вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" травня 2018 р. Справа № 911/3610/17
За позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, 08131, Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна 67, в інтересах держави в особі:
Територіальної громади міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області
до 1. Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, 08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. Грушевського, буд. 39
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинськмехбуд", 08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Крюківщина, вул. Вишнева, буд. 17, офіс 201
про визнання недійсним рішення та договору оренди
суддя Шевчук Н.Г.
секретар Матраєва Н.С.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Вакуленко М.Г. (посв. №038329 від 31.12.2015);
Буцмак А.Ю. (посв. №034564 від 20.07.2015);
від відповідача 1: Гончар К.І. (дов. №02-10/59 від 09.01.2018);
від відповідача 2: Чернецька Г.М. (посв. адвоката №КВ5046 від 15.01.2016; дов. №08/08/17 від 08.08.2017).
Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся в господарський суд в інтересах держави в особі територіальної громади міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Боярська міська рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Києво-Святошинськмехбуд» (далі - ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд»), в якому просить:
- визнати недійсним рішення Боярської міської ради від 14.06.2012 №21/1094 «Про внесення змін в рішення 48 сесії Боярської міської ради V скликання від 04.06.2010 №48/2728 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд»;
- визнати недійсним договір від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 17.12.2010, укладений між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд».
Позов з посиланням на статтю 18 Конституції України, частину п'яту статті 16, частину п'яту статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 16, 21, 316, 319, 321, 373, 393 Цивільного кодексу України, статті 20, 51, 80, 83, 125, 126, частину другу статті 52, частину першу статті 123, частину першу статті 155, частини другу-третю статті 152 Земельного кодексу України, статті 50, 53 Закону України «Про землеустрій», статті 2, 21, 24 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» обґрунтований тим, що рішення Боярської міської ради від 14.06.2012 №21/1094 прийняте та відповідно договір від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки укладений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки було неправомірно змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка відповідно до Генерального плану населеного пункту відноситься до зелених насаджень, а значить належить до земель рекреаційного призначення, проект землеустрою зміни цільового призначення із земель зелених насаджень загального користування на землі житлової та громадської забудови - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури не розроблявся та відповідними державними органами не погоджувався (т.1 арк.с. 3-17, 122-124, 134-137, т. 2 арк.с. 10-17).
Позивач також посилається на те, що Генеральним планом забудови м.Боярка не передбачено будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованим спортивно-розважальним центром, що Детальний план забудови території, який затверджений рішенням Боярської міської ради від 05.07.2013 №34/1535 не відповідає законодавству України, оскільки Боярською міською радою порушено порядок проведення громадських слухань по обговоренню його проекту.
Прокурор просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його, мотивуючи це тим, що прокуратурі стало відомо про порушення вимог земельного містобудівного законодавства лише у листопаді 2017 року, а саме під час досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 14.10.2017 за №12017110200006357 (т.1 арк.с. 3-17, 122-124, 134-137).
Боярська міська рада з посиланням на статтю 19, 20 Земельного кодексу України вважає доводи позивача безпідставними та необгрунтованими з тих підстав, що Боярська міська рада діяла в межах визначених законом повноважень з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, що в Генеральному плані міста Боярка 1971 року земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 віднесена до земель громадської забудови і оскаржуваним рішенням її цільове призначення не було змінено; що матеріали рішення Боярської міської ради від 14.06.2012 №21/1094 та договір від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 17.12.2010 були досліджені при розгляді справи №911/4441/13 за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області до Боярської міської ради, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» та Виконавчого комітету Боярської міської ради, яка розглядалась Господарським судом Київської області та по якій постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у позові було відмовлено (т. 1 арк.с. 99-103, 114-115, 220-221, т. 2 арк.с. 29-33).
Наявність рішення суду у справі №911/4441/13, на думку Боярської міської ради, є підставою для закриття провадження у справі.
Боярська міська рада вважає, що прокурором пропущений строк позовної давності, та заявила про застосування позовної давності.
ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» проти позову заперечує з тих підстав, що вимоги про визнання недійсними рішення Боярської міської ради від 14.06.2012 №21/1094 та договору від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 17.12.2010, укладеного між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» були предметом спору у справі №911/4441/13 (т.1 арк.с.47-53).
У зв'язку з цим ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» просить застосувати строк позовної давності (т.1 арк.с.47-53, 129).
