ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
29 травня 2018 року Справа № 913/2225/13
Провадження №17/913/2225/13
За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,
до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області,
про стягнення 658306 грн 39 коп.,
орган виконання судових рішень: Рубіжанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Рубіжне Луганської області.
Суддя ОСОБА_1
Секретар судового засідання ОСОБА_2
У засіданні брали участь:
від позивача:ОСОБА_3, представник за довіреністю №14-85 від 14.04.2017;
від відповідача:ОСОБА_4, представник за довіреністю №1790 від 14.12.2015.
Предметом розгляду є заява Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, від 02.05.2018 №413 про визнання наказу Господарського суду Луганської області від 05.03.2014 №913/2225/13, виданого на виконання рішення від 06.11.2013 Господарського суду Луганської області у справі №913/2225/13, таким, що не підлягає виконанню частково.
Розглянувши матеріали справи та додатково надані, суд
07.05.2018 до відділу документального забезпечення Господарського суду Луганської області від Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області надійшла заява від 02.05.2018 №413, згідно якої заявник просить визнати наказ Господарського суду Луганської області від 05.03.2014 №913/2225/13, виданий на виконання рішення Господарського суду Луганської області від 06.11.2013 у справі №913/2225/13, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційних нарахувань у сумі 55084,48 грн, у зв'язку з припиненням обов'язку боржника на підставі п.3 ст.7 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон № 1730).
Ухвалою від 07.05.2018 Господарський суд Луганської області відновив втрачене судове провадження у справі №913/2225/13 в наведеній частині; відкрив провадження за заявою Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради від 02.05.2018 №413 про визнання наказу Господарського суду Луганської області від 05.03.2014 №913/2225/13 таким, що не підлягає виконанню частково; повідомив учасників справи про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні на 17.05.2018.
У відповідності до розпорядження керівника апарату Господарського суду Луганської області від 16.05.2018 №93-р щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2018 у зв'язку із знаходженням судді Фонової О.С. у відпустці з 16.05.2018 по 30.05.2018, справу № 913/2225/13 передано на розгляд судді Палей О.В.
Учасники судового процесу не скористалися правом участі в судовому засіданні 17.05.2018, хоча належним чином були повідомлені про час і місце проведення судового засідання.
Ухвалою від 17.05.2018 суд відклав розгляд заяви Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради про визнання наказу Господарського суду Луганської області від 05.03.2014 №913/2225/13 таким, що не підлягає виконанню частково на 29.05.2018 зі стадії розгляду заяви по суті, у зв'язку зі зміною складу суду.
22.05.2018 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача від 18.05.2018 №14/5-161713, в яких позивач просить відмовити в задоволенні заяви відповідача, оскільки вважає, що ця заява боржника є необґрунтованою, такою, що суперечить нормам матеріального права.
В обґрунтування поданих заперечень позивач зазначив, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не було постачальником природного газу згідно договору №14/6981/12 від 13.11.2012, а тому заборгованість, яка виникла у відповідача у зв'язку з неналежним виконанням даного договору, не може бути врегульованою відповідно до норм Закону № 1730.
24.05.2018 до відділу документального забезпечення суду від позивача, стягувача у виконавчому провадженні, надійшло клопотання від 24.05.2018, за яким позивач просить долучити до матеріалів справи копію договору про відступлення права вимоги від 13.11.2012 №14/6981/12.
Суд задовольняє клопотання позивача та долучає надану копію договору про відступлення права вимоги від 13.11.2012 №14/6981/12 до матеріалів справи.
В судовому засіданні 29.05.2018 представник відповідача свою заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення заяви відповідача заперечив, просив залишити її без задоволення.
Оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду Луганської області від 05.03.2014 №913/2225/13 таким, що не підлягає виконанню частково, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз» (далі - постачальник) та Комунальним спеціалізованим теплопостачаючим підприємством “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (далі - споживач, відповідач у справі) було укладено договір поставки природного газу №9/4ТЕ (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору. (п.1.1 Договору).
13.11.2012 між Публічним акціонерним товариством “Луганськгаз” (далі - первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - новий кредитор, позивач у справі) укладено договір про відступлення права вимоги № 14/6981/12 (далі-договір про відступлення права вимоги № 14/6981/12), відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Комунального спеціалізованого теплопостачаючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради за договором поставки природного газу №9/4ТЕ від 30.09.2011 у сумі 5174223,17 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 зазначеного договору, до нового кредитора перейшли права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним договором (п. 1.2 договору про відступлення права вимоги №14/6981/12).
