдиний актив, який наявний у відповідача, є право користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення площею орієнтовно 300 га, що підтверджується доданим до заяви витягом з реєстру нерухомого майна. В зв'язку із створенням підприємства - ТОВ «НИВА ОДИН», відповідач на думку позивача може передати право користування земельними ділянками на ТОВ «НИВА ОДИН», після чого виконання рішення суду не матиме жодних практичних шансів, тому як зазначає позивач, вказані обставини є підставою для заборони відповідачеві відчужувати право користування землею. З огляду на вказані обставини позивач просить вжити заходи до забезпечення позову.
В судове засідання 29.05.2018р. представник позивача явку забезпечив, заяву про забезпечення позову підтримав з підстав викладених у поданій заяві.
В судове засідання 29.05.2018р. відповідачем явки повноважного представника не забезпечено, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову тим, що з 2016р. у відповідача перед позивачем наявний борг в розмірі 8296299,76грн. та тим, що відповідачем 30.12.2016р. зареєстровано ТОВ «Нива Один» і 06.03.2017р. згідно актів приймання передачі все нерухоме майно СТОВ «Нива» передано як внесок до статутного капіталу ТОВ «Нива Один». Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача СТОВ «Нива» заборгованість в сумі 2133163,45грн. за договором №ІМ 18/17, який укладено сторонами 07.04.2017р. Таким чином, станом на момент укладення договору від 07.04.2017р. №ІМ 18/17 на підставі якого виникла заборгованість, яка є предметом даного спору, вказані в заяві обставини як підстави для забезпечення позову, існували ще до укладення договору та виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати боргу.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову при розгляді спору про стягнення заборгованості в сумі 1325950,92грн., 48% річних в розмірі 316936,48грн., 20% штрафу в розмірі 265190,19 грн., 146756,76 грн. - пені та 78329,10грн. - інфляційних збитків суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу позивача.
В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивачем до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову. Також, у своїй заяві позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову вимогам, з якими звернувся заявник. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” про забезпечення позову.
Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви від 29.05.2018р. (вх.№1430/18 від 29.05.2018р.) Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України і може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 29.05.2018р.
Суддя Іванчук С.В.