79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.05.2018р. Справа №914/166/18
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
За позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація”, м. Львів;
про: стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 447 406,84 грн.
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Вашкевич Н.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 55 від 10.12.2015 р.
від відповідача: не зявився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 447 406,84 грн.
Ухвалою суду від 29.01.2018 у справі № 914/166/18, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк до 07.02.2018 року на усунення недоліків, допущених при оформленні та поданні позову.
07.02.2018 року за вх. № 4567/18 позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2018, подано заяву про виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.03.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 01.03.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2018 року, підготовче засідання відкладено на 07.03.2018 року, згідно клопотання представника позивача та у зв'язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.03.2018 року підготовче засідання відкладено на 14.03.2018 року, згідно клопотання представника позивача та у зв'язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.03.2018 року, підготовче засідання відкладено на 05.04.2018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2018 року, підготовче засідання відкладено на 24.04.2018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 року, підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 21.05.2018 року.
Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.02.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 27.02.2018 року, від 07.03.2018 року, від 14.03.2018 року, від 05.04.2018 року, від 24.04.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
28.02.2018 року за вх. № 7275/18 представник позивача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.
06.03.2018 року за вх. № 8255/18 представник позивача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.
14.03.2018 року за вх. № 9199/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів.
14.03.2018 року за вх. № 738/18 представник позивача подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження. У клопотанні зазначає, що у зв'язку з необхідністю повного та всебічного розгляду справи, просить продовжити строки розгляду справи у підготовчому провадженні.
21.05.2018 року за вх. № 1384/18 представник позивача подав клопотання, у якому просить уточнити позовні вимоги у зв'язку із допущенням помилки у розрахунках, а саме, стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 384669,74 грн., пеню -30332,93 грн., 3% річних - 5402,54 грн., інфляційні втрати -25416,29 грн.
Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.02.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 27.02.2018 року, від 07.03.2018 року, від 14.03.2018 року, від 05.04.2018 року, від 24.04.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернуті на адресу суду та знаходяться у матеріалах справи.
21.05.2018 року за вх. № 17975/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 21.05.2018 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
У позовній заяві позивач зазначає, що 02.11.2007 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» був укладений Договір № 4219/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).
За твердженням позивача, у відповідності до умов Договору, теплопостачальна організація зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого опалення за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим Договором.
Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (відповідач) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, шо звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 4 ст. 538 ЦК України передбачає, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Позивач зазначає, що відповідно до Договору, Споживач зобов'язаний до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді, якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії на щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як 1/12 величини річної плати за приєднане теплове навантаження, якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) Припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) Зміна умов зобов'язання;
3) Сплата неустойки;
4) Відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України)
За твердженням позивача, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує, відтак станом за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. утворилась заборгованість з оплати за послуги теплопостачання в розмірі 384669,74 грн., оскільки оплата проводилась не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Позивач зазначає, що п. 7.2.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені складає 30540,84 грн..
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, на думку позивача, відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно сплачував за послугу, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року складає 384 669,74 грн., інфляційні нарахування складають 26 771,44 грн., 3% річних складає 5424,82 грн.. Разом сума заборгованості складає: 447 406,84 грн..
Таким чином, за твердженням позивача, неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів Заявника. Через несвоєчасність проведення розрахунків відповідачем за надані послуги із Заявником, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.
Одночасно, позивач повідомляє про те, що не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві позивач просить, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) суму боргу в розмірі 384 669 (триста вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 74 коп., 30540 (тридцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 84 коп. - пені, 5424 (п'ять тисяч чотириста двадцять чотириі) грн. 82 коп. - 3% річних, 26771 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 44 коп. - інфляційних втрат. Судові витрати покласти на відповідача.
21.05.2018 року за вх. № 1384/18 представник позивача подав клопотання, у якому просить уточнити позовні вимоги, у зв'язку із допущенням помилки у розрахунках, а саме, стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 384669,74 грн., пеню -30332,93 грн., 3% річних - 5402,54 грн., інфляційні втрати -25416,29 грн.
Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього повну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 4219/Ф від 02.11.2007 р., за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних віповідачеві обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України, передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 230 ГК України передбачені штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Отже, на думку позивача, відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно сплачував за послугу, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року складає 384 669,74 грн., інфляційні нарахування складають 26 771,44 грн., 3% річних складає 5424,82 грн.. Разом сума заборгованості складає: 447 406,84 грн..
Таким чином, неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів Заявника. Через несвоєчасність проведення розрахунків відповідача за надані послуги із Заявником, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Прийняте судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобов'язання, а неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняє останнього від відповідальності ( частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
21.05.2018 року за вх. № 1384/18 представник позивача подав клопотання, у якому просить уточнити позовні вимоги, у зв'язку із допущенням помилки у розрахунках, а саме, стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 384669,74 грн., пеню -30332,93 грн., 3% річних - 5402,54 грн., інфляційні втрати -25416,29 грн.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що позивачем за представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 447 406,84 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення в частині стягнення відповідно до зменшених позовних вимог, а саме суму боргу в розмірі 384669,74 грн., пеню - 30332,93 грн., 3% річних - 5402,54 грн., інфляційні втрати - 25416,29 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Таким чином, сума позовних вимог становить 447406,84 грн., отже сума судового збору, що підлягає до стягнення становить:
447406,84 грн. х 1,5% = 6711,10 грн.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 20242 від 29.11.2017 року на суму 1600,00 грн. та платіжне доручення № 677 від 23.01.2018 року на суму 162,00 грн. про сплату судового збору.
Отже, стягненню до Державного бюджету України підлягає сума недоплаченого судового збору в розмірі 6711,10 грн. - 1600,00 грн. - 162,00 грн. = 4949,10 грн.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -
1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) суму боргу в розмірі 384 669 (триста вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 74 коп., 30332 (тридцять тисяч триста тридцять дві) грн. 93 коп. - пені, 5402 (п'ять тисяч чотириста дві) грн. 54 коп. - 3% річних, 25416 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 29 коп. - інфляційних втрат.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33982081) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 4949 (чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 10 коп.
5. Накази видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.05.2018 р.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Пазичев В.М.