Рішенням від 06.11.2013 Господарського суду Луганської області у справі №913/2225/13 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального спеціалізованого теплопостачаючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне, Луганської області, вул. Іванова, буд.157, ідентифікаційний код 33515421 на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720, пеню в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційні нарахування у сумі 55084,48 грн, витрати по оплаті судового збору у сумі 8397,99 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою від 28.01.2014 Донецького апеляційного господарського суду рішення від 06.11.2013 Господарського суду Луганської області у справі №913/2225/13 залишено без змін.
На виконання судового рішення Господарським судом Луганської області видано наказ від 05.03.2014 №913/2225/13.
07.05.2018 до відділу документального забезпечення Господарського суду Луганської області від Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області надійшла заява від 02.05.2018 №413, згідно якої заявник просить визнати наказ Господарського суду Луганської області від 05.03.2014 №913/2225/13, виданий на виконання рішення Господарського суду Луганської області від 06.11.2013 у справі №913/2225/13, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційних нарахувань у сумі 55084,48 грн.
Заява відповідача мотивована тим, що на виконання рішення Господарським судом Луганської області позивачу було видано відповідний наказ від 05.03.2014 №913/2225/13, який знаходиться на виконанні в Рубіжанському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (виконавче провадження №42979609).
Рішенням від 06.11.2013 Господарського суду Луганської області у справі №913/2225/13 стягнуто з відповідача на користь позивача за прострочення розрахунку за спожитий природний газ за договором №14/6981/12 від 13.11.2012: пеню в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційні нарахування у сумі 55084,48 грн та витрати з оплати судового збору в сумі 8397399 грн.
30.11.2016 набув чинності Закон України № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон № 1730I), відповідно до якого заборгованість за спожитий природний газ, пеня, 3% річних та інфляційні підлягають врегулюванню.
Відповідно до п.3 ст.7 Закону №1730, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Умовою участі у процедурі врегулювання заборгованості є включення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізую державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідач зазначив, що 19.08.2017 підприємство включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (Наказ Мінрегіону від 19.08.2017 №215).
Відповідач з метою врегулювання заборгованості направив звернення до ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, позивачу у справі, з вимогою про списання боргу за договором №14/6981/12 від 13.11.2012, що складається з пені в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційних нарахувань у сумі 55084,48 грн, оскільки зазначені суми відповідно до п.3 ст. 7 Закону №1730 підлягають списанню, так як нараховані за прострочення розрахунку за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Основний борг (борг за спожитий природний газ) виник та був в повному обсязі погашений до набрання чинності Закон №1730, до 30.11.2016, що підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 30.06.2016.
Позивач листом № 26-7677/1.8-17 від 27.10.2017 щодо реалізації положень Закону №1730 повідомив про відмову списання боргу за договором №14/6981/12 від 13.11.2012, що складається з пені, 3% річних ті інфляційних, оскільки позивач не здійснював постачання природного газу. Підтвердженням факту наявності заборгованості за договором №14/6981/12 від 13.11.2012, що складається з 118817,08 грн пені, 245998,43 грн 3% річних, 55084,48 грн. інфляційних після набуття чинності Закону №1730 є акт звіряння розрахунків станом на 31.10.2017.
Відповідач вважає відмову позивача здійснити списання боргу відповідачу необґрунтованою, оскільки Законом № 1730 чітко визначено, що спірний борг за всіма критеріями підлягає списанню, а також Закон № 1730 не містить умов, за якими неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають або не підлягають списанню в залежності від того, хто саме здійснював постачання природного газу.
З урахуванням викладеного, посилаючись на норми ст.ст.160, 328 Господарського процесуального кодексу України, відповідач звернувся з відповідною заявою до господарського суду.
Водночас, у запереченнях позивач зазначає, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не було постачальником природного газу згідно договору №14/6981/12 від 31.11.2012, а тому заборгованість, яка виникла у відповідача у зв'язку з неналежним виконанням даного договору, не може бути врегульованою відповідно до норм Закону № 1730.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;
Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з приписами ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016 визначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
До заяви відповідачем подано копію наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №215 від 19.08.2017 «Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання» з додатком «Перелік суб'єктів господарювання, які включаються до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання».
