вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/712/18
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до Комунального підприємства “Виробниче управління житлово-комунального господарства-1”, Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин
про стягнення 212214,43 грн.
За участю секретаря судового засідання Гречухи А.А.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 14-70 від 14.04.2017 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 4-Д від 02.05.2018 р.).
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства “Виробниче управління житлово-комунального господарства-1” про стягнення 212214,43 грн., з яких: 124483,17 грн. пені, 6754,69 грн. 3% річних та 80976,57 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2202/15-БО-17 від 15.12.2014 р. купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати отриманого у 2015 р. природного газу. Враховуючи несвоєчасну оплату отриманого у 2015 р. природного газу, позивачем з посиланням на п. 7.2 договору нараховано відповідачу 124483,17 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 6754,69 грн. 3% річних та 80976,57 грн. інфляційних втрат.
03.05.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив від 24.04.2018 р. на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, оскільки неможливість підприємства в повному обсязі та вчасно розрахуватись за спожитий природний газ зумовлена заборгованістю населення за спожиту теплову енергію.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.05.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 22.05.2018 р.
17.05.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 06-01/148 від 14.05.2018 р., в якому відповідач просить розстрочити плату штрафних санкцій в сумі 212214,57 грн. на термін, який суд має визначити в ході судового засідання та надати можливість проплати судового збору у сумі 3183,22 грн., як відповідачу так і позивачу у рівних частках.
Представник позивача у підготовчому засіданні 03.05.2018 р. та у судовому засіданні 22.05.2018 р. позов підтримав.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 03.05.2018 р. та у судовому засіданні 22.05.2018 р. просив розстрочити плату штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
15.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (покупець) було укладено договір № 2202/15-БО-17 купівлі-продажу природного газу з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 10.02.2015 р., № 2 від 10.03.2015 р., № 3 від 15.04.2015 р., № 4 від 15.05.2015 р., № 5 від 05.06.2015 р., № 6 від 20.07.2015 р., № 7 від 30.07.2015 р., № 8 від 15.10.2015 р., № 9 від 22.10.2015 р., № 10 від 02.11.2015 р. та № 11 від 25.11.2015 р.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 р. по 31 грудня 2015 р. газ обсягом до 340,0 тис. куб. м.
Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 6.3 договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 02.11.2015 р.) оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.
Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання п. 6.1 цього договору.
Згідно з п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу погашається основна сума боргу.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення ( розділ 11 договору).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1392451,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р. на суму 315069,61 грн., від 28.02.2015 р. на суму 211231,60 грн., від 31.03.2015 р. на суму 154806,19 грн., від 31.10.2015 р. на суму 151310,29 грн., від 30.11.2015 р. на суму 245764,15 грн., від 31.12.2015 р. на суму 314269,35 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем сплачено: за період з 16.02.2015 р. по 21.07.2015 р. - 315069,61 грн. за актом приймання-передачі від 31.01.2015 р., з 21.07.2015 р. по 24.07.2015 р. - 211231,60 грн. за актом приймання-передачі від 28.02.2015 р., з 24.07.2015 р. по 07.09.2015 р. - 154806,19 грн. за актом приймання-передачі від 31.03.2015 р., з 07.09.2015 р. по 25.12.2015 р. - 151310,29 грн. за актом приймання-передачі від 31.10.2015 р., з 25.12.2015 р. по 29.12.2015 р. - 245764,15 грн. за актом приймання-передачі від 30.11.2015 р., з 29.12.2015 р. по 12.05.2016 р. - 314269,35 грн. за актом приймання-передачі від 31.12.2015 р.
Таким чином, відповідач за отриманий в січні 2015 р. - грудні 2015 р. природний газ розрахувався в повному обсязі, проте з порушенням строку оплати встановленого п. 6.1 договору.
Враховуючи несвоєчасну оплату отриманого в січні 2015 р. - грудні 2015 р. природного газу, позивач просить стягнути з відповідача 124483,17 грн. пені, 6754,69 грн. 3% річних та 80976,57 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період 16.02.2015 р. по 11.05.2016 р.
30.11.2016 р. набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р., яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.
Як встановлено судом, відповідач до даного реєстру не включений.
Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 р. у справі № 914/123/17 та у постанові від 03.04.2018 р. у справі № 904/11325/16.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із матеріалів справи, заявлені до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеня були нараховані позивачем на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", а саме останній платіж був здійснений відповідачем 12.05.2016 р.
Таким чином, позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, а тому суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 124483,17 грн. пені, 6754,69 грн. 3% річних та 80976,57 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 30.05.2018 р.
Суддя О.О. Рябцева