Боярською міською радою було заявлене клопотання №02-10/435 від 20.02.2018 про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи №369/10284/17 за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Боярської міської ради за участю третьої особи ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» про визнання незаконними та скасування рішення Боярської міської ради від 14.06.2012 №21/1094 та рішення №34/1535 від 05.07.2013 «Про затвердження детального плану територій під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1» (т. 1 арк.с. 118-119), яке судом з урахуванням приписів статті 227 Господарського процесуального кодексу України залишено без задоволення, оскільки перебування у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області справи №369/10284/17 не є обставиною, яка об'єктивно унеможливлює розгляд Господарським судом Київської області справи №911/3610/17.
Суд з урахуванням приписів пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України залишив без задоволення клопотання Боярської міської ради (т. 1 арк.с. 114-115) про закриття провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у справі №911/4441/13, оскільки підставою позову у справі №911/4441/13 були інші обставини, ніж у справі№911/3610/17, - незаконність рішення Боярської міської ради №48/2728 від 04.06.2010.
Судом зважаючи на приписи статті 50 Господарського процесуального кодексу України залишені без задоволення заяви ОСОБА_7, ОСОБА_8, Громадської організації «Міжнародне товариство прав людини - Українська Секція», громадської організації «Громадянська позиція боярчан», ОСОБА_9 про допуск до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача (т. 2 арк.с. 1-2, 39-42, 62-64, 69-72, 86-88) у зв'язку з відсутністю доказів того, що рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
У судовому засіданні 17.05.2018 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішенням Боярської міської ради №15/851 від 07.06.2007 ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки в оренду терміном на 49 років площею 0,7га під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1 (згідно схеми) за рахунок земель запасу Боярської міської ради (т.1 арк.с.21).
Рішенням Боярської міської ради №36/1706 від 10.12.2008 затверджено ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» місце розташування земельної ділянки площею 0,70га під розміщення спортивно-готельного комплексу, яка розташована в АДРЕСА_1, та надано дозвіл ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу (т.1 арк.с.22).
Рішенням Боярської міської ради V скликання №48/2728 від 04.06.2010 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» затверджено (пункт 1) ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» проект із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу; вирішено (пункт 2) передати ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд зазначену земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1 (т.1 арк.с. 23).
На виконання цього рішення Боярською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» (орендар) 17.12.2010 укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав в оренду, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,7000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_1, яка складається з 0,7000га забудованих земель запасу Боярської міської ради (т. 1 арк.с.24-28). Відповідно до абзацу другого підпункту 1.1 пункту 1 цільове використання земельної ділянки - під розміщення спортивно-готельного комплексу.
Договір нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за №2486.
Відповідно до наведеного у пункті 2.1 цього договору опису меж земельної ділянки вона межує із землями загального користування (парк Т.Г.Шевченка) та Центром дистрибуції преси України (басейн «Прометей»).
Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у справі №911/4441/13 за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області до Боярської міської ради, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» та Виконавчого комітету Боярської міської ради у позові про визнання незаконним та скасування рішення Боярської міської ради V скликання №48/2728 від 04.06.2010 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.12.2010 було відмовлено (т. 1 арк.с. 79-87).
Рішенням Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012 внесено зміни в рішення Боярської міської ради V скликання №48/2728 від 04.06.2010 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» та викласти пункт другий рішення в такій редакції: « 2. Передати ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» зазначену земельну ділянку площею 0,70га в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1» (т.1 арк.с. 29).
На виконання цього рішення Боярською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» (орендар) 03.07.2012 укладений договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого 17.12.2010 Дерев'янко В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстраційним №2486, відповідно до якого абзац другий підпункту 1.1 пункту 1 Договору оренди викладений в наступній редакції: «Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром» (т. 1 арк.с. 30-31).
Договір нотаріально посвідчений за реєстраційним №2641.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (цей та інші закони в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно статті 25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, і такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.
Згідно частин першої, другої статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Статтею 20 цього Кодексу визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до статті 39 цього використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Визначення земель рекреаційного призначення наведено у статті 50 Земельного кодексу України, відповідно до якої до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до статті 51 Земельного кодексу України (склад земель рекреаційного призначення) до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Частиною першою статті 123 земельного кодексу України, на яку посилається прокурор, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно статті 50 цього Закону складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 53 зазначеного Закону проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів складаються на основі затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів населених пунктів або можуть розроблятись окремою їх частиною. Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів складаються з метою обґрунтування, розробки і подальшої реалізації необхідного обсягу організаційних та інженерно-технічних заходів з освоєння, поліпшення якості земель, їх раціонального використання та охорони, захисту від руйнівних процесів.
Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають, зокрема, цільове призначення земель.
Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів підлягають погодженню комісіями з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, та затверджуються сільськими, селищними, міськими радами.
Згідно статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.
Статтею 17 цього Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Невід'ємною частиною генерального плану населеного пункту є план земельно-господарського устрою цього населеного пункту.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ), плану земельно-господарського устрою та містобудівного кадастру з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Невід'ємною складовою плану зонування території (у складі генерального плану чи окремо) є проект землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту.
Статтею 19 цього Закону встановлено, що детальний план території уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток території. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території району з метою визначення їх функціонального призначення. У складі детального плану території розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.
Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у місцевих друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу, крім частини, що належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зазначена частина може включатися до складу детального плану території як окремий розділ.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечує оприлюднення детального плану території протягом 10 днів з дня його затвердження.
Детальний план території розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
Детальний план території не підлягає експертизі.
Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
Громадським слуханням відповідно до приписів статті 21 цього Закону підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 21 цього Кодексу визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до приписів статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Генеральний план міста Боярка затверджений рішенням Виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №570 від 13.09.1971 (т.2 арк.с. 18-19).
Згідно викопіювання з генерального плану, фрагмент якого наданий до матеріалів справи (т. 1 арк.с. 211, т. 2 арк.с. 94) на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка була передана в оренду ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд», розміщувались бібліотека, громадсько-торговий центр, їдальня.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» в межах Боярської міської ради АДРЕСА_1, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕО-7», наданого до матеріалів справи позивачем, код цільового використання земельної ділянки відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі 3.4 (т.2 арк.с. 106-182).
Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ), який затверджений листом Держкомзему України №14-1-7/1205 від 24.04.1998, поділяє землі відповідно до їх цільового використання на 1. Землі населених пунктів з визначенням їх функціонального призначення (коди 1.1 - 1.21.1), 2. Землі сільськогосподарського призначення з визначенням їх функціонального призначення (коди 2.1- 2.7), 3. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення з визначенням їх функціонального призначення (коди 3.1 - 3.4), 4. Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення з визначенням їх функціонального призначення (коди 4.1 - 4.4), 5. Землі лісогосподарського призначення з визначенням їх функціонального призначення (код 5.1), 6. Землі водогосподарського призначення з визначенням їх функціонального призначення (код 6.1).
Згідно УКЦВЗ землі під кодом 3.4 - це землі «Іншого призначення», які відносяться до земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення з визначенням їх функціонального призначення.
Землі рекреаційного призначення мають код 4.3 і відносяться до земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення з визначенням їх функціонального призначення.
Рішенням Боярської міської ради №32/1515 від 25.04.2013 «Про затвердження території зелених насаджень загального користування парку «Перемога» та парку «Ім. Т.Г.Шевченка» в м.Боярка» затверджена орієнтовна площа 14,21га парку «Ім. Т.Г.Шевченка» та визначено межу території парку, доручено виконавчому комітету Боярської міської ради провести інвентаризацію зелених насаджень парку «Ім. Т.Г.Шевченка», вирішено розробити документацію із землеустрою на територію парку «Ім. Т.Г.Шевченка» з метою визначення фактичної площі та винесення меж в натурі (на місцевості) (т. 1 арк.с. 206).
Рішенням Боярської міської ради №34/1535 від 05.07.2013 затверджено детальний план території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-оздоровчим центром в АДРЕСА_1 (т. 1 арк.с. 208).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.09.2017 відкрито провадження у справі №369/10284/17 за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 (т. 1 арк.с. 202-205, 207).
Проте докази визнання незаконним та скасування рішенням Боярської міської ради №34/1535 від 05.07.2013 на час ухвалення господарським судом цього рішення (у справі №911/3610/17) відсутні, а тому твердження позивача про його незаконність та клопотання про виключення його з числа доказів суд відхиляє.
Відповідно до викопіювання з топографо-геодезичного плану земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 не входить до складу території парку «Ім. Т.Г.Шевченка», а межує з нею, на вказаній земельній ділянці знаходяться руїни і вольєр (т. 1 арк.с. 210, 212).