Зі змісту яких вбачається, що 19.08.2017 Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради внесено до відповідного Реєстру.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач розрахувався за спожитий природний газ у повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених договором поставки природного газу №9/4ТЕ від 30.09.2011, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені у сумі 347347,56 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційних нарахувань у сумі 64960,39 грн. Отже, станом на 03.11.2016 кредиторська заборгованість КСТП «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, за спожитий природний газ, перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором №9/4ТЕ від 30.09.2011 відсутня.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-19 від 03.11.2016 на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-19 від 03.11.2016 визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач погасив заборгованість за договором поставки природного газу №9/4ТЕ від 30.09.2011 до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», тобто до 30.11.2016.
Посилання ж позивача на обставини того, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не було постачальником природного газу згідно з умовами договору №14/6981/12 від 13.11.2012, внаслідок чого заборгованість, яка виникла у відповідача у зв'язку з неналежним виконанням даного договору, не може бути врегульованою відповідно до норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», оцінюється судом критично, оскільки визначені ч.3. ст.7 цього Закону заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем та їх реалізація не перебувають в залежності від суб'єкта господарювання, що постачав відповідні енергоносії.
Враховуючи, що станом на день набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» відповідач не мав кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором поставки природного газу №9/4ТЕ від 30.09.2011 та беручи до уваги те, що відповідача внесено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а відтак на нього поширюється дія Закону, суд дійшов висновку, що нараховані пеня в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційні нарахування у сумі 55084,48 грн підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до положень ч.1-3 ст.328 Господарського процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду вищенаведеного, а також враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати пені в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційних нарахувань у сумі 55084,48 грн, нарахованих на суму заборгованості за поставлений природний газ згідно договору поставки природного газу №9/4ТЕ від 30.09.2011, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Луганської області від 06.11.2013 у справі №913/2225/13, підлягає списанню на виконання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача по сплаті пені в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційних нарахувань у сумі 55084,48 грн за вищевказаним рішенням слід вважати припиненим.
Той факт, що у зобов'язанні змінився кредитор у зв'язку з укладенням договору відступлення права вимоги від 13.11.2012 №14/6981/12, на що посилається позивач, на вказані обставини не впливає.
З наявних в матеріалах справи документальних доказів, а саме Актів звіряння розрахунків від 07.06.2017 та від 31.10.2017 (а.с.7,8) слідує, що основний борг був відповідачем погашений до 30.11.2016.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №911/1719/13.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду Луганської області від 05.03.2014 №913/2225/13, виданого на виконання рішення від 06.11.2013 Господарського суду Луганської області у справі №913/2225/13, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційних нарахувань у сумі 55084,48 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 32, 120, 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 3, 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», суд
1. Заяву Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, від 02.05.2018 №413 про визнання наказу Господарського суду Луганської області від 05.03.2014 №913/2225/13, виданого на виконання рішення від 06.11.2013 Господарського суду Луганської області у справі №913/2225/13, таким, що не підлягає виконанню частково задовольнити.
2. Визнати наказ Господарського суду Луганської області від 05.03.2014 №913/2225/13, виданий на примусове виконання рішення від 06.11.2013 Господарського суду Луганської області у справі №913/2225/13, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ пені в сумі 118817,08 грн, 3% річних у сумі 245998,43 грн, інфляційних нарахувань у сумі 55084,48 грн.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено і підписано - 30.05.2018 .
Ухвала може бути оскаржена в Донецький апеляційний господарський суд протягом десяти днів з дня її отримання, в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.С. Палей
вих. №
3
30.05.2018
Надр. 4 прим.
1- до справи
2- позивачу (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) - реком. з повідом.;
3- відповідачу (вул. Іванова, 157, м. Рубіжне, Луганська область, 93010) - реком. з повідом.;
4- Рубіжанському міському ВДВС ГТУЮ у Луганській області - до відома (вул. Володимирська, 36Б, м. Рубіжне, Луганська область, 93000) - реком. з повідом.
Внесено до ЄДРСР
30.05.2018
__________С.Д. Авілова