Відповідно до пункту 2.1 договору оренди земельної ділянки від 17.12.2010 об'єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка складається з 0,7000га забудованих земель запасу Боярської міської ради; опис меж земельної ділянки згідно кадастрового плану: від А до Б - землі загального користування (парк Т.Г.Шевченка), від Б до В - землі загального користування (парк Т.Г.Шевченка), від В до Г - землі загального користування (парк Т.Г.Шевченка), від Г до А - Центр дистрибуції преси України (басейн «Прометей»).
Докази в підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відносилась до земель рекреаційного призначення, відсутні.
Тобто, вказана земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 не віднесена до земель рекреаційного призначення, а зважаючи на її функціональне використання і приписи статті 19 Земельного кодексу України відносилась до земель громадської забудови.
А тому рішенням Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012, яким внесено зміни в рішення Боярської міської ради V скликання №48/2728 від 04.06.2010, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (категорія у розуміння статті 19 Земельного кодексу України) не було змінене.
Оскаржуваним рішенням було змінено функціонального використання земельної ділянки, що не може призвести до зміни її цільового призначення.
Вказане рішення не суперечить генеральному плану міста Боярка.
За таких обставин підстави для визнання незаконним та скасування рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012 відсутні.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 17.12.2010, укладеного між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд», як такого, що укладений на виконання рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012, суд встановив наступне.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частин першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Судом встановлено, що договір від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 17.12.2010 укладений між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» на виконання законного рішення Боярської міської ради і його зміст не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особи, які його уклали, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За таких обставин підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.
Щодо заяв Боярської міської ради і ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» про застосування позовної давності суд встановив наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Заступником прокурора Києво-Святошинськогорайону Київської області у листопаді 2013 року був поданий до господарського суду Київської області позов до Боярської міської ради, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» та Виконавчого комітету Боярської міської ради про: - визнання незаконним та скасування рішення Боярської міської ради №48/2728 від 04.06.2010 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1 ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд»; - визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, укладеного 17.12.2010 між боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд»; - визнання незаконним та скасування рішення Боярської міської ради №89/18 від 18.09.2012 «Про встановлення некапітального паркану та проведення вертикального планування території в АДРЕСА_1 ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд»; - зобов'язання ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» повернути земельну ділянку площею 0,7000га з кадастровим номером НОМЕР_1.
За цією позовною заявою господарським судом Київської області ухвалою від 29.11.2013 було порушено провадження у справі №911/4441/13.
Заступником прокурора Києво-Святошинського району Київської області 23.01.2014 у цій справі була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач (прокурор) просив також:
- визнати незаконним та скасувати рішення VІ скликання чергової 21 сесії Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012 «Про внесення змін в рішення Боярської міської ради V скликання від 04.06.2010 №48/2728 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1 ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд»;
- визнати недійсним договір від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за №2486.
Зазначене підтверджується судовими рішеннями у справі №911/4441/13, наданими прокурором копіями позовної заяви у цій справі №75г-13 від 27.11.203 і заяви про збільшення позовних вимог №75г-13 від 22.01.2014 (вх..№ суду від 23.01.2014), не заперечується позивачем (т. 1 арк.с. 56-87, 138-153, 163-174).
Таким чином про прийняття Боярською міською радою рішення №21/1094 від 14.06.2012 та про укладення на виконання цього рішення Боярською міською радою і ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» договору від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за №2486, прокурор дізнався не пізніше 22.01.2014.
А тому не пізніше 22.01.2014 прокурор мав об'єктивну можливість довідатись про порушення прав громади міста Боярки вказаними рішенням та договором не тільки як похідними від рішення Боярської міської ради №48/2728 від 04.06.2010, а і повинен був дослідити безпосередньо рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012 і договір від 03.07.2012 на відповідність їх вимогам закону.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 у справі «Відкрите акціонерне товариство «Юкос» проти Росії», пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Прокурор до господарського суду Київської області з позовом, що є предметом розгляду у справі №911/3610/17, відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті звернувся 30.11.2017 (т. 1 арк.с. 43), тобто, після спливу трирічного строку позовної.
Докази поважності причин пропуску цього строку відсутні, а тому клопотання прокурора по поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Пропуск строку позовної давності також є самостійною підставою для відмови у позові.
Судові витрати по оплаті позову судовим збором відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту в порядку, визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини першої Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повний текст рішення складено 29.05.